Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

Трускавецький вісник

№15 (138) 26 лютого 2010 р.

Новини Трускавця та регіону

Хочемо дружити з Росією?

25 лютого о 15.30 відбулася зустріч міського голови Лева Грицака з підприємцями міста. Під час зустрічі, яка тривала в конструктивній атмосфері, було обговорено питання рекламування Трускавця як курорту на телебаченні, зокрема в Росії. Юридичному відділу міської ради доручено вивчити питання створення відділу при міській раді чи при КП "Наше місто", який займався би координацією відносно цього питання. Практично ні в кого не викликало сумнівів, що це надзвичайно потрібна справа і робити її треба тепер, дотримуючись принципу "Краще пізно, ніж ніколи". Голова Асоціації підприємців та роботодавців Петро Іванишин виступив з пропозицією створити ролик про Трускавець для показу на каналах Росії, зокрема РТР. Долучитися до проекту мають наміри навіть відомчі санаторії, яким зазвичай важко передбачити таку статтю витрат.

В рамках проекту вирішено звернутися до представників влади вишестоящого рівня з проханням допомогти у відновленні курсування поїзду сполученням "Трускавець - Москва". Керівники підприємств підписали та надіслали таке звернення до Президента України Віктора Януковича, до Петра Писарчука, а також до консула РФ у Львові п. Гузєєва. Відповідного листа було надіслано і Прем'єр-міністру Російської Федерації Володимиру Путіну. Очікується, що відновлення прямого сполучення Трускавця зі столицею Росії збільшить потік відпочиваючих до нашого курорту.

Затримано підвального злодія

Двоє мешканців будинку 3 по вулиці Стуса звернулися до Трускавецького МВ з заявами про факт злому замка у підвалі та викрадення майна на суму близько півтора тисячі гривень 17 лютого. По гарячих слідах підвального злодія було затримано, ним виявився раніше судимий 26-річний гр. Б. Речові докази вилучено.

Машина збила пішохода

17 лютого на пішохідному переході біля СГК "Дніпро-Бескид" автомашина ВАЗ-2107 збила пішохода С., 1947 р. н., внаслідок чого той отримав чисельні тілесні ушкодження, зокрема, забійну гематому стегна, забій щоки та підборіддя зліва, забої тилу обох китиць, ЗЧМТ, повідомляє міське ДАІ. Нагадаємо, що рух авто в цьому районі міста є досить інтенсивним, щоб зменшити кількість аварійних ситуацій, з минулого року були заборонені зупинки біля "Дніпра", набагато раніше встановлено "лежачого поліцейського".

В понеділок у Трускавці пройде семінар з питань ВІЛ-СНІДу

1-2 березня у Трускавці пройде дводенний семінар по проблематиці ВІЛ-СНІДу, повідомила директор Трускавецького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Віра Ільницька. Питання поширення ВІЛ-інфекції надалі залишається важливим, хоча не є таким гострим в нашому регіоні, як, для прикладу, на Сході України, де значно більший відсоток наркозалежних. Більшість нововиявлених випадків зараження ВІЛ на території Львівської області були здійснені статевим, а не ін'єкційним шляхом.

Робітники проти керівництва заводу

Цього тижня виник конфлікт між робітниками ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод" та керівництвом підприємства. Люди вважають, що йде свідоме нищення майна заводу, а обладнання вивозиться за його межі в невідомому напрямі, причому частинами, повідомляє ТРК "Алсет". Свої вимоги працівники передали в. о. генерального директора заводу Олегу Попову, який спілкувався з ними недержавною мовою. Він пригрозив протестантам звільненнями та і вів себе з людьми, за словами страйкарів, досить зверхньо.

Натомість, як нам стало відомо з конфіденційних джерел, мер Дрогобича фактично визнав свою безпорадність в цій справі. Людям важко чимось допомогти, адже завод - приватна власність. Влада Дрогобича мала звернутися в прокуратуру та інші правоохоронні органи, проте чи зробила вона це - нам наразі невідомо.

Власна інформація

"КомЕкоБорислав" подаватиме до суду на мешканців, які не платять за вивіз та утилізацію сміття

ПП "КомЕкоБорислав" (м. Борислав) має намір подавати до суду на мешканців, які не платять за вивіз та утилізацію сміття. Про це повідомив кореспондент ЗІКу з посиланням на директора підприємства Миколу Біля.

За його словами, вивіз сміття ускладнюється низькою оплатою за надані послуги. Підприємство вимушене вжити заходів, які стимулюють мешканців оплачувати за послуги з вивезення та утилізації сміття. "КомЕкоБорислав" найближчим часом має намір подати судовий позов на деяких неплатників. Якщо суд визнає правомірність вимог підприємства, то платнику доведеться не лише ліквідувати заборгованість перед підприємством, але й покрити судові витрати колекторської фірми у розмірі 1671 грн.

www.zik.com.ua

Залиште Бандеру в спокої, не тривожте його в могилі

Історія, якій не видно кінця

"Європейський парламент висловлює жаль стосовно того, що колишній Президент України Віктор Ющенко присвоїв лiдеру Органiзацiї українських нацiоналiстiв Степанові Бандерi, "який спiвпрацював iз нацистською Нiмеччиною", титул нацiонального Героя України". Про це йдеться в резолюцiї Європарламенту щодо України, за яку європейськi депутати проголосували в четвер, 25 лютого, у Брюсселi. У зв'язку з цим Європейський парламент висловив сподiвання, що нове українське керiвництво перегляне таке рішення". Таку інформацію подали провідні інформагентства України 25 лютого. До речі, лідером Європарламенту є Єжи Бузек, поляк за національністю. Стосунок до Бандери поляків та росіян є знаний.

Це так, між іншим. А тим часом голова ГО "Рада міста" Руслан Ярославович Козир і міський голова Трускавця Лев Ярославович Грицак лише з початку цього року написали собі взаємно по два листи. Причому по одній темі - стосовно спорудження пам'ятника Степанові Бандері. Питання є набагато актуальнішим від інших? Питання хвилює абсолютну більшість трускавецької громади? Бандера є тією постаттю, життя якої нерозривно пов'язано з Трускавцем? Від кількості пам'ятників, які дехто полюбляє називати ідолами, зміниться життя на краще і зросте духовність?

На ці питання можуть бути різні відповіді, як і різними є погляди трускавчани на штучно створену перед виборами "проблему".

Колишня завідувач відділу культури Трускавецької міської ради Людмила Лоїк в коментарі до теми в одній з міських газет говорить: "головне, що автором майбутнього пам'ятника обрано саме Івана Самотоса - видатного львівського скульптора" та що "він має глибоке розуміння української ідеї, знає історію наших визвольних змагань, тому, я впевнена, Самотос виконає пам'ятник так, що це не просто увічнить постать Степана Бандери, а й буде твором високого мистецтва, гідним Героя України і нашого славного міста". Похвальні слова, проте чомусь не згадується, що пан Самотос був автором останнього на Львівщині (вже за часів перебудови!) пам'ятника Лєніну, вождю світового пролетаріату. Та й навряд чи знає панів Людмила про те, як незадоволені пам'ятником Чорноволу від Самотоса у Львові і то не будь-хто, а більшість скульпторів, митців, інтелігенції, наприклад, подружжя Ігоря та Ірини Калинців. "Недобра постава, пальці якісь закручені і взагалі цей пам'ятник не відповідає внутрішній натурі Чорновола", - говорить скульптор Василь Ярич, який має втілювати в життя пам'ятник Свободи у Трускавці.

Чомусь не хочеться цитувати те, що говорить пані Гимон, надто добре пам'ятаються її виступи по радіо та агітація за Грицака на попередніх виборах, щоб повірити в щирість слів по даній темі. Але це справа кожного - коли і в якому дусі говорити і про що говорити. Як і обговорювати, де краще стояти цьому пам'ятнику - біля пошти (чи на даху пошти?), біля "Злати" (навпроти адмінкорпусу ЗАТ "Трускавецькурорт"?), біля "Шахтаря" (це щоб не дати людям із Солтусів побудувати там капличку?) чи навпроти міської ради. Спекуляції навколо імені Провідника ОУН вже починають набридати і замість "Просто поставте пам'ятник!" чомусь хочеться вигукнути: "Не тривожте Бандеру, нехай земля буде йому пухом!". Бо ця мишача метушня нагадує минулорічні спроби "перепоховання" Бандери, питання доцільності такого кроку та значення для розвитку національної ідеї українців.

В душі треба мати, у власному серці і ідеї патріотизму, як це мав Бандера, і любов до України, і повагу до минулого нашої держави та до її героїв, а не в безликих, бездушних пам'ятниках.

"І вдень і вночі кіт учений по ланцюгу іде кругом", писав Пушкін. І кругом, обертом іде голова, коли дивишся, як люди, які самі декларували потребу ставити пам'ятник всім борцям за волю України і які може причетні і до каменя "Тут буде…", раптом виявляються такими палкими прихильниками автономного, але не опалення, а автономного пам'ятника Степанові.

Передісторія по-трускавецьки

В 1993 році, 11 січня, ЛОДА видала розпорядження № 5/93-25/а "Про встановлення пам'ятників, пам'ятних знаків та меморіальних таблиць", де доводить до відома голову міськвиконкому Трускавця (та і інших міст) про порядок встановлення пам'яткоохоронних об'єктів. А вже 14 лютого 1996 року було видано розпорядження № 186 ЛОДА за підписом М. Гориня "Про спорудження пам'ятника та встановлення художньо-меморіальної таблиці", витяги з якого варто тут подати.

"З метою … увічнення ідеї Української державності засобами монументального мистецтва:

2. Спорудити у м. Трускавці (на площі, прилеглій до вул. С. Бандери) пам'ятник Свободи.
3. Визначити замовниками виготовлення і встановлення:
- пам'ятника Свободи - Трускавецьку міську Раду народних депутатів.
4. Затвердити проекти і моделі … пам'ятника Свободи - на архітектурно-художній Раді при управлінні містобудування та архітектури облдержадміністрації.
5. Доручити Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці (Ю. Скрипченко) виготовити і встановити … пам'ятник Свободи.
6. Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови обласної державної адміністрації Ю. Зиму"
.

В даному розпорядженні ішла мова тільки про пам'ятник Свободи та художньо-меморіальну таблицю Ростиславові Братуню у Львові. Нагадаємо, що це був 1996 рік, мером міста був тоді Богдан Матолич. І вже 10 серпня 1996 року виконком ТМР приймає рішення № 201 "Про спорудження пам'ятника незалежності України - пам'ятника "Свободи", яке ми теж подаємо тут повністю.

"Відповідно протоколу засідання містобудівельної Ради запропоновано обєднати передбачені раніше пам'ятники в центральній частині міста в один комплекс, який би став пам'ятником всім борцям за незалежність україни - пам'ятник "Свободи" з проведенням реконструкції площі і прилеглої до площі вул. С. Бандери, майдану Січових стрільців, могили вояків УПА.

Створити оргкомітет по спорудженню пам'ятника "Свободи" в складі:

Петранівський В.Л. - заступник голови міської ради, голова оргкомітету.

Члени оргкомітету:

Грищенко О.П. - начальник управління архітектури і містобудування
Лоїк Л.І. - зав. відділом культури
Дудівка М.С. - зав. відділом будівництва і інвестицій
Бориславський М.Г. - голова комісії по архітектурі і будівництву
Малярчин Р.С. - голова братства вояків УПА
Кушнір В.М. - заступник головного лікаря санаторію "Карпати"
Гуцило Б.І. - член організації "Меморіал"
Аксентійчук Б.І. - головний лікар об'єднаня "Трускавецькурорт"

Оргкомітету (п. Петранівський В. Л.) розробити заходи по проектуванню та спорудженню пам'ятника "Свободи" до 20.VIII.1995 р.

Голова виконкому Б. Матолич

Керівник секретаріату В. Гук"

Серед членів оргкомітету є прізвище Богдана Гуцила, уродженця села Орів, ініціатора спорудження каплиці на горі Бренів. Він чи не найактивніше домагався, щоб пам'ятник Свободи у Трускавці все таки постав. З відповідей на свої звернення, які він отримав від міської ради Трускавця 26.06.1997 та 13.03.1998, видно, що остаточне рішення про переможця конкурсу проектів даного пам'ятника залишається за художньою радою Управління архітектури і містобудування ЛОДА, а питання відкриття рахунку на його будівництво мало бут винесене на обговорення новообраної сесії ТМР (це березень 1998).

А рік перед тим, в березні 1997, пан Гуцило звернувся до тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Одним з питань, які його хвилювало, було і питання спорудження в Трускавці пам'ятника Свободи. У відповіді з ЛОДА № 22/11788-46 від 06.03.1997 за підписом М. Гладія, пана Богдана заспокоїли - спорудження запропонованого пам'ятника "передбачено".

І наостанок, щоб надто не втомлювати, ще один документ - відповідь п. Л. Хом'як з Конгресу Українських Націоналістів за підписом заступника міського голови Ігоря Федоровича Пілька (тепер - депутат від "Нашої України"). Рік видно не дуже чітко, але гадаємо, що це принципового значення не має.

"Розглянувши клопотання політичних партій і громадських організацій повідомляємо, що 10 серпня 1995 року прийнято рішення міськвиконкому про спорудження пам'ятника всім борцям за незалежність України - пам'ятника Свободи на майдані перед водолікарнею з перейменуванням його в майдан Незалежності.

На засіданні Містобудівельної Ради з участю громадсько-політичних організацій міста було розглянуто макети пам'ятника, де передбачено фігурне зображення і барельєфи героїв України, в тому числі і барельєф Степана Бандери.

Роботи по продовженні розробки проекту були припинені із-за відсутності фінансування, поскільки так і для благоустрою території у визначених межах.

В даний час ведуться підготовчі роботи по спорудженню пам'ятного знаку по відзначенню 2000-ліття Різдва Христового, який в структурі забудови центральної часини міста з пам'ятником Свободи на майдані Незалежності.

Враховуючи сьогоднішню економічну ситуацію, спорудження пам'ятника Свободи планується після 2000 року.

Заступник міського голови І. Ф. Пілько"

І чим це все закінчиться?

Багато води стекло з цього часу, 30.11.2004 року затверджено новий наказ Держбуду України та Мінкультури України за № 231/806 "Про затвердження Порядку спорудження (створення) пам'ятників і монументів", У Трускавці ж зробили не надто багато. Але все таки дещо зробили. Розроблено та затверджено проект пам'ятника, виготовлено документацію, здійснено реконструкцію площі Незалежності. Майже щороку депутати міської ради спочатку виділяли певну суму на цей пам'ятник, а потім забирали, бо кожен мав якісь свої потреби - то на музей Біласа гроші треба, то на дороги, то на школу мистецтв, то ще на щось. Нікого не потрібно звинувачувати, бо це нічого не дасть. В тому, що на сьогодні пам'ятник Свободи у Трускавці не стоїть, є фактори як об'єктивні, так і суб'єктивні. Але не зразу і Москву будували, помаленьку збудується і ця велична споруда. Чи потрібно швиденько будувати пам'ятник Бандері, щоб дочекалася його побачити пані Гимон та інші активісти спорудження окремого пам'ятника? Робити його чотириметровим, як останній Ленін Самотоса, через якого цей скульптор ще й судився з замовником через неоплату? І чи не буде так, як пише пані Людмила Лоїк про інші пам'ятники: "навколо пам'ятника Різняку-"Макомацькому" завжди бур'яни. А яке нещасне погруддя велету нашого духу Іванові Франку…".? Чи може Бандеру хочуть поставити приблизно такого як Міцкевич в парку? Але, на жаль, як не прикро це говорити, та не будуть наші українці так ходити до Бандери, носити квіти та дивитися за порядком, як поляки щодо Міцкевича. Як і не будуть екскурсоводи водити туди відпочиваючих, не їздитимуть молодята - якщо це буде безликий скромний невеличкий пам'ятничок, а не монументальна споруда.

Але я людина маленька, я сказав лише свою думку. Є в нас обранці - міські депутати. Їм і вирішувати, чи виділяти землю для Бандери, чи відривати гроші від мало імущих та грохати їх в споруди, чи першочерговим завданням для влади є власне спорудження пам'ятників чи якісь інші питання. І чи є прийнятним, щоб одна маловідома громадська організація нав'язувала свою думку всім. Поживемо - побачимо.

Володимир Ключак

У Трускавці немає вулиці Депутатської, є вулиця Різняка-Макомацького

Останнім часом у місцевій пресі активно обговорюється питання виникнення нової вулиці в районі промтоварного ринку, яку ті ж самі ЗМІ вже встигли "охрестити" Депутатською. Керуючись виключно власними суб'єктивними судженнями та здогадками, не посилаючись на будь-які документи чи факти, автори даних матеріалів натомість піддають сумніву важливість будівництва нової дороги, перебирають статки деяких міських керівників та вдаються до голослівних безпідставних звинувачень.

Таким чином, щоб уникнути маніпуляції громадської думки, ми звернулись за документальним роз'ясненням до начальника міського управління архітектури і містобудування О. Грищенка. За його словами, в 1990 році у Трускавці (на замовлення Держбуду УРСР) відбувся конкурс проектів: "'Реконструкції і забудови кварталу, що прилягає до привокзальної площі". За результатами конкурсу було розроблено детальний план забудови привокзальної площі. Згідно нього передбачалось: винесення автотранспортних підприємств в промислову зону, розміщення міського стадіону, спорудження промтоварних ринків, торгівельних об'єктів та готелів. Для вдосконалення функціонування міської інфраструктури було запропоновано спорудити дорогу від привокзальної площі до Стебницького кільця з тильної сторони кінотеатру "Червона калина'" (тепер "Міленіум"), промислового ринку і банно-оздоровчого комбінату (тепер готельно-житловий комплекс забудовника ТОВ "Валган").

Трускавецька міська рада рішенням № 99 від 16.02.2007 р. погодила Концепцію коректури Генерального плану мІста-курорту Трускавець (розробник Державний інститут проектування міст "МІстопроект"). Зокрема було враховано всі містобудівні обґрунтування забудови привокзального району міста по вул.Воробкевича в об'ємі детального плану територій на замовлення: ТзОВ "Славутич" об'єкт № 8216-2005 та ТОВ "Валган" об'єкт № 9088-2006.

Згідно вищевказаних містобудівних обґрунтувань визначено функціональне зонування перспективних об'єктів містобудування, транспортно-пішохідні зв'язки та інженерна інфраструктура району привокзальної забудови.

Оргкомітет по Євро-2012, який затвердив три готельні комплекси міста для розміщення учасників Євро-20127 визначив тренувальне поле - стадіон М.Дрогобича, по причині відсутності належного транспортно-пішохідного сполучення Трускавецького міського стадіону. Згідно вимог Державних будівельних норм і протипожежних норм, міський стадіон не може функціонувати без нормативних транспортно-пішохідних зв'язків і місць для пар кування транспорту.

Нова проектна дорога (вул. Різняка-Макомацького), згідно рішення розробників Генерального плану м. Трускавця, покликана розвантажити транспортно-пішохідні потоки по вул. Стебницькій, суттєво скоротити шлях (близько 450 м) для тих, хто прямує від Стебницького кільця до залізничного вокзалу, привокзальної площі, міського стадіону та торгівельних об'єктів.

Щодо економічної сторони цього питання, то рішенням виконкому від 01 грудня 2009 р. "Про благоустрій прилеглих тротуарів по вул. Різняка-Макомацького та вул. Річки", власників будівель і споруд, прилеглих до проектної дороги, зобов'язали провести роботи по замощенню плиткою прилеглих пішохідних тротуарів.

Загалом, будівництво нової вулиці с важливою умовою належного функціонування та модернізації даної частини міської інфраструктури, створення сприятливих та комфортних умов для мешканців міста. По даній вулиці будуть влаштовані: автостоянки, автопаркінги, які будуть обслуговувати міський стадіон та промтоварний ринок ПП "Галицький підприємець", місця відпочинку, зелені зони і освітлення території. Початок реалізації даного проекту - влаштування дороги, показав доцільність прийнятого рішення та його економічний ефект.

Прес-служба міської ради

Хресна дорога ненародженої дитини

Дуже актуальною в наш час є тема вбивства ненароджених дітей у лоні матері. В контексті цієї трагедії нашого суспільства стала популярна хресна дорога із особливими роздумами, де є пригадування гріха і де пригадування Божого милосердя. В час Великого Посту в храмах відправляється Хресна Дорога. Можна відмовити собі Хресну Дорогу і в домашніх умовах - християнам це не заборонено. Вашій увазі пропонуємо Хресну Дорогу, яка була відправлена в одному із храмів Трускавця. В людей на очах блищали сльози, потрібно мати кам'яне серце, щоб слова-думки від імені ненародженої дитини не зворушили…

Вступ

Дано людині раз народитися і раз померти. Я ще не народився, а вже зазнав смерті. Різні є хресні дороги, над якими розважають люди, бо з'єднані з Тобою, Христе, знаходять роздуми для свого земного життя, яке через випробування веде їх до смерті.

Зі мною і з мільйонами мені подібних через нашу спільну долю усе інакше. Наше життя закінчилося там, де воно почалося - в лоні матері.

Христе! Предвічний Сину Отця, будь зі мною на моїй хресній дорозі, хоч так короткій, але страшній, і навчи пробачати тим, найріднішим - моїм батькам.

І стація. Вирок смерті

Ісус засуджений на смерть. Твої дні. Господи, формували Тебе на землі впродовж 33-ох років. Ти жив 33 роки, а моє життя почалося лише кілька днів тому. Я ще дуже безпомічний, але я вже є, я живу. Коли співав я пісню Творцю: "Хвалю Тебе, що створив мене так дивно, діла Твої предивні", лікар сказав моїй мамі, що я живу під її серцем. Вона певно мусить бути щаслива. Мамо, чи ти дійсно щаслива? Але моя мама злякалася. Вона не хоче! Не хоче, але це ж не може бути правдою! Мамо!

Вона, моя мама, вирішила зробити щось дуже страшне, я це відчуваю. О, Ісусе, Ти сам добровільно приймаєш свій вирок смерті. Ти дав згоду на смерть, бо знав, що вона веде до мети - до життя вічного. Мені теж видано смертний вирок, тільки він виданий без моєї згоди. Так вирішила моя мама, це вона сказала: "Розіпни". Вирішено викреслити моє безіменне життя з поверхні землі - без мене. Ісусе, оскаржений на ганебну смерть, змилосердися над тими, що видають смертні вироки!

II стація. Ісус бере хрест

Сьогодні моє серце почало битися. Воно буде легенько битися через ціле моє життя. Але серце моєї мами б'ється тривожно.

Невже та думка позбутися мене її не покинула? Ні, цього не може бути, бо моя мама є доброю і якщо навіть мене зараз не любить, то потім буде любити, і я її любитиму.

Лікар заспокоїв маму, що знає як зарадити в разі небажаної вагітності, а в кінці сказав: "З нами закон".

Христе, Тобі довелося померти при владі римлян, законом яких була смерть на хресті. Моїм хрестом є закон, який дозволяє позбавляти життя ненароджених дітей. Це є закон сучасного розп'яття на хресті.

IІІ стація. Перше падіння

Я ще є таким малим, а вже падаю, чую, що не підійму того переляку непевності. Що далі? Моя мама вночі не спить, тільки плаче у подушку так тихенько, щоб ніхто не почув. Я нічого не видумую, я чую її схлипування і ридання. Моїм хрестом є твої сльози, мамо! Я вже не можу цього терпіти. Падаю на зорі свого життя, коли росту з секунди на секунду. Я вже майже бачу, хоч довкола мене темно, але це моя радість. Я так мрію побачити сонячне світло, послухати спів пташок, а що найголовніше - я дуже хочу побачити мою маму! Мамо, як ти виглядаєш?

Ісусе, дай силу усім матерям повстати з падіння в злій думці - знищити життя ненародженої дитини - через твій біль і підняття під тягарем хреста.

IV стація. Зустріч з мамою

Тепер на хресній дорозі зустріч з матір'ю є для Тебе, Ісусе, підтримкою. Вона є поруч з Тобою, іде хресною дорогою, з Тобою терпить. А моя мама? Чи була вона колись зі мною? Ніколи. Не була зі мною в хвилину коли зачала мене, бо не мала бажання мати дитину. Не дала своєї згоди на початок нового життя, так, як це зробила Твоя мати. Моя мама зустрілась зі мною і відкинула мене. Не хоче, щоб ми були разом. Але чому? Невже я є гіршим від тисячі інших дітей? Невже я не маю права на життя? Ні, маю таке право, його дав мені сам Бог.

Мамо! Невже я ніколи не зможу сказати тобі це слово, ніколи не обніму тебе своїми маленькими рученятами, ніколи не пригорнусь до тебе? Невже ніколи не загляну в твої очі?

Мати Христова, проси про милосердя для матерів, які піднімають руку на своїх ненароджених дітей.

V стація. Допомога людини

На початку земного життя зустрів Тебе, Ісусе, справедливий чоловік роду Давида - Йосип. Тепер на хресній дорозі приходить Тобі на допомогу Симеон з Киренеї.

На початку моєї хресної дороги стає батько. Не для того, щоб допомогти мені. Він не проявив себе як чоловік справедливий. Коли моя мама сказала йому, що я існую - відповів, що це його не стосується, що він не хоче дитини. Як боляче ці слова відбилися в моєму крихітному серці. І знову, чому? Чому інші батьки з нетерпінням чекають на народження своєї дитини, а мої - ні? Чим я завинив перед ними? Лише тим, що живу.

О, Ісусе, уже з перших днів життя я несу хрест і його мені дали моя мама і мій тато. Чи це справедливо?

VІ стація. Співчуття

І я маю свою Вероніку - це подруга моєї мами. Тоді, коли моя мама намагалася заглушити голос совісті, добрий Бог поставив на її шляху подругу, яка швидко зрозуміла ситуацію і усвідомила, на краю якої прірви стоїть моя мама. Ця добре жінка намагалася пояснити їй важливість дару материнства, казала, що, без сумніву, від зачаття я є людиною, яку Бог довірив їй, як матері. І в мене зродилась маленька надія на те, що моя мама зрозуміє, прокинеться від страшного сну, усвідомить свою помилку і дозволить мені жити. Я вдячний цій Вероніці, що захистила мою людську гідність і право на життя.

О Ісусе, допомагай усім тим, що захищають життя кожної людини, а особливо таких беззахисних дітей, як я.

VII стація. Друге падіння

Я відчуваю біль другого падіння. Усвідомлюю, що є тією страшною реальністю, від якої моя мама хоче будь-якою ціною звільнитися, навіть ціною смерті своєї дитини.

Але чи вона зможе колись забути про це? Ні! Навіть час їй не допоможе, хоч говорять, що він є найкращий лікар. Вона доводить собі, що я ще не є дитиною, що я ще не людина. То хто я є? Ким була вона, коли носила її під серцем мама - моя бабуся? Ким же є ті всі, котрі беруть початок дороги свого життя під серцем матері? Хто вони?

Як глибоко ти помиляєшся, мамо! Я так жалію, що не можеш мене почути, не знаєш, що я здогадуюся про твої наміри. Плануючи моє вбивство, чи могла б ти поглянути мені в очі?

Тільки Ти мене знаєш, Боже, тільки Ти мене любиш, бо найрідніші мені люди мають кам'яні серця.

Ісусе, через біль падіння молюсь Тобі за усіх багатодітних батьків, які з любов'ю прийняли Твій дар - дітей і дозволили їм жити.

VIII стація. Ісус потішає жінок

Це до тебе, моя мамо, скеровує Ісус ці слова: "Плач над собою та над своїми дітьми". Зараз ти не хочеш зрозуміти, ти завзято хочеш позбутися тягаря - мене, своєї дитини. Але прийде час, усвідомиш, яке велике і непоправне зло вчинила та буде пізно, мене ніхто не поверне. А може саме мені судилося подати тобі на старості склянку води та піклуватися про тебе? Чи ти про це подумала? Досить швидко прийде час, коли тобі потрібна буде любов, будеш такою ж безпорадною. як я тепер. Молоді роки швидко минають і непомітно у волоссі з'явиться сивина. Не бажаючи поділитися своєю любов'ю зі мною, пізніше не отримаєш нічого. Залишаться лише спогади та пустка. А я так хочу жити! Тату. мамо! Почуйте благання свого немовляти!

Ісусе дай благодать щирого жалю навернення і покаяння для усіх тих, хто допустився цього нелюдською злочину!

IX стація. Третє падіння

Тепер я знаю, що уже ніхто і ніщо мені не допоможе. Моя смерть близько. Визначено дату: сьогоднішній день - третя година. Усе готове. Батько розрахувався з лікарем, який має мене вбити, купив мамі квіти. А вона ніби повеселішала, тепер лише турбується про себе, щоб для неї усе закінчилося добре. Про моє страшне майбутнє, про мою смерть за кілька годин, біль і німий крик - ніхто не хоче навіть думати. Вони, мої батьки, не планували години мого зачаття, але підготували годину моєї смерті. Я так боюся терпіння.

Ісусе! Божественний Спасителю, пробуди совість у всіх тих лікарів, хто призвичаївся до зла і зло називає добром, професійним обов'язком яких є охороняти життя дитини, а вони стають вбивцями.

Х стація. Зривання одежі

Придивляюся уважно до нових Твоїх мук, Господи. Зривання з Тебе одежі причиняє Тобі подвійний біль: фізичний - відкрилися рани, до яких присохла закривавлена одежа, та моральний - насміхання з людської гідності. Усе це не мало жодного значення для вояків, які в такій ситуації на безборонній людині могли вилити всю свою злобу, ненависть.

Господи і мене катують так само. Мама вважає, що моє народження погіршило б фінансовий стан та добробут сім'ї. Батько вважає мене як перешкоду на шляху його службової кар'єри. Лікар, який буде мене вбивати, думає, що добре заробить. Всі бачать для себе вигоду, їх совість мовчить. Вони зняли з себе маску людяності - відкрили своє слравжнє обличчя. Я уже не вірю, що ці люди здатні на любов. Ісусе, дай благодать прозріння тим, які за усяку ціну прагнуть особистої вигоди - навіть за ціну смерті власної дитини.

XI стація. Прибиття до хреста

Терпіння. Моя смерть відбувається згідно з законом, який встановили люди. В Твої часи, Ісусе, люди, які мали владу, встановили право купувати та продавати людей, право володіти людським життям, нав'язували свою волю слабшим, встановили смерть на хресті. А тепер сильні цього світу створили такі права:

- концентраційні табори;

- переслідування;

- евтаназію і узаконене вбивство;

- добровільну відмову від невиліковно хворих;

- знищення ненароджених дітей.

З усіх них постає хрест. Чи життя, яке знищується, не нагадує хресної дороги? І мені все одно, яку назву дадуть моїй смерті для заспокоєння власної совісті: "аборт" , "переривання вагітності". Знаю лише одне, я мушу померти, мене чекає неминуча смерть, в нелюдських тортурах з усвідомленням, що усі чекають, коли я нарешті зникну з цього світу. Ісусе, котрий в смерті на хресті визволяєш і з'єднуєш родини, вчини, щоб вбивства зникли з лиця землі.

ХІІ стація. Смерть

Ісусе Христе, розіп'ятий на хресті. Ти побачив матір і учня який стояв біля неї і висловив свою волю: "Жінко, ось син Твій", "ось Матір твоя". Ці слова дозволили Марії прийняти нас усіх за своїх дітей, як прийняла Твого улюбленого учня Йоана. Чи і я, Господи, буду її дитиною, бо моя мати не дозволила мені народитися. Христе, вмираючий на хресті, котрі з Твоїх слів мають бути моєю дійсністю: "Боже мій. Боже мій, чому мене покинув?" чи слова надії "Отче, у Твої руки віддаю духа мого".

Мамо, я помираю, покидаю цей світ, так і не побачивши його, але волаю до Бога: "Боже милосердний, зглянься над моєю мамою, пробач їй, бо вона не знає, що робить".

О Страждальна Мати, будь Матір'ю особливої чуйності і любові для дітей небажаних, покинутих, у будинках дитини, тих, які не знали батьківської любові.

XIII стація. Тіло Ісуса знімають з хреста

Тепер моє тіло, справді, не нагадує людське. Мамо, ти хотіла побачити мене мертвим, тож дивися, не відвертай погляду від мого пошматованого тіла. Лікар, щоб впевнитися, що видер мене повністю з-під серця матері, старанно складає всі частинки мого тіла: подерті ноженята та рученята, видерте серце, відірвану голову. А ти дивися, дивися на свою дитину, яку ти вбила. Може, цей страшний вигляд зворушить тебе.

По кому передзвін? Невже його ніхто не чує? Невже не чути поминального дзвону по тих, хто відходить? Невже у мертвій тиші цього мовчання не чути голосу тривоги і перестороги? Врятуй! Спаси ненароджене, аби спасти самого себе! Щоб не вмерти морально. Знищуючи ненароджених, ми самі стаємо суспільством мертвих людей. Пам'ятаймо слова Христа: "Все, що ви вчинили одному з найменших братів Моїх, Мені учинили". Власне, це вони, ці найменші, осудять нас колись іменем Христа.

Мати Страждальна, будь з тими, які зазнали страшних тортур. Огорни молитвою тих, хто залишається в тіні смерті - гріхові.

ХІV стація. Гріб

Господи Ісусе, знайшлися люди, які не залишили Тебе і після смерті. Йосип з Ариматеї і Нікодим доклали усіх зусиль, щоб врятувати Твоє тіло, скласти його до гробу. Ти хоч Син Божий, але мав на землі як людина місце народження, життя та смерті. А я не маю цього, бо знайшов смерть у лоні матері, а частинки мого тіла викинули геть на смітник. Я не маю навіть могили. Мене знищили повністю, не залишилось жодного сліду. Після людей, які загинули концентраційних таборах, спалених у крематоріях, живе пам'ять в свідомості їх близьких, в історії народів. Вони стали героями, мучениками. Віддається честь місцям їх смерті. А як же зі мною і з тисячами таких, як я, котрі були покликані Богом до Життя? Чи після нас нічого не залишиться? Залишається безневинно пролита кров, яка голосно взиває до Бога з землі. Залишається смуток, відчуття провини і похмуре обличчя сучасної людини, яка чинить зло. Залишаються докори сумління, зболене серце, яке ставить знак рівності між добром і злом. А ця рівність є смертю душі.

О Ісусе, охороняй нас від вічної смерті.

Закінчення

Господи Ісусе, люди, які йдуть Твоєю хресною дорогою, так, як жінки-мироносиці, зупиняються здивовані перед порожнім гробом. "Шукаєте Ісуса розп'ятого? Його немає тут, бо воскрес, як говорив".

Воістину, Ти є воскресіння і життя, вірю, що зробиш чудо. Очікую на своє воскресіння. З нічого покликав до існування світ, так само і наші тіла, які зазнали мук. воскресиш, оживиш повнотою людяності душі і тіла. Ми не зробимо жодного зла, навіть найменшого, бо є людьми, так, як і Ти, Христе. В день останнього суду воскресиш нас. Нехай побачать ті, котрі нас вбили, що ми також маємо безсмертні душі. Нехай знають, що не можна вбивати інших. Бо Ти один даєш і забираєш життя.

Ти є нашим воскресінням і життям вічним. Амінь.

Отче наш…, Богородице Діво…, Слава і нині…

Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас. (3 рази)

© 2008-2010 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.