меняется дизайн сайта, возможны перебои в работе сервиса
Трускавецький вісник №90(116)/2009

Інформаційний портал курорту Трускавець  

русский   українська   english

Головна
Санаторії
Готелі
Приватний сектор
Квартири подобово
Нерухомість
Трускавецький вісник
Публікації
Фотогалерея
Каталог сайтів
Контакти

Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

Трускавецький вісник
№90 (116) 4 грудня 2009 р.

Новини Трускавця та регіону

Трускавецькі ветерани не підтримали Симоненка

Нещодавно відбулося засідання трускавецької міської організації "Рада ветеранів війни та праці"", на якій було обговорено рішення Пленуму всеукраїнської Ради ветеранів війни та праці про підтримку на президентських виборах єдиного кандидата від лівих сил Петра Симоненка. З 30 присутніх на засіданні лише 5 категорично виступили за підтримку Симоненка, інші ж мали дещо відмінну думку. Врешті всі зійшлися на тому, що "Рада ветеранів" Трускавця не декларуватиме свою підтримку жодному з кандидатів. "Ми згідно Статуту є аполітичною організацією і вважаю, що кожен ветеран сам має вирішувати, за кого йому голосувати", - прокоментував таке рішення голова Ради ветеранів Віктор Бессарабов.

Про якість виборів говоритимуть в понеділок

В понеділок, 7 грудня, в Палаці культури імені Шевченка відбудеться круглий стіл "Якість виборів як основа зміцнення самоврядування", приурочений Дню місцевого самоврядування і організований однією з трускавецьких ГО, про що ми вже повідомляли. У ньому візьмуть участь голова правління центру прикладних політичних досліджень Володимир Фесенко, голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко, директор Української школи політичних студій, голова ради лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут, віце-президент Української піар-ліги Денис Богдан. Учасниками круглого столу будуть учасники виборчого процесу - представники влади, політичних і громадських організацій, запрошені також ЗМІ, в тому числі і журналісти всіх трускавецьких газет та нашого Інтернет-видання.

Концерт Наталії Самсонової - в неділю і безкоштовно

В рамках проекту "Від серця до серця" та передвиборчої кампанії Ю. Тимошенко у Трускавці в цю неділю пройде концерт співачки Наталії Самсонової. Місце - зал "Злати", початок - 14.00, вхід вільний. Концерт проходить за сприяння ГО "Жінки Батьківщини" та ТМО партії "Батьківщина".

Політичне рейдерство не пройде?

Появилася цікава інформація про те, що одну з політичних сил міста може очолити керівник зовсім іншої політичної сили. Ми не вказуємо поки що жодного прізвища, оскільки цю інформацію ніхто нам не підтвердив, але і не спростував. Деталі - після нашого детального вивчення ситуації та дослідження, цілком можливо, що в одному з найближчих випусків нашого вісника.

Амура поїхала на півроку

В одному з наших випусків ми подали неточну інформацію про те, що далекосхідний леопард Амура назавжди покинула межі нашого міста. Це виявилося не зовсім так, після піврічного перебування в Одеському зоопарку представниця цього вимираючого виду (у світі є всього не більше 40 особин, переважно в уссурійській тайзі) повинна повернутися з поповненням. Тварина є особистою власністю Лева Грицака, нашого мера, подарована йому на день народження.

За ялинки штрафуватимуть

З кінця, а то і з середини грудня розпочинається підготовка до Різдва та Нового Року. В зв'язку з цим багато хто з трускавчан вирішує достати ялинку самотужки, зрубавши її чи то на Помярках, чи то на Боберні, чи в іншому лісі, адже Трускавець оточнений лісом практично з усіх сторін. Доводимо до вашого відома, що мінімальний стан за зрубану ялинку (до 10 см діаметром) становитиме 42 помножити на 3 дорівнює 126 гривень. Це тому, що в зимовий період за рубку ялиці, смереки та сосни штраф більший в три рази. За велике дерево штраф може перевищити навіть дві тисячі гривень. Правильно це чи ні, що навколо нас ліс, а ми не можемо собі вирубати деревце - судити вам.

Власна інформація

Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості очолить колишній директор комунального ринку?

Дрогобицький міський голова Микола Гук підписав погодження про призначення на посаду директора міськрайонного центру зайнятості Богдана Волошина, який є депутатом міської ради від партії ВО "Батьківщина". Більше ніж місяць тому він звільнився з посади директора КП "Дрогобицький ринок" і працює в апараті Верховної ради України.

Колишній директор центру Іван Назаревич звільнений з цієї посади у зв'язку з досягненням граничного віку. Минулого тижня він відсвяткував своє 65-річчя. Саме за його керівництва було відремонтовано закинене приміщення, де сьогодні для роботи центру створені ідеальні умови. Крім цього, під керівництвом Івана Назаревича споруджено сучасний центр зайнятості у Стебнику.

У Дрогобичі новорічну ялинку приберуть рекламними прикрасами, які подарують підприємства міста

Дрогобицький міський голова Микола Гук на засіданні оргкомітету з підготовки Новорічно-різдвяних свят, який відбувся 2 грудня, подав пропозицію звернутися до підприємств, установ міста з проханням подарувати для міської ялинки по одній великій прикрасі із своїм логотипом. На думку Миколи Гука, керівники мають бути в цьому зацікавлені, адже це реклама, а для міста можливість мати естетично прибрану ялинку. За бюджетні кошти придбати прикраси нема можливості.

У Дрогобичі в Міжнародний день інвалідів молилися за їх здоров'я, вручали нагороди і відкрили соціальну перукарню

3 грудня у Дрогобичі вшановували інвалідів. Об 11 годині у Кафедральному соборі Пресвятої Трійці відбулася Служба Божа за здоров'я людей з особливими потребами за їх участю. Відтак усі зібралися в трапезній храму, де зусиллями працівників виконавчих органів міської ради з допомогою спонсорів було організовано солодкий стіл. Інвалідів вітали директор міського центру служб для сім'ї, дітей і молоді Оксана Матчишин, отець-канцлер Тарас Гарасимчук. Міський голова Микола Гук нагородив інвалідів, які беруть активну участь у громадському житті міста грамотами і грошовими преміями, а також вручив документи на 5 візків, які місто отримало від меценатів з Одеси. Зустріч завершилася концертом духовної музики. У територіальному центрі з обслуговування одиноких і непрацездатних громадян сьогодні відкрили перукарню для малозабезпечених, вручили подарунки людям, які перебувають на обслуговуванні працівників центру.

Міський голова вимагає від посадовців посилити безпеку вуличного руху

2 грудня міський голова Микола Гук провів нараду з керівниками департаменту міського господарства, КП "Дрогобичсвітло", підприємницьких структур, на якій обговорено питання стану безпеки руху на вулицях міста.

Міський голова доручив департаменту міського господарства за участю підприємців забезпечити облаштування на вул. Лесі Українки біля магазину "Рукавичка" "лежачого поліцейського", відновлення огорожі безпеки і розмітки пішохідних переходів на перехресті вулиць Лесі Українки - Пилипа Орлика та провести ремонт цієї дороги. Спеціалісти департаменту міського господарства разом з інспекторами ДАІ мають проаналізувати рух транспорту на перехрестях вулиць Самбірська-Івана Франка та Трускавецька-Завалля в режимах, коли працюють світлофори і коли вони вимкнені, результати моніторингу розглянути на комісії з безпеки руху і при необхідності прийняти рішення щодо перенесення світлофорів на інші, більш небезпечні перехрестя. Департамент міського господарства також зобов'язано розглянути питання щодо можливого відновлення двостороннього руху для легкового транспорту на вул. М.Шашкевича, поліпшення регулювання руху транспорту на перехресті вулиць Стрийської - В.Винниченка.

Іван Тихий

У Дрогобичі в Міжнародний день інвалідів молилися за їх здоров'я, вручали нагороди і відкрили соціальну перукарню

В Трускавці з 1 по 3 грудня відзначали День інваліда. Саме відзначали, а не святкували, бо язик не повертається сказати "свято" в час, коли бачиш хворих на ДЦП дітей, сліпих та безногих старших людей, молодих калік, тих, хто став інвалідом чи ж народився ним. Нам важко визначити цінність нашого здоров'я до того моменту, поки ми його не втратимо, нам часто незрозумілими є потреби цих людей, які чіпляються за життя, незважаючи на всю його складність.

Ще 1 грудня в територіальному центрі обслуговування пенсіонерів Трускавця, який очолює п. Олена Пилат, зібралися інваліди. Вони тут є частими відвідувачами, це я про тих, хто ще може ходити. Для немічних і прикутих до ліжка працівники центру приходять додому, купують їм хліб, необхідні продукти чи речі, перуть білизну, стрижуть, інколи варять їсти, прибирають в кімнаті, виконують інші необхідні доручення. В терцентрі відбувся шаховий турнір, для інвалідів було організовано солодкий стіл. Люди плакали і дякували за турботу.

У вівторок, 2 грудня, діти-інваліди мали можливість подивитися чудесну музичну казку "Коза-дереза", яку підготували для них учні та вчителі дитячої школи мистецтв у Трускавці (директор - Ігор Нич). Захід для дітей-інвалідів організували працівники Трускавецького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (директор - п. Віра Ільницька), тривав він з 15 до 17 години і включав в себе шашковий та шаховий турніри, конкурси дитячих малюнків, урочисту частину з вітаннями від представників влади та нагородженням переможців конкурсів і власне з цієї казки-опери, яку подивитися з задоволенням прибули не лише діти-інваліди.

Сльози наверталися на очі, коли бачив, як виходить по грамоту на сцену мати з дитиною-інвалідом на руках, серце не витримувало самого вигляду дітей, які попри свою неповносправність дають нам так багато, вчать чи не найбільше від усіх любові, милосердя, доброти та чуйності. Маючи сестру-інваліда з дитинства, знаю не з чужих слів, наскільки героїчним є подвиг матерів таких дітей, які з покорою несуть свій важкий хрест і люблять своїх дітей-інвалідів вдвічі - втричі дужче за інших. Безпомічність та безпорадність при безвладних кінцівках чи незрячих очах, глибока довіра та невимовна доброта і туга в дітей з синдромом Дауна, важка і гірка доля - все віддав би на світі, щоб допомогти хоч одному з цих малих, але на жаль… Лише віра в Бога і надія на його милосердя не дозволяють мені загубити думку про безмежність Божої любові, Божого Милосердя та те, що для когось з цих дітей колись прийде Чудо.

Отже, грамотами з рук міського голови Трускавця та подарунками були нагороджені:

а) переможці шашкового турніру Кулиняк Антон, Чохрій Богдан, Мазур Олег;
б) переможці конкурсу малюнків "Дитячий світ" М`ятка Діана, Савка Богдан та Гавриленко Ольга;
в) переможці шахового турніру були визначені вже 3 грудня, ось їх імена - Саратовська Вікторія, Стуканець Василь, Яцків Олександр.

Окрім того мер міста подарував 17-річному Назару Ворону інвалідний візок, його відвезли інваліду додому бусом ТМЦСССДМ. Виступ Лева Ярославовича був дуже зворушливим, згадав він і про те, що ніхто не знає, що його може чекати в житті і за приклад навів відому східну мудрість "Виходячи за межі дому, не кажи "до побачення", адже не знаєш, що чекає тебе за клямкою дверей".

А прекрасна казка-опера "Коза Дереза" в постановці вчителів трускавецької школи мистецтв на мить дала дітям-інвалідам можливість забути, що вони не такі, трохи інакші, герої в українських національних костюмах висушили сльози на їхніх обличчях, заставили сміятися та підспівувати відомим мелодіям "Я лисичка, я сестричка" чи "Я коза Дереза".

3 грудня в Військовому клінічному санаторії (головний лікар - п. Любомир Прокопович) відбулися урочистості з нагоди Дня збройних сил України, де дітей-інвалідів та дітей зі школи мистецтв, які готували виступи (вже інші) теж відвезли бусом ТМЦСССДМ. Соціальні служби подбали, щоб відвезти цих дітей і в санаторій "Карпати", де такі урочистості розпочалися о 15.00, а інвалідів дорослих туди довезли за сприянням міського відділу освіти (завідуючий - п. Орест Лобик).

Захід в санаторії "Карпати" вела талановита ведуча Зоряна Петрас з відділу культури ТМР, поблагословив присутніх о. Володимир Боднарчук з церкви св. Покрови. "В цивілізованому європейському християнському світі має бути особлива турбота про цих людей, які повинні почувати себе повноправними громадянами і не мають відчувати комплексу меншовартості, а огорнені любов`ю спільноти", - такими були слова отця.

"Возлюбімо ближнього тихо, без прикрас і любов Всевишнього теж зігріє нас" - після цих слів ведучої виступив мер нашого Трускавця. Лев Грицак в особливий спосіб подякував таким людям як Герой України Володимир Козявкін, якому він ще будучи головним лікарем санаторію "Карпати" посприяв у реалізації намірів відкриття клініки для лікування дітей, хворих на ДЦП в нашому місті. Тепер Володимир Ілліч будує ще одну клініку на Арабатській Стрілці на Азовському морі, його роботу цінували всі президенти України, цінує і теперішня влада, що було виражено візитом нашого Прем`єр-міністра Юлії Тимошенко, зазначив мер і додав, що п. Володимиру Козявкіну Бог допомагає робити таку важливу і благородну справу.

Грамоти та грошові премії були вручені міським головою найбільш активним членам та волонтерам Асоціації інвалідів, а саме пп. Аполінарії пічужкіній, Василеві Векличу, Галині Урмус, Марії Мельникович, Зінаїді Датольєвій, Наталії Галелюк, Людмилі Даценко, Марії Біляк. Грамоти отримали і керівники санаторіїв, підприємств та організацій, які найбільше і найчастіше допомагають інвалідам - Юрій Остапчук ("Шахтар"), Валерій Бабелюк ("Молдова"), Володимир Маринкевич ("Карпати"), Володимир Козявкін ("Еліт"), Любомир Прокопович (Військовий клінічний санаторій), колективи санаторію "Батьківщина", міської лікарні, центру обслуговування пенсіонерів та одиноких. Більше десяти інвалідів Трускавця отримали безкоштовно коляски, які владою Трускавця було надано їм за сприяння профкому Одеського морського порту. Не оминула нагорода і самого Лева Ярославовича - Почесною грамотою його народила Львівська обласна асоціація інвалідів в особі її керівника п. Леоніда Тарасенка. Дякувала в особливий спосіб міському голові Леву Грицаку і голова Трускавецької міської асоціації інвалідів п. Надія Заблоцька - за постійну турботу, матеріальну допомогу, відкриття соціальної аптеки при міській лікарні, виділення земельної ділянки для будівництва та інші добрі речі. Слово подяки від ТМАІ лунало і для інших добрих людей - представникам різних протестантських спільнот нашого міста Романові Бубняку, Анатолієві Кузьмичу, Ігореві Краснянському, а також депутатам, підприємцям, керівникам установ пп. Іванишину, Маринкевичу, Крамару, Кульчинському, Юнику, Остапчуку та багатьом іншим, а також активістам ТМАІ.

Чудові пісні та виступи подарували присутнім ансамбль дитячої школи мистецтв "Золоті діти" ("А ми удвох", "Козачок", "Гопацульки"), Тершак Наталія та Ярош Оля в соло та дуеті ("Стареньке піаніно", "Їжачок", "Лисичка", "Бабця спить"), циркова студія "Каскад" (виступи жонглера Руслана Гусейнова, 13-річного Андрія Фідика, йога Руслана Ластовецького).

Представник ГО "Фронт змін" Богдан Стасишин розповів про подарунок для ТМАІ в формі меблів для офісу, голова правління санаторію "Карпати" та депутат ТМР від "Відродження" Володимир Маринкевич сказав буквально таке: "Ми не багаті і не якісь олігархи, але чим можемо, тим завжди допоможемо, як і допомагали завжди, ще з часів керівництва ТМАІ покійною Світланою Казьміною" і зазначив, що і в санаторії "Карпати" трудяться і то досить добре 20 інвалідів.

День інваліда День інваліда День інваліда
День інваліда День інваліда День інваліда
День інваліда День інваліда День інваліда
День інваліда День інваліда День інваліда
День інваліда День інваліда День інваліда

В цілому захід тривав трохи менше двох годин. В зимовому саду санаторію, перед входом до концертного залу було облаштовано виставку робіт інвалідів.

Андріан Марічик

Не будьмо байдужими

3 грудня Україна разом з світовою спільнотою відзначає Міжнародний день інвалідів. Це особливий день для всього суспільства. Адже цінність і гуманізм суспільства визначається тим, як держава ставиться до дітей, людей похилого віку, інвалідів, до тих, хто найбільш незахищений та уразливий, кому особливо важко в житті. Цей день - це добра нагода для того, щоб звірити що зроблено і що треба зробити, щоб сформувати гідні умови життя для людей з обмеженими фізичними можливостями, щоб ніхто не почувався забутим чи полишеним наодинці зі своїми проблемами.

Міжнародний день інвалідів Сьогодні особливого вшанування і відзначення заслуговують усі інваліди, які не впали в розпач, не замкнулися в чотирьох стінах, а в силу своїх сил і можливостей працюють, беруть активну участь в громадському житті, займаються спортом, виховують дітей та внуків. Середовище людей з особливими потребами має значний інтелектуальний, організаційний та творчий потенціал. Це люди, які досягають цього завдяки винятковій мужності, цілеспрямованості, наполегливості, особливому відчуттю життя. Щорічні виставки, що влаштовуються в Міжнародний день інвалідів засвідчують рівень досягнень, які можна порівняти з кращими зразками творчих здобутків майстрів не обділених здоров`ям. Ми з повним правом пишаємося результатами, які показують на Параолімпійських іграх та інших змаганнях українські спортсмени-інваліди. Неможливо не захоплюватися людьми, котрі виявляють мужність, силу волі, величезну наполегливість, щоб відчути радість буття, приносити користь близьким та суспільству. Низький уклін Вам!

Нам назавжди потрібно усвідомити, що інвалід така ж людина як і всі. Тож давайте сьогодні ще раз згадаємо тих, хто так потребує нашої підтримки та участі. Давайте здійснимо вчинки, якими можемо допомогти інвалідам не втрачати віру у те, що вони не байдужі своєму оточенню. І робитимемо це не лише в цей день…

Наталія Пономаренко, секретар ТМР,
заступник керівника виборчого штабу БЮТ в Трускавці

Причину треба шукати в собі, щастя теж

Якщо спитати пересічного українця, чи щаслива він людина, більшість дасть відповідь, що не дуже. Одному до повного щастя бракує оженитися, а іншому розлучитися, інший хотів би двадцятку чи хоча б десятку, щоб похмелитися, а інший при кількох дачах, яхтах та нерухомості в кількасот гектарів теж не вважає себе щасливим. Коли кожен починає розповідати про своє життя, то диву дивуєшся, скільки знаходиться причини на цьому світі, щоб це щастя було не реальністю, а вічною fata morgana. Звинувачують обставини, звинувачують інших людей, ворогів та підлих колишніх друзів, звинувачують навіть Долю, яка така немилосердна, а от себе звинувачують в першу чергу. Чому ж так і що воно за фрукт такий "щастя", давайте поміркуємо разом, якщо ця тема вас цікавить.

Зазвичай під щастям ми розуміємо абсолютний комфорт, везіння у всьому, благополуччя в родині, в бізнесі чи на роботі, коли ми спокійні за майбутнє своє та своїх близьких, коли в нас дійсно все гаразд (тьху-тьху-тьху) і ми хотіли б за Фаустом мовити "Спинися, мить, прекрасна ти!". Проте інколи так не буває, а частіше ніколи так не буває. Ми завжди маємо якісь проблеми, вирішивши одну, отримуємо натомість іншу, а інколи вони накопичуються непосильною горою і розгрібати Авгієві конюшні нам здається непомірною роботою, Сізіфовою працею. Стан фрустрації, в яку впадає людина, характеризується апатією, відстороненістю, розумінням, що тобі не осилити всіх труднощів, що ти надто маленька комашка, щоб воювати в цьому жорстокому світі вижити в ньому. Чи не це і стає одною з причин суїцидів, коли людина опускає руки і добровільно йде на дно, йде з цього життя.

Інколи людина хоче насильно взяти собі таке щастя, надіючись, що якісь окультні сили їй в цьому допоможуть. Для передбачення майбутнього кидають карти, йдуть до ворожки, акуратно роздивляються лінії на руці або ж починають займатися білою магією, думаючи що вона дійсно біло-пухнаста, нешкідлива і принесе успіх. Наче мантри повторюються фрази "Я притягаю успіх", "Я притягаю гроші", меблі та речі в хаті розставляються по фен-шую, а місце ікон займають дерев`яні чи бронзові ідоли китайців, індійців чи африканських народів. Часто зміна зовнішніх атрибутів тягне за собою і зміни в свідомості, зміну мислення, все разом це може дати навіть ефект, але не в тій мірі, як ми сподіваємося. А ще й до того можна самому собі підітнути коріння, захопившись чимось аж надто екзотичним і не завжди безпечним.

Зміни в своєму житті реально треба розпочинати зі свого мислення, зі свого ставлення до цього світу, до Бога, до навколишніх людей, до речей та до себе самого. Якщо ставитися до світу як до ворога, він таким і буде. А якщо не побоятися стати невиправним романтиком і поглянути на світ з позиції партнерства? Може варто перестати шукати всюди ворогів, ми ж не хворі на масову параною, може варто почати шукати друзів? Ще в радянські часи говорили, що ліпше мати сто друзів, ніж сто російських рублів (20 гривень на наші гроші). Та й відносно себе треба змінювати думку, не дивитися на своє Я як на пуп Землі і Всесвіту, а спробувати знайти своє місце в цьому світі, своє покликання. І не завжди це буде місце під сонцем, але ти будеш знати, що воно твоє.

Стосовно стосунку людини з Богом, то один мудрець сказав: "Якщо в людини буде Бог на першому місці, то в неї все буде на своєму місці". Кожен, хто попробував саме так розставити пріоритети, підтвердить, що це не просто слова, а істина. Бо ні гроші, ні сім`я, ні слава, ні здоров'я не варто ставити на перше місце і робити з них ідола. Якщо хтось мені заперечить, що здоров'я все ж найголовніше, то заперечу - є багато хворих людей, які при тому все ж є дуже щасливими людьми, а є здорові на 100% і вкрай нещасливі. Пригадуєте страждання в останні роки життя папи Івана Павла ІІ, цього святого наших часів? Напевно ніхто не хотів би страждати так, як страждав він. А проте до кінця своїх днів Папа залишався щасливою людиною, через нього приходили до Бога і знаходили спокій душі багато-багато людей, після його смерті теж не один старається збагнути його таємницю простоти, доброти, любові. Не світ підім'яв його під себе, а він змінював світ своїм життям.

Навколо нас є так багато людей нещасливих, без даху над головою, в алкогольній чи наркотичній залежності, хворих на рак, туберкульоз, СНІД, сліпих, глухих, безногих, хворих психічно. Але часто ми вперто цього не бачимо, зациклюючись на собі, своїх дріб'язкових проблемах, потураючи кожній захцянці нашого "Я" - з цієї літери починається чи не кожне наше речення. Коли щось не виходить, ми впадаємо в різні крайнощі, звинувачуємо або когось, або розглядаємо себе як найбільшого невдаху, якому нічого не вдавалося і швидше за все і не вдасться. Буває, бездумно наговорюємо на друзів, спричиняємо конфлікти в сім`ї, бачимо навколо себе самих тупоголових уродів, дебілів та ідіотів, страшил та бандитів, корупціонерів та нахаб, які нам не дають дихати,не те що нормально жити. І чомусь ніколи нам не прийде в голову побачити в дійсно зіпсутих людях (не кажучи вже про наші надумані домисли) щось добре. Я вже не кажу, щоб побачити в ближньому Ісуса Христа, бо коли щось подібне говориш, то всі з підозрою питають, чи ти не баптист і чекають твоїх виправдань, що ти звичайний православний чи греко-католик.

Зазвичай на нашу поведінку в теперішньому має вплив наше раннє дитинство, про що говорив ще засновник психоаналізу Зиґмунд Фройд, один з найкращих психологів всіх часів і народів, тому багато з чого, що робиться нами, робиться неусвідомлено. Дійсно, немов якусь карму несемо ми прокляття нашого роду, покуту за недобрі вчинки наші і наших предків, тягарі щоденних турбот, які не зменшуються, а накопичуються чи не з кожним днем. Але ми це несемо, бо не прагнемо звільнитися, не робимо нічого, щоб розпочати нове життя, хоч часто про це і говоримо. Авжеж, скільки разів курець кидає курити - то з Нового Року, то з початку Великого посту, а найчастіше від завтра. Так само кидають пити, колотися, обмовляти, блудити з чужими жінками та чоловіками (я не знаю, як на рахунок цього, досвіду ще не було), так само починають братися нарешті за пошуки роботи чи за своє здоров'я, за ремонт в помешканні чи за виховання власних дітей. А бажано взятися нині, сьогодні, а не завтра. Бо то завтра може і не наступити.

Є люди, які не можуть від постатей для наслідування, так званих кумирів. Для когось то Віталік Козловський, для іншого Фреді Меркюрі, одного ковбасить від Бітлів, іншого від Брітні чи Мадонни. Поступове нав'язування американської тупої моделі світосприйняття з її незрозумілим гумором, чіткістю розподілу на добрих ковбоїв і злих викрадачів людей, з їх психопатами та статевою розпустою, дає свій ефект. Ми часто хочемо жити як в Америці чи заможних країнах Європи, забуваючи, що в бідній Африці чи Азії люди чомусь (подумайте, чому) є значно щасливішими. Гламур та крутизна стали майже неодмінними атрибутами життя молодої людини, без цього не можна, бо ти будеш ніхто. А те, що з цим ти вже ніхто, тобі не скажуть, невигідно. Але з плином часу шумовиння минає, а твердь, основа залишаються на своєму місці. Церкву недурно порівнюють зі скелею, бо жодні бурі її не подолали. А чому ж моє життя я не можу зробити такою ж скелею. Для цього я маю будувати його не на піску з Борі Мойсеєва, Тані Ліберман, Йолкі та Любе, а на чомусь міцнішому. Хоча, в принципі, це мій вибір, я можу будувати на тому, на чому захочу. Тому ми і люди, а не раби, не роботи. Хоча інколи і робимо себе тими рабами чи роботами, але це вже інше питання.

Колись дітям говорили: "Та щось буде з тебе, як мухи не з`їдять!". Дитина розвивалася, зростала і стала людиною. Тепер, коли ти дорослий, ти маєш вибір, як далі рухатися, розвиватися чи деградувати. Звичайно ж, ніхто не скаже, що він хоче деградувати. Певно, що вже є фундамент, вже закладений вектор, по якому треба рухатися далі. Але для того у людини і є воля, щоб змінювати щось, особливо в собі. На цьому шляху буде багато перешкод. Скажуть - ти зрадник, бо ти перестав з нами пити чи колотися, перекинувся з однієї партії в іншу чи перейшов "з церкви в секту" і зрадив батьківську віру, ти маєш не такі погляди як всі і тебе за то вбити мало. Не турбуйся, нагадай собі, що і Мати Тереза з Калькутти була спочатку в одному чернечому ордені і "зрадила" його, заснувавши інший. Святий отець Піо (Пій з Петрельчіни) був навіть переслідуваний Ватиканом. А святы російської православної церкви Сергій Радонежський, Серафим Саровський, Ксенія Петербурзька? Та що там говорити, якби не "зрада" юдаїзму Савлом, то чи мали б ми і християнство в його теперішньому вигляді?

Мені імпонує український поет Іван Франко, наш незаслужено непошанований як слід земляк з Нагуєвич. Скільки мудрості в його творах - віршах, прозі, навіть дитячих казках. А скільки мудрості в творах інших світових класиків - Шевченка, Міцкевича, Сенкевича, Бальзака, Ґете, Драйзера, Жуля Верна, в творах філософів, в давніх епосах, переданнях. Я вже не говорю про Біблію. Хоча тепер так і не читають, все ж є фільми, повчальні пізнавальні передачі. Та от людина часто дивиться це все не як на те, що має допомогти в змінах, а як на щось чуже, дивне, спрямоване виключно на розвагу, задоволення певних гедоністичних потреб. Подібно так часто і пару тепер шукають - як об'єкт, а не як суб'єкт для тривалих, якщо не сказати "до кінця життя" стосунків.

Говорити можна ще довго-довго, хтось скаже: "Він що, мораль читає? Нахер то потрібно…". Ненавиджу читати мораль, ще гірше ненавиджу її слухати. Хочу нею жити і хочу її вчитися. Сам. Щоб змінювати своє життя і надалі, хоча без понтів вважаю себе дуже щасливою людиною. За що не перестаю дякувати Богові. Насамкінець зауважу, що щастям варто ділитися з ближніми - як вогнем від свічки, як добрим словом, як і матеріальними благами, які не дають часто політати не лише в сні, але і наяву. Отже, якщо маємо потребу в щасті, потребу змін, якщо хочемо мати результат і то вагомий, то починаємо від сьогодні. Від зараз. Вже.

Володимир Ключак,
психолог

Поезія

Самородки

В одному старому багні-драговинні,
В якому живуть лиш чорти порохняві,
Звідкільсь самородок чудесний з`явився,
Якому би місце у царській оправі.

Такого на світі не було й не буде,
Якби хтось побачив - не зміг би забути,
Та в тім-то і річ, що ніхто не побачить,
Хто б думав, що щось у багні може бути.

Лежатиме він, доки має лежати,
Блищатиме, поки блищати повинен,
Та з часом погрузиться в своїм болоті,
Утопиться в безвість, стемніє і згине.

Таких самородків у світі немало -
Талантів, що гинуть в багні-драговинні,
А десь, у якомусь глухому куточку
Є й геній, що згине... Чи ж є в цьому винні?

Ваганти

Наш світ тутешній - це театр абсурду,
Учтивий в ньому - пліт серед дороги,
Безвартісний стає чомусь безцінним,
А той, хто може, то не має змоги.

Малий папірчик тут кладуть за образ,
Усмішок дев`ять з десяти фальшиві,
А управляють всім цим маскарадом
Багаті, хитрі, підлі і "красиві".

Наш світ тутешній - це театр абсурду,
Всі грають роль, бо всі комедіанти,
Та все-таки посеред "божевілля"
Трапляються ще істинні ваганти.

Тиша

Тиша пустки, тиша Долі, тиша зв'язаної волі
Обпекла мене,
Не відбудеться весілля, все зчорніло на вугілля -
Видиво страшне.

Тиша морок не бентежить, дух мені мій не належить,
Я, як пласт, лежу,
Чорні тіні збайдужілі поєднались в моїм тілі -
Що я їм скажу?

Моє тіло - шкаралупа, а душа не моя - трупа,
Чорний злий флюїд,
Тіло є, як має бути, а душа - як звір затрутий,
Як страшенний дід.

Тиша болю, тиша муки, і страждання, і розлуки
Ниє і пече,
Тиша, мов смола тягуча, до скорботи лиш жагуча,
Вкрилася плачем.

Kyrie eleison мовлю, осередок духа ловлю -
Легше не стає,
Тиша Долі знавісніла, так нестерпна й очманіла
Жити не дає.

Моїм українцям

Кохані мої, милі українці,
Чому "Ганьба!" не крикнете сексотам,
Котрі є гірші навіть, ніж чужинці,
Котрі змішали правду із болотом?

Народе мій, народе український,
Чом дозволяєш вводити в оману
Себе всім тим, хто жити звик по-свинськи,
Для кого добре є, як всім погано?

О Україно, змучена й зболіла,
Довірлива, обдурена й нещасна,
Хай згине Юда й разом з ним Даліла,
Твій син і донька, твої діти власне.

Нехай очистиш ти від пилу й бруду
Благословенну землю, край коханий,
Хай більше зрадника на ній не буде,
Що свій народ вводитиме в оману.

Володимир Ключак

© 2008-2009 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.
 © 2007-2017 Информационный портал курорта Трускавец