меняется дизайн сайта, возможны перебои в работе сервиса
Трускавецький вісник №88(332)/2011

Інформаційний портал курорту Трускавець  

русский   українська   english

Головна
Санаторії
Готелі
Приватний сектор
Квартири подобово
Нерухомість
Трускавецький вісник
Публікації
Фотогалерея
Каталог сайтів
Контакти

Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

Трускавецький вісник
№88 (332) 5 вересня 2011 р.

Новини Трускавця та регіону

Чи має шанс Лев Грицак стати народним депутатом України?

Статтю під такою назвою Ви зможете прочитати в наступному номері часопису "Тустань", який буде в продажі вже 8 вересня.

Захворів мер Дрогобича

Як повідомляє Інтернет-газета "Майдан", міський голова Олексій Радзієвський перебуває на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні міської лікарні № 1. Першого вересня під час урочистостей з нагоди Дня знань у ЗОШ № 2 панові Олексію стало зле, почав підніматися тиск. Відразу його відвезли додому. Там батька оглянула донька, яка є лікарем. Відтак бригадою «швидкої» хворого доправлено до лікарні з гіпертонічним кризом. Богу дякувати, все було зроблено вчасно, й до більш серйозного не дійшло. Зараз очільник Дрогобича отримує необхідне лікування й очікує стабілізації свого стану.

Стан госпіталізованого першого вересня міського голови стабілізується, хворий одужує. Як зазначають лікарі, пана Радзієвського доправлено до лікарні було вчасно, на самому початку захворювання, що й дає позитивні наслідки. Тиск хворого вже майже в нормі, хоча – точних прогнозів, щоправда, ніхто не береться давати – ще не менше двох тижнів міський голова перебуватиме в неврологічному відділенні під наглядом лікарів.

Небезпечна Трускавецька

Вулиця Трускавецька в місті Бориславі після проведення ремонту стала однією із найнебезпечніших в цьому місті. Про це йшлося під час робочої наради міського голови Володимира Фірмана із керівниками комунальних служб Борислава, яка пройшла минулого тижня. Справа в тому, що відремонтувавши дорожнє полотно, ніхто і не починав відновлювати тротуари, тому людям доводиться ходити проїжджою частиною, наражаючись на небезпеку. А водії розганяються на відремонтованій дорозі до великої швидкості і тому є велика потенційна небезпека.

До речі, подібна ситуація склалася і з трускавецькою вулицею Городище. Правда, пішоходів по ній ходить мало, та все ж ті, кому доводиться долати відтинок шляху від "Ріксоса" до повороту на Борислав, змушений або долати насипи-бар’єри, або йти проїжджою частиною. Зате тротуари від "Ріксоса" до ресторану "Йо-майо" в хорошому стані.

Як повідомив під час понеділкової наради 4 вересня мер Трускавця Руслан Козир, до кінця цього тижня ремонт вулиці Городище планують завершити, далі візьмуться за ремонт Дрогобицької. А наступного, 2012 року, у Трускавці може відремонтують аж три вулиці – Бориславську, Воробкевича та Річки. Правда, на Воробкевича потрібно спочатку замінити водопровідну та каналізаційну мережі, а на Річках мешканцям та підприємцям встановлять бордюри, а тротуари вони мають облаштувати своїм коштом, щоб життя медом не здавалося.

вулиця Городище вулиця Городище

На фото: вулиця Городище.

Мер закликає посипати вулиці соляною сумішшю

На понеділковій нараді 4 вересня міський голова Трускавця Руслан Козир повідомив, що взимку в місті вулиці посипатимуть не піщаною, а сольовою сумішшю. Це робитиметься тому, бо пісок потрапляє в каналізаційні решітки та забиває каналізацію. Така позиція виглядає досить дивною, бо ж всім відомо, що якщо такі дороги, як у нас (без належного шару покриття та відремонтовані так, як ремонтували Суховоля чи Сагайдачного), посипати сольовою сумішшю, то що ж із цих доріг буде на весну?

У Трускавці тривають зйомки фільму

Від минулої суботи у Трускавці на вулиці Стебницькій (від кільця в сторону Стебника) тривають зйомки фільму "Картина крейдою", повідомляє наше джерело. У зйомках бере участь ціла плеяда знаних українських та російський артистів кіно. Фільм – на кримінальну тематику. Зйомки у Трускавці триватимуть до цієї середи.

Боротьба з корупцією

Два війти Дрогобицького району стали жертвами нового закону боротьби з корупцією. Солонський війт погорів на хабарі, коли хотів узяти 450 євро. Ужинок іншого війта - з Почаєвич - скромніший, але теж вражає - 250 євро, повідомляє часопис "Тустань".

Хто палить сміттєві контейнери?

Минулого тижня Трускавецький міський відділ МНС тричі здійснював виїзди для гасіння сміттєзбиральних контейнерів – на вулицях Стебницькій та Івасюка. Про це йшлося на понеділковій нараді в мерії 5 вересня. Часто мешканці будинків не мають бажання навіть відтягнути палаючий контейнер, щоб від нього не загорялися інші, мотивуючи це тим, що вони "в чистому одязі". Інколи для того, щоб загасити загоряння, потрібно всього відро води, та ніхто не виявляє ініціативи його принести та вилити, адже легше набрати 101 та викликати пожежну.

Натомість на вулиці Річки ситуація зі сміттям теж створює проблеми та незручності – частина підприємців категорично не бажає укладати договори на вивезення сміття із фірмою "Ком-Еко-Борислав" і не допомагає втручання ні санстанції, ні міліції. Непоступливих запросять на адмінкомісію. Ще одна проблема зі сміттям по всьому Трускавці – мешканці висипають біля контейнерів будівельне сміття (після проведення ремонту). Міська влада має намір заставити їх вивозити таке сміття власним коштом.

Форуми та сесія

Сесія Трускавецької міської ради відбудеться не 8, а 9 вересня. Про це повідомив секретар ради Петро Шумин. Причина – міський голова Руслан Козир 7-8 вересня бере участь у Міжнародному Форумі в польському місті Криніца. Цей Форум у Європі вважається другим за значимістю після давоського. Готуються у Трускавці і до форуму 13-15 жовтня.

На сесії міської ради цієї п’ятниці розглядатимуть земельні питання, а також розглянуть порядок визначення розміру орендної плати за землю. Цікаво, що на сесію цього разу не виносять питання по землі біля ресторану "Очаг", яке лобіюють Петро Шумин, Петро Нестерівський та Юрій Терлецький (такий висновок можна зробити із гарячих годинних дебатів на земельній комісії та те, що виконком прийняв рішення про оформлення права власності цьому ресторану без довідки про пайову участь на розвиток інфраструктури міста). Щодо земельної ділянки "Очага" є багато інших питань, та ми їх наразі не порушуємо – можливо, їх піднімуть депутати.

Руслан Козир не лише 7-8 вересня побуває у Польщі, але і в кінці цього ж місяця. До Перемишля його запрошує бургомістр Роберт Хома, щоб пере підписати угоду про партнерство. Минулого тижня в Перемишлі побував заступник трускавецького мера Юрій Яворський і обговорював там із поляками можливість творення з ними спільного туристичного продукту в рамках програми транскордонного співробітництва.

Олексій Балицький їде до Словаччини

Як повідомляє наше джерело, депутат Львівської обласної ради від Трускавця Олексій Балицький (фракція ВО "Свобода" у Львівській обласній раді) візьме участь в урочистостях в рамках відзначення 20-річчя незалежності України, які пройдуть у Словаччині. Генеральне консульство України у словацькому місті Пряшеві – організатор урочистостей. В цьому місті проживає велика українська національна меншина. Тому так важливо, щоб словацькі українці відчули підтримку.

Власна інформація

Коли відпочиває та міцніє дух…

Римо-Католицький костел Успіння Пресвятої Богородиці Скільки ви знаєте місць в Трускавці, де можна відпочити душею, не обтяжуючи себе гучним звучанням популярної, але не якісної та пустої музики, шумом та мирською не вдячною суєтою? Мені здається, що таких оаз вкрай мало. Система дозвілля в місті побудована виключно на масовій культурі не мислячого «натовпу», де місця високому та вічному не залишилось.

Людина прагне і духовних харчів, розуміння та релігійних рефлексій в колі небайдужих однодумців. Яскравою квіткою серед мороку бездуховності цвіте трускавецький Римо-Католицький костел Успіння Пресвятої Богородиці. У своїй активній пасторській роботі є те, що, здавалось, забулось після темних десятиліть радянської окупації та тотальної зневаги до людини, її духовних потреб. Вже десятий рік поспіль силами адміністратора храму пана Станіслава Чаплі тут проводяться, як пишуть у книзі відгуків вдячні прихожани, «незабутні вечори» органної музики та поезії.

Що це таке, ми розпитали у пана Станіслава. «Це забута традиція, яку ми відновили, адже до 1939 року така практика була. Сьогодні наші вечори музики, поезії збирають небайдужих людей з числа прихожан, курортників. Раніше, ще до війни, такі вечори проводились польською, англійською, німецькою мовою, сьогодні ми спілкуємось українською, російською, польською мовами. Поезія, яку ми читаємо, має переважно духовних характер. Декламую я особисто, запрошуємо інших людей. Зокрема, на наших вечорах свої вірші читали відомі майстри слова Микола Щербань, Олександр Ратнер, Роберт Турчин, Зиновій Филипчук, Теодор Латик, місцеві поети, а також народна артистка України Ірина Калиновська. Подібні вечори практикують ще в Ялті і в нас, в Трускавці», - говорить п. Станіслав. Родзинкою таких вечорів, безперечно, є справжній орган та класична музика у виконанні Володимира Ковалишина. Часто в костелі можна почути неперевершений голос солістки дрогобицького муздрамтеатру Анни Нечай, дзвінкий та сумний голос скрипки від Олександри Тимків. «Традицію варто повторювати і тут немає різниці, до якої конфесії належить людина, ми всіх приймаємо, ми всім раді», - розповідає Станіслав Чапля.

Коли до моїх до рук потрапила книга відгуків, то вразила величезна кількість мов, на яких вони були написані. Тут і польська, і англійська, російська, українська та французька мови. Що сказати, коли православні люди з далекого Сибіру пишуть з теплотою та вдячністю про незабутні години в костелі. В ці хвилини розумієш, що саме такі ініціативи, реалізовані паном Станіславом, стануть об’єднуючими, екуменічним моментами у возз’єднанні роздрібненого християнського світу …

З подячної книги костелу. Інна (м. Волгоград): «Спасибо за эти вечера! Они заставляют задуматься: куда бегу? зачем спешу? Они наполняют душу любовью и добром». Володимир (м. Харків): «Всякий верующий в Христа в этом храме найдет утешение».

Вечори органної музики відбуваються за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 1 о 20.00 у вівторок, п’ятницю та неділю.

Газета "Джерела Трускавця"

Чи має шанс Роман Ілик стати народним депутатом України?

Роман Ілик Судячи з політичної активності Романа Ілика навіть у літній період, він має серйозні наміри балотуватися в народні депутати України, адже до цього його спонукає не лише те, що він очолює обласну організацію “Батьківщини”.

Ще перед стартом виборчої кампанії він має дві переваги перед імовірними конкурентами.

Насамперед мова йде про те, що він очолює власне опозиційну силу. Що б там не казали про низький рейтинг Юлії Тимошенко та її партії, все ж ця політична сила ще має багатьох прихильників, а із зростанням політичних репресій в Україні ця кількість збільшуватиметься.

З іншого боку, його, уродженця Борислава, добре знають у місті нафтовиків. Крім того, працюючи в Дрогобичі, він теж придбав багатьох прихильників. Теоретично достатньо набрати перевагу в двох містах, аби перемогти.

Але життя, звісно, - це не теорія, бо практика завжди вносить свої корективи. Як на мене, негативи наразі переважають, а тому це не дасть змоги перемогти Романові Ілику на парламентських виборах.

Насамперед мова йде про те, як бездарно пишуть про нього журналісти в місцевих і обласних засобах масової інформації. Інколи навіть складається враження, що це Партія регіонів замовляє й оплачує такі матеріали.

По-друге, Роман Ілик не має харизми, родзинки, яка би дозволила йому показати, що він інший, ніж його ймовірні конкуренти.

З усього цього можна зробити висновок, що або лідер “Батьківщини” не має професійної команди, або невпевнений у власних силах.

Саме такі люди, як Роман Ілик, були би найбільш необхідні у новій Верховній Раді України. Насамперед мова йде про його чесність і порядність, а ці якості так необхідні в сучасній українській політиці. Можна не сумніватися, що він не побіжить під тиском обставин і погроз в інший табір.

Йому властива внутрішня інтелігентність. З одного боку, це позитивна характеристика, але, з іншого, може вказувати на м’якість, що завадить жорстко відстоювати свою правоту. Ще є час, аби перебудуватись і виграти вибори на Дрогобиччині.

Анатолій Власюк,
часопис "Тустань"

Трускавецька влада – велика «лапа» та мізерна культура

У Трускавці продовжується наступ на українську культуру та витіснення місцевих її діячів задля заохочення заїжджих гастролерів, з котрих міським чиновникам є певний зиск.

Наївною є думка, що Руслан Козир розчищає територію навколо бювету, аби зробити так звану «першу санітарну курортну зону» острівцем культури й спокою в морі безладу та хаосу, який опанував останнім часом місто. Бо ж усе це робиться лише для того, щоб заволодіти ринком, яким би не був його товар - пейзажі, натюрморти й портрети, біжутерія, вишиванки й «гавареччина» чи концерти, циркові вистави й вуличні музикування. Відтіснивши на задвірки місцевих художників, на територію біля бювету обов'язково припровадять якихось зайд під виглядом, наприклад, пересувної виставки-продажу. Забравши з паркової альтанки місцевий біґ-бенд, який за невелику плату створював колорит курортові, а також відтиснувши бандуриста, запустять у парк індіанських шаманів з американського континенту. З розфарбованими обличчями та обтиканим пір'ям тілом ті пропагуватимуть поганські ритуали їхнього народу, замість звучання «Дунайських хвиль» у стилі «ретро», української бандури в народному традиційному стилі. Вигнавши продавців стилізованої біжутерії та гончарських виробів стилю «гавареччина», запустять своїх «золотарів» чи інших гендлярів подібного краму.

Один зі згаданих «товарів» трускавецького ринку вартий окремої розмови, бо щодо нього ведеться брутальна кампанія задля знищення. Мова йде про циркову студію «Каскад», якою керує Микола Добровольський. У нашій газеті від 4 серпня цього року у матеріалі «Цирк та й годі» за цим же авторством (В.К.) була висвітлена проблема з ремонтом приміщення, у якому займаються юні артисти «Каскаду». Не конфліктний за натурою керівник циркової студії вирішив, як кажуть у народі, «не стояти в ласку» владі й самотужки зробити належне облаштування зали для занять студії, а також підсобні й службові приміщення. Публікація, про яку йдеться, декому дуже не сподобалася, хоч написана була зовсім не в різкому стилі, тим паче, не принижувала чиєїсь честі й гідності. Невдоволені були людці від влади простим розголосом проблеми. Хоч це був лише натяк, бо суть конфлікту тут полягає зовсім в іншому.

Відсутність ремонту приміщення, у якому займається народна циркова студія «Каскад» - одна з причин, яка могла б послужити для його закриття санепідемстанцією Трускавця. Кому потрібне це закриття, спитаєте? А тим, хто уже наклав «лапу» не так на саме приміщення, як на територію навколо нього - людцям від влади та тим, кому вони прислуговують. Тому й не вдоволені діями Миколи Добровольського - замість того, щоб подякувати чоловікові за те, що зробив своїм коштом ремонт приміщення й забезпечив належні умови для роботи колективу, «візитки» міста, чиновники збунтувалися.

- У мене умови для занять з цирковою студією є одними з найкращих в Україні, - розповідає Микола Добровольський. - Я бував у своїх колег в інших містах, бачив, де вони займаються, розпитував про їхні стосунки з владою. Скажу так: мені прикро, за себе, за колектив, якому віддав стільки років наполегливої роботи, прикро за те, що не відчуваю щодо нас хоч би розуміння, як не поваги.

Але словами горю не зарадиш, і Микола Добровольський забив на сполох: іде свідоме нищення культури у Трускавці, одним з об'єктів якої є народна циркова студія «Каскад» міського відділу культури. Про ситуацію дізналися й у Києві - зі столиці приїжджала знімальна група одного з телеканалів і вся країна бачитиме непомірні апетити трускавецьких можновладців та їхнє хижацьке ставлення до власної культури.

А тим часом ініціатива щодо «упорядкування» території так званої «першої курортної зони» діє. У Трускавці вже появилися гастролери з іншого курорту - аж із Закарпаття. Реалізовують тут свої надувні масажери: садячи відпочивальників на білого кольору крісла й «вішаючи локшину», рекламують свій курорт, а не Трускавець. Спочатку гастролери «масували мізки» відпочивальникам біля кінотеатру «Злата», а згодом, «ввійшовши в довіру» владі - присунулися ближче - аж до кафе «Полонина».

Василь Кирилич,
газета "Франкова криниця Підгір’я"

Драбина

Бог робить драбину – раз догори, раз вдолину.
Хто під ким яму копає – сам в неї впаде.
Народна мудрість

Останні стануть першими, а перші – останніми.
А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.
Євангеліє (Мт, 19:30, Мк, 10:44)

Дивлячись на дії теперішньої трускавецької влади, не кажучи же про владу центральну, даєшся диву – невже люди думають, що вони житимуть вічно і що все в їхніх руках і більше ні в чиїх? "Не було б у них влади, якби Отець Небесний не дав їм її", можна перефразувати біблійні слова, та, здається, для певної категорії людей Біблія є не чим іншим як збірником міфологічних розповідей, на які не варто зважати. А дарма так думають, бо історія вчить, що за всі вчинки потрібно буде заплатити сповна – мірою пухкою чи утрясеною, мірою, якою ми міряємо, відміряють і нам.

"Він думає, що піймав Бога за бороду". Так в нашому народі говорили про того, хто вважав, що йому все дозволено і відплата ніколи не наступить. Та приходив час і той, хто не зважав ні на Бога, ні на людей, отримував своє сповна та ще й із лихвою. Скільки нащадків по сьогодні терпить через злодіяння своїх предків, часто не знаючи про це. А скільки вельможних колись родів згасли повністю, або ж від них залишилися жалюгідні потомки – і все через пиху та хтивість тих, хто допався до влади, через їхню захланність, несправедливість і те, що полюбили вони собі життя за власними правилами, відкидаючи настанови, заповідані зверху.

Кадрові ротації, які почалися від моменту приходу пана Козира до влади у Трускавці, тривають і досі, а простому людові чомусь невтямки – чому ж немає жодних позитивних зрушень, навіщо ці пертурбації заради пертурбацій, чому замість одних невігласів ставлять невігласів інших, або й гірше – замість фахівців ставлять людей нижчої кваліфікації? Очевидно, що в цьому процесі є і певні винятки, але винятки ще більше підтверджують правило. Так, якщо, для прикладу, Михайлові Шубаку вдалося не осоромитися і він якось м’яко замінив Ореста Лобика, то цього аж ніяк не скажеш про чистку в УЖКГіБ, з якого "попросили" і начальника управління, і двох його заступників. Не маємо нічого проти особисто ні пана Терлецького, ні пані Намистюк, ні інших "нових" чиновників, та все ж безпорадність у ситуації із ремонтом майже щойно відремонтованих доріг, як і з порушенням прав мешканців кількох будинків на Сагайдачного забудівником "Лісової пісні", показує, що пан Козир або явно помилився у своєму виборі, або ж його просто несвідомо підставляють ті, хто ставить гравців у мерії і Руслан Ярославович змушений лише миритися та констатувати факти, виконуючи роль англійської королеви.

Навряд чи хтось у Трускавці вірить у прозорість конкурсів на заміщення вакантних посад чи інших, але це стосувалося і влади попередньої і не тільки у Трускавці, а по всій державі. Як би там не було, та конкурси провели, було створено нове Управління розвитку курорту, яке як наразі очолює заступник міського голови власне по цьому профілю Юрій Яворський. Та чи є якісь реальні результати? Порівнюючи із нашим сусідом та в певній мірі конкурентом Східницею, бачимо, що Трускавець явно програє не лише у промоції чи в масштабності заходів, але і в креативності, в досягненнях, в баченні того, як розвиватися і куди рухатися.

Після кадрових змін у інформаційно-аналітичній службі були великі очікування, що вона дійсно запрацює значно краще, ніж працювала за попереднього мера. Та що бачимо? Якщо раніше ІАС займалася обслуговуванням тодішнього мера фактично тільки перед виборами, то теперішня ІАС робить таке обслуговування ще більш відвертим, якщо не сказати, що цинічним та бридким. І справа зовсім не в тому, потрібно піарити Руслана Козира чи ні, він це міг би робити за допомогою власної газети, якій співчувають щораз більше трускавчан через те, у що вона перетворюється. Справа в тому, що замість об’єднання депутатського корпусу знову здійснюється політика батога та пряника, коли "Фронт змін" виставляється найкращою політичною силою, "Свобода" найгіршою, а всі решта займають позицію в залежності від ступеня лояльності до влади та проценту підтримки діянь мера та його команди.

Повертаючись до конкурсів, згадаємо, що нещодавно один з них мерія оголосила серед місцевих журналістів на кращу публікацію про Трускавець. Замовчуючи про нефаховість правил конкурсу, а вірніше, їхньої повної відсутності (обсяг публікації, термін, вимоги, хоча б якесь Положення про конкурс), відмітимо знову ж таки ту тенденційність, яка, на жаль, характеризує нову владу Трускавця в значно більшому обсязі, ніж попередню. Від середини серпня до початку вересня на конкурс надсилалися публікації різних авторів, та серед всіх із них чомусь на офіційному сайті міської ради був розміщений тільки один твір письменниці Антоніни Корінь із Кіровограда. Твір хороший, та якщо йти за логікою, то варто було б або публікувати всі твори, або після визначення результатів певним журі (і знову ж – наскільки компетентним?) опублікувати тільки твори переможців. Однозначно, що мені дорікнуть тим, що от, мовляв, Ключак надіслав на конкурс свій твір "Що пропонує Трускавець?" і оскільки цей твір не опублікували, то він і піднімає це питання. Аж ніяк, бо твір міг би бути вже давно опублікований в Інтернеті чи в місцевій газеті, та все ж, думаємо, одним із пунктів положення конкурсу міг би бути такий пункт, в якому твори повинні ніде досі не публікуватися. Бо ж може якийсь жартівник і твір Франка про "золотодайну Колхіду" надіслати, тоді що?

Аналогічно ж із конкурсом логотипів. Не маємо нічого проти фаховості математика за освітою Юрія Яворського, та чи він зі своїми друзями має вирішувати, яке зображення краще представлятиме Трускавець? Хтось управлінню розвитку курорту надавав такі повноваження? Може сесія міської ради? Як би там не було, а анонсованого гарного логотипа немає і досі. Може теж були непогані варіанти, та автори не були надто лояльні до влади?

Незрозумілі речі кояться і у відділі культури. Хоча Світлана Ковальчин і вийшла на роботу з відпустки, та на всіх масових заходах виступає від цього відділу Тетяна Татомир. Її оголошують як "нового завідувача відділу культури" і то не тільки керівники музеїв Олена Білас-Березова, Любов Константинова, директор школи мистецтв Ігор Нич, але і міський голова Руслан Козир, а також його заступник Валентина Бодак, в тому числі і під час проведення заходів на великій сцені (День міста, День Незалежності України). Однозначно, що не розходиться нам про те, може чи не може Тетяна Євгенівна керувати міською культурою, а розходиться в культурі дій влади у цьому та і в інших питаннях, наприклад, стосовно змін у керівництві міської лікарні чи спроби певних ротацій у освіті, молодіжній політиці, по парку, по квартирному бюро тощо. До речі, на понеділковій нараді 4 вересня у мерії були чомусь і Світлана Ковальчин, і Тетяна Татомир і на це звернули увагу не тільки ми, а і всі присутні.

Окремо можна сказати про дії в комунальній сфері. КП "Наше місто" влада міста і Руслан Козир особисто намагалися зобразити перед мешканцями таким собі "цапом-відбувайлом", який випасався на повідку у "поганого" Лева Грицака, а тепер його засудили, що стратити, не можна помилувати ще й на місці страти поклали вінок. Однозначно, що в КП "Наше місто" не все було гаразд, та радикальна ліквідація підприємства навряд чи вирішить проблеми, в яких борсається не весь Трускавець, а і вся Україна. Не завжди потрібно відрізати руку, коли не допомагає подорожник – інколи можна поколоти антибіотики. Не є виходом заклики до тотального встановлення автономного опалення у Трускавці, бо замість одних проблем виникають інші, можливо, гірші – більші ризики відносно безпеки, більші втрати, які ніколи не окупляться, бо ж не вічні ні котли, ні труби, навіть якщо вони й від мерської фірми. Курчат по осені рахують, тому зарано хвалитися здобутками, коли опалювальний сезон і не починався. Не хочемо ставити під сумнів фаховість керівників нових комунальних підприємств – їм оцінку поставлять підлеглі та мешканці, та факт є фактом – призначення відбувалися без жодних консультацій із "заможною громадою". Хоча й громада у інтерпретації нової владної команди – це ті, хто їх підтримує і то безапеляційно та безперечно, а всі решта – "грицаківські недобитки", провокатори, вороги та саботажники, які або піарять себе, або не розуміють суті справ, або просто заважають. В такому випадку реально більшість трускавчан, які не голосували за Козира, які голосували, але тепер каються та які просто хочуть нормального життя без виманювання владою грошей із і так не надто повної кишені, автоматично стають тими, хто підлягає осуду та цькуванню зі сторони ярих захисників мера-мисливця та мера-будівельника.

Заохочується колабораціонізм (співпраця), заохочується критика попередньої влади, свідомо замовчується будь-який позитив як попередників, так і сучасників-конкурентів, які по-іншому (а від того не менш тверезо та розважливо) дивляться на стан справ у місті. І тут підходимо до самої суті питання – а чи не так само поступатимуть із теперішніми першими особами після того, як вони стануть не першими? Юлія Тимошенко була Прем’єр-міністром, працювала, піарилася, була в зеніті слави. Що тепер? Руслан Козир тепер в зеніті слави, працює, париться. Що потім? Ми однозначно не бажаємо, щоб його тягали по слідствах чи щоби він сидів у СІЗО. Та певні висновки робити потрібно – ніколи не думай, що ти прийшов навіки, ти ж не знаєш, чи ти прийшов надовго. Ті, що так тепер Руслана Ярославовича обнімають та цілують (в переносному значенні, звісно ж), завтра першими будуть кричати "Розіпни, розіпни його!". І не факт, що вина Козира буде меншою, ніж їхня, але традиційно питають із першого, а треті, четверті, шості умудряються виходити сухими з води. І ті, кого варто було "гнати" ще Богдану Матоличу та Леву Грицаку, залишаться і при наступнику Руслана Козира. І лаятимуть вони Руслана Ярославовича на всі заставки так, як лають тепер Лева Ярославовича. Хоча і лизали п. Грицака з не меншим завзяттям, ніж тепер лижуть п. Козира.

В Україні, вважають у "Свободі", давно треба було провести люстрацію, та й тепер це ще не пізно зробити, бо краще пізно, ніж ніколи. Суть люстрації полягає в тому, щоб вивести із влади тих, які дискредитували себе, які співпрацювали з спецслужбами часів СРСР, які мають "рильце в пушку". Навряд чи в найближчому майбутньому це вдасться здійснити, а якщо б і вдалося (суто гіпотетичне припущення), то є великі сумніви, чи ті, хто здійснюватиме цю люстрацію, самі є білими та пухнастими. У Трускавці з кінця 2010 року розпочалися чистки, під першу хвилю та гарячу руку потрапили ті, хто і не міг, і не хотів відрікатися від попереднього мера, бо працював у його команді. Одні пішли добровільно, інших примусили, треті борсаються, молячи Бога, щоб "ера Козира" якомога швидше закінчилася. В мерії це називають "оновленням влади", хоча нових облич насправді ж так мало, як і нових ідей. Вірніше, ідеї є, але дальше розмов справа не йде. Немає тих, хто міг би не лише озвучувати ідеї, але і реалізовувати їх, впроваджувати в життя. Скільки говорилося в 2009 – 2010 опозиціонерами, що Трускавець не бере участі в загальноукраїнських чи обласних програмах! А у скількох обласних чи загальноукраїнських програмах бере участь Трускавець в 2011? І чи буде краще в 2012, 2013, 2014? Дай Боже нашому телятку вовка з’їсти…

Всі ці вищевикладені сентенції можна, звісно, продовжувати, але чи є сенс? Біблія вчить, що якщо "брат твій" помиляється, то спочатку скажи йому це віч-на-віч, згодом при двох – трьох свідках, а далі оголоси всій громаді. Автор цих рядків звертав увагу кільком представникам нової влади на алогічність їхніх дій, на недопустимість певних кроків, та марно – вони думають, що вхопили Бога за бороду і що панування їхнє триватиме до безкінечності. У Книзі Даниїла описано, як на стіні в палаці подібного до нашої влади царя, який не зважав ні на Бога, ні на людей, появилася рука, котра писала "мене, мене, текел, упарсін" (Дан., 5). Зважено, зважено, пораховано та поділено – легким виявилися цар та його діла, половою, а не добірним зерном, поділене його царство було поміж іншими народами, залишилася лише мораль цієї історії, та не хочуть прислухатися до цієї моралі у трускавецькій мерії, в них – своя мораль.

Нема такої довгої ковбаси, яка не мала б кінця, не буде панувати Козир зі своїми прибічниками вічно, бо або покладе цьому край Президент, або ж народ, громада. Навіть якби судилося йому виконати те все, що він задумав, незважаючи на опір тверезомислячих людей та трускавецької громади, то колись прийдеться йому відповідати і перед совістю, і на Божому суді. Не любить пан Козир, коли хтось думає не так, як він, не любить він критики та коли хтось стає на перешкоді реалізації його задумів, та варто йому замислитися – а чи ті, хто по-доброму журить його та намагається застерегти від неправильних дій, є ворогами? Не кожен, хто тебе хвалить, твій друг і не кожен, хто критикує, твій ворог… Забув Руслан Козир слова своєї вчительки, сказані під час інавгурації у "Златі", іде він перший і не озирається, чи добре йти за ним всій громаді. Нехай не буде він останнім, як сказано в Біблії, а нехай зупиниться та поміркує, чи туди він веде громаду, куди вона хоче, чи, як сліпець, веде наосліп, у блуд та пропасть, на манівці, з яких вона ще довго повертатиме на шлях істинний. Зупинись, Руслане Ярославовичу, адже Бог робить драбину і якщо ти сьогодні на верху, то що буде завтра? Не копай нікому яму, щоб не впасти тобі в неї самому! Якщо бажаєш бути першим, то слухай, що каже тобі громада твоя, яка обрала тебе. Слухай її і запам’ятовуй слова її, а не радників та "друзів", які дбають в першу чергу про свої, а не громадські інтереси.

Сьогодні білий-білий вельон, а завтра біле-біле волосся – співається у польській пісні. Сьогодні пан, а завтра пропав, сьогодні мер, а завтра ніхто, сьогодні ніхто, а завтра? Драбина має багато щаблів…

Володимир Ключак

Початок кінця Олексія Радзієвського, або депутати хочуть відправити у відставку Тараса Метика

Хоча 26 серпня і не відбулася позачергова сесія Дрогобицької міської ради, але депутати вирішили відправити у відставку секретаря ради Тараса Метика і створили Комітет опору диктатурі.

Ще 15 серпня цього року за підписом двадцяти одного депутата надійшов лист на ім’я міського голови з вимогою скликати позачергову сесію. На ній мова мала йти про припинення політичних репресій в Україні й звільнення Юлії Тимошенко з-під варти.

На сесію спочатку з’явилося 14 депутатів, а до кінця дискусії, що тривала понад годину, їх назбиралося 22, проте й цього було замало для кворуму. Олексій Радзієвський із чистою совістю заявив, що він не може відкрити сесію, тим більше, що має контролювати покладання асфальту, а ще повинен зустрітися з двома міністрами - культури Михайлом Кулиняком і юстиції Олександром Лавриновичем, які прибули на святкування 155-річчя від дня народження Івана Франка.

У сесійній залі розгорілася суперечка між Михайлом Ваврином і Олексієм Радзієвським. Лідер “Батьківщини” звинуватив мера у фактичному зриві сесії. За його словами, Олексій Радзієвський навмисне тягнув з її проведенням. Прозвучала думка й про те, що багатьом лояльним до міського голови депутатам було просто запропоновано не прийти на сесію.

Уже коли Олексій Радзієвський відлучився, всі критичні стріли посипалися на голову секретаря міської ради Тараса Метика. Саме тоді й прозвучала пропозиція про його відставку. Тараса Михайловича звинуватили не лише у невиконанні своїх функціональних обов’язків, а й у тому, що вперше за двадцять років незалежності в Дрогобичі не проводять жодного заходу до 155-річчя від дня народження Івана Франка. Більше того, напередодні святкування в Дрогобичі зникли два банери із зображенням Каменяра. Аргумент Тараса Метика про те, що Львівська облдержадміністрація вирішила всі урочистості провести у Нагуєвичах і Львові, а академію з нагоди ювілею проведуть у Дрогобичі у вересні, викликала, м’яко кажучи, здивування. Навіщо тоді місцеве самоврядування, якщо всім керує губернатор?

Махінації мера і секретаря ради з проведенням сесії викликали обурення в депутата Богдана Пристая. Він сказав буквально наступне: “З Богом не можна воювати. Не треба думати, що ми ідіоти, а ви мудрі. Змініть позицію, починайте чесно працювати!”. Але навряд чи влада прислухається до його заклику.

За великим рахунком, мова не йде про те, що не була проведена позачергова сесія (до речі, вперше за роки незалежності, як зауважив депутат Роман Курчик, сталася така подія). І можна посперечатися з Олексієм Радзієвським, що депутати вирішують вузько-партійні інтереси, а рішення дрогобичан не вплинуть на ситуацію в Києві. Можна бути особисто проти Юлії Тимошенко, вважати, що “злодійка” повинна сидіти. Але йдеться не про особистості, а про політичні репресії в Україні.

Як на мене, мова йде про початок кінця Олексія Радзієвського. Чи стане він працювати в обласній держадміністрації, чи здобуде мандат народного депутата України, чи добуде до кінця каденцію в Дрогобичі,чи дочасно його відправлять у відставку, - фактично 26 серпня 2011 року розпочався зворотній відлік у його політичній, громадській і господарській діяльності.

Схоже, що Олексій Радзієвський не врахував помилок свого попередника Миколи Гука. Натомість депутати вже знають механізм, як відправляти мерів у відставку. Звичайно, так легко Олексій Радзієвський не здасть Тараса Метика. І не тому, що палає до нього безкорисною дружбою. Просто він розуміє, що відставка секретаря ради є першим кроком до його власного імпічменту. Для протистояння ініціаторам відставки будуть задіяні й лояльні до міського голови депутати, та й сам Тарас Метик докладе чимало зусиль, аби не просто відстояти свою посаду, а позиції Олексія Радзієвського у Дрогобичі. Фактично Тарас Метик у цій ситуації став заручником міського голови, як і тоді, коли разом із ним дев’ятого травня стояв під червоним прапором. І коли Радзієвському буде вигідно позбутися Метика, він зробить це, не задумуючись, аби зберегти свою посаду.

Вже цього тижня депутати Дрогобицької міської ради можуть самотужки скликати позачергову сесію, як це й передбачено чинним законодавством. Але чи збереться достатня кількість народних обранців, адже ще тривають літні відпустки і розпочинається новий навчальний рік? Та й відставку секретаря ради на позачерговій сесії розглядати не можна.

Що стосується протистояння між депутатами і Олексієм Радзієвським, то міський голова може покластися лише на депутатів від “Сильної України” і, як не дивно, Партії регіонів (зважаючи на його особисті тертя з Сергієм Гориславським) плюс окремих народних обранців від Фронту змін (наприклад, Андрія Шевкенича чи Ростислава Росохи) чи тієї ж “Батьківщини” (наприклад, Романа Пукала), а також від деяких інших представників окремих політичних сил, представлених у міській раді. Скидається на те, що “Батьківщина”, “Наша Україна”, “Свобода”, “Пора”, а ще Народний Рух і УНА-УНСО будуть єдиними в цьому протистоянні з мером. І якщо пройде пропозиція лідера “Свободи” Олега Хруща про поіменне голосування, то я не впевнений, що навіть той, хто мав би підтримати Олексія Радзієвського, зважиться відверто це зробити, не боячись наштовхнутися на народний гнів. Тоді просто треба шукати знайомих лікарів, аби забезпечити собі алібі й не прийти на сесію. Проте до кінця каденції важко буде відсидітися в “кущах”. Ой, нелегкий буде вибір між особистою відданістю Олексієві Радзієвському та громадянською позицією.

Я не виключаю, що гаряче бажання опозиції змінити ситуацію в Дрогобичі наштовхнеться на не менш гарячий опір з боку Олексія Радзієвського та його команди, і перша атака може захлинутися. Але в принципі це вже нічого не вирішує, бо процес пішов і перспектива не за радзієвськими.

Як би там не було, але осінь обіцяє бути гарячою не лише в Україні загалом, а й у Дрогобичі зокрема. Головне, щоби за політичним протистоянням якось не випало розв’язання насущних господарських і соціальних проблем.

Анатолій Власюк,
часопис "Тустань"

Азійське мислення дрогобицької влади, або Чи доживуть брати наші менші до Євро-2012?

Ми знову повертаємося до теми знищення собак у Дрогобичі, й робитимемо це регулярно, навіть якщо наші зусилля не увінчаються успіхом.

Ця проблема не є новою, але у зв’язку з наближенням початку чемпіонату Європи з футболу в 2012 році набирає гостроти. Київська влада дала негласну команду: до Євро-2012 очистити міста, які дотичні до чемпіонату, від бродячих псів. Місцеві влади робитимуть все можливе й неможливе, аби виконати це.

Це одне з небагатьох питань, де вони знаходять підтримку з боку місцевих громад. Адже люди дійсно переживають, аби собаки не кусали їх і їхніх дітей. А те, що влада своєю бездіяльністю лише сприяє розмноженню популяцій бродячих псів, відходить на задній план. Владі простіше не сушити голову над тим, як гуманно повестися з братами нашими меншими, де взяти гроші й як їх розумно використати на облаштування притулків для бродячих собак, а піти на повідку більшості людей і бодай на цьому прикладі довести свою відданість громаді. Можливо, тоді забудуть про погані дороги, невивезене сміття, катастрофу в житлово-комунальній сфері, інші негаразди. Можливо, тоді пробачать їм корупцію, жахливі крадіжки громадського майна, цинізм і нахабство в поводженні з людьми. А якщо й не пробачать і не забудуть, то принаймні на тлі боротьби з бродячими собаками це можна буде якось притлумити, приглушити, завести громадську думку в інший бік, а то й у глухий кут.

За великим рахунком, мова йде про азійське мислення нашої влади. І коли я кажу про азійщину, то ніяк не хочу принизити велич східних народів, які знайшли своє місце під сонцем і довели свою конкурентоздатність з найбільш розвиненими країнами світу. В даному контексті азійщина є протиставленням європейському мисленню.

Дика азійщина упродовж тисячоліть змітала все на своєму шляху. Найбільшим надбанням європейськості є все ж цивілізоване ставлення до всього живого. Я далекий від того, щоб абсолютизувати європейське мислення, протиставляти його азійському, але винятки лише підтверджують правило.

Можна ще багато говорити на цю тему, але філософська складова процесу не до шмиги нашій владі, яка звикла до надшвидких надприбутків завдяки своєму керівному становищу в суспільстві, а не до стратегічного мислення.

Тому повернемося до Дрогобича, де простіше, опираючись на громадську думку, знищити собак, ніж подбати про їхнє цивілізоване збереження.

Нещодавно я надіслав запит на інформацію до міського голови Олексія Радзієвського. Зокрема, мене цікавило, чи відповідають дійсності факти про силове знищення собак, як про це написала одна дрогобицька газета. Далі я запитував, коли і ким з керівництва міської ради письмово чи усно були надані вказівки керівництву КП “Комбінат міського господарства” про відстріл бродячих собак і про відловлювання їх у нічний час, хто і коли з керівництва міської ради звертався до органів прокуратури чи міліції стосовно порушення кримінальних справ щодо незаконності дій працівників КП “Комбінат міського господарства” у відловлюванні та відстрілі бродячих собак, якою була відповідь правоохоронних органів і чи поніс хтось покарання із замовників, організаторів і виконавців відстрілу та виловлювання бродячих собак. Далі мене цікавило, коли і де і чи буде взагалі в Дрогобичі створений притулок для бездомних собак з метою їх утримання та стерилізації, наскільки реальним є створення такого притулку в Стебнику і чи знайдеться місце в ньому для дрогобицьких бродячих собак, скільки коштів потрібно для створення такого притулку в Дрогобичі і чи передбачені вони в міському бюджеті. Насамкінець я запитував, хто і коли з керівників міської влади вивчав це питання, узагальнював досвід розв’язання цієї проблеми в інших містах України та в інших державах світу.

Зазначу, що відповідь на останнє питання я взагалі не отримав, а на інші - вважаю відпискою. Бо як розцінити документ, підписаний виконувачем обов’язків керуючого справами міськвиконкому Євгенієм Шильником, в якому зазначено наступне: “У виконавчих органах Дрогобицької міської ради відсутня публічна інформація про звернення до прокуратури чи міліції стосовно порушення кримінальних справ щодо незаконності дій працівників КП “Комбінат міського господарства” у відловлюванні та відстрілі бродячих собак, про відповіді правоохоронних органів на такі звернення, про покарання, які понесли замовники, організатори та виконавці відстрілу та виловлювання бродячих собак, про те, коли і де буде створено притулок з метою їх утримання і стерилізації, про реальність створення такого притулку в Стебнику та можливість розміщення в ньому дрогобицьких бродячих собак, про те, скільки коштів потрібно для створення такого притулку в Дрогобичі”?

Далі Євгеній Шильник від-повідає, що “у дрогобицькому міському бюджеті на 2011 рік кошти для створення притулку для бродячих собак не передбачені”. Бачите, як усе просто? Влада не має інформації - а, значить проблеми як такої, за логікою, просто не існує і не може існувати.

В одному з попередніх номерів наша газета вже писала, які великі кошти на посаді міського голови Дрогобича заробляє Олексій Радзієвський. Здавалось би, ми, платники податків, достатньо подбали про те, аби державний службовець такого високого рангу не тільки ефективно розв’язував економічні й соціальні проблеми Дрогобича і Стебника, а й володів мінімумом інформації. Невже Олексій Васильович не знає, що робиться у департаменті міського господарства і чи знищують його працівники собак, чи гладять по голівці? Невже йому не відомо хоча би з повідомлень преси про створення притулку для собак у Стебнику? Та й навіть після нашого запиту на інформацію чому він бодай не зняв слухавку телефона і не запитав у міського голови Стебника, що дійсно вже зроблено з цього питання? Звідки такий цинізм у ставленні до четвертої влади та й загалом до громади?

У мене може бути й інша версія щодо подібної відписки. Олексій Радзієвський узагалі не в курсі, що йому пише Анатолій Власюк, а чиновники з ратуші просто хочуть уберегти шефа від несподіванок. У такому разі вони, не усвідомлююючи цього, капітально його підставляють, бо зле про мене думають, якщо сподіваються, що я на цьому поставлю крапку. І все ж найімовірнішим є те, що Олексій Радзієвський тримає все під контролем, і інформація про нещасних собак йому достеменно відома. Проте всьому заважає оте азійське мислення, про яке я говорив на початку статті, і навіть поїздки до Польщі чи Хорватії не дозволяють пробитися бодай паросткам мислення європейського.

На Дрогобиччині вже давно перезріла проблема створення притулку для собак. Як усі міські голови нашого регіону під егідою керівника Львівської обласної державної адміністрації зібралися нещодавно, аби поговорити про сміттєзвалище, яке би задовільняло потреби Борислава, Дрогобича, Стебника, Трускавця і Дрогобицького району, так давно вже треба було зібрати нараду по бродячих собаках. Але можновладців, які їздять на люксусових машинах, пси не кусають, тому цю проблему можна й не згадувати як першочергову.

Натомість вона розв’язується - хоча й нелегко, але якщо діяти планомірно й цілеспрямовано, то можна досягти результату. В державному бюджеті передбачені кошти на облаштування таких притулків для бродячих собак. При потребі можна виділити дещицю і з місцевих бюджетів кожного населеного пункту, а також задіяти гроші з бюджетів розвитку (тоді приватні підприємці, які мають офіси навколо ратуші, не сушитимуть собі голову, як задовольнити непомірні амбіції радзієвських-лужецьких щодо покладання мало не золотої плитки). Крім того, різні міжнародні організації в Сполучених Штатах Америки, Франції, Німеччині, інших країн надають матеріальну допомогу (часто незворотню) для допомоги у розв’язанні цієї проблеми. Існують і відповідні гранти тих же міжнародних організацій. Велику допомогу могли би надати й громадські організації, які займаються цими питаннями на Дрогобиччині, а також просто небайдужі люди, які не можуть дивитися на нещасних тварин і їхню мученицьку смерть.

Для цього потрібно небагато: бажання і організаторські здібності влади, уміння користуватися Інтернетом, а не тупе проводження часу за комп’ютером і гра в карти, що дозволяють собі в робочий час деякі можновладці. За великого хотіння можна було би створити координаційну раду міст і сіл Дрогобицького регіону і щодня розв’язувати маленькі проблеми, аби врешті-решт вийти на кінцевий позитивний результат. Це не лише робота мера і його заступників, а й великого числа людей. Проте нехай без керівництва можновладців, які буцімто розв’язують глобальні проблеми, а насправді думають про свої меркантильні інтереси, але за їхньої обов’язкової участі треба неодмінно зрушити цю проблему з мертвої точки, не доводити ситуації до того, що все більша кількість людей буде покусана собаками, або що бродячі пси на Дрогобиччині взагалі будуть винищені.

Я хочу, щоби на Дрогобиччині при керівництві були люди з європейським мисленням, які не лише хизуються своїми поїздками в Європу, а й вивчають, узагальнюють методи цивілізованого поводження з тваринами.

Нинішнє керівництво міст і сіл Дрогобиччини повинне усвідомити, що жорстоке поводження з тваринами карається Кримінальним кодексом України, а європейці на знак протесту можуть і не приїхати на Євро-2012, коли дізнаються про те, як у нас розв’язуються проблеми з бродячими собаками.

Анатолій Власюк,
часопис "Тустань"

На книжковій полиці

"Боги, потопи і люди". Автор – Валентин Мойсеєнко. Книга видана в Києві, у видавництві "Богдана" 2008 року – у рамках проекту "Невідома Україна" під керівництвом та за фінансової підтримки Ігоря Куруса. 92 сторінки, та по суті 46 українською та 46 англійською, бо видання двомовне. Цікаві ілюстрації, новаторський погляд на Всесвітній потоп (автор вважає, що ця подія – затоплення Чорного моря, внаслідок чого наші предки переселилися в Межиріччя та заклали цивілізацію, відому як шумерську). Книга була б цікавою для вчителів історії, для яких і призначається, для істориків взагалі і для тих, хто цікавиться історією – аматорів. Легка мова може зробити книгу цікавою і для учнів.

На відміну від теорій, що Ісус Христос українець, чи що Україна є прабатьківщиною людства, теорія про "біблійний Чорноморський потоп" все ж оперує певними фактами та доказами, хоча вони навряд чи сприймаються без сумнівів у світовій історичній науці. Якщо є можливість, то радимо цю книгу прочитати задля розширення власного світогляду.

Володимир Ключак

Нам пишуть – переадресовуємо міському голові

дорога до бювету Перебуваючи на лікуванні в Центрі медичної реабілітації і санаторного лікування "Трускавецький", який перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони України, через засоби масової інформації ми хотіли б звернутися до мера м. Трускавця.

Щоденно нам доводиться тричі на день долати перешкоди, відвідуючи джерело. Точно в такому ж становищі знаходяться інші відпочивальники санаторіїв "Карпати", "Шахтар" та інших.

Змінюються люди, змінюються мери, проте протягом десятиліть дорога до бювету залишається розбитою, а по ній доводиться ходити людям похилого віку, включно з інвалідами 1-ї, 2-ї та 3-ї групи.

Невже немає можливості покращити дорожнє полотно і заборонити проїзд на автомобілях до бювету?

Настає осінньо-зимовий період і тоді розпочнеться травматизм, який призводить до трагедій.

Переконливо просимо Вас зробити знімки дороги біля пам’ятника і нижче до бювету, щоб мер переконався в необхідності ремонту дороги і, можливо, він усвідомить, що він обраний народом і повинен покращувати побут і добробут народу.

Відповідь просимо надіслати за адресою: 82200, м. Трускавець, вул. Городище, 4, начальнику Центру.

З повагою, учасники та інваліди війни
Кушка Д.Г., Гуцалюк Ю.М., Феськов Е.С., Гордієнко А.А.,
24.08.2011.

Горить суха трава...

З настанням теплої погоди природні пожежі стають для міста справжнім лихом. Навесн іта наприкінці літа торішня трава швидко висихає на сонці і легко загорається від сірника, цигарки. Такі пожежі швидко поширюються, особливо у вітряні дні. Вони завдають шкоду як господарствам району, так і лісовим насадженням, яких, до речі, в нашому краї не так і багато. Зупинити вогонь, що набрав сили, буває дуже непросто.

Тож, шановні громадяни, перебуваючи на відпочинку за містом, пораючись на городах, присадибних ділянках, дотримуйтесь правил пожежної безпеки! Не кидайте непогашені сірники або цигарки. Перш ніж розпалити багаття, розчистіть місце під нього від сухої трави в радіусі одного метра. Не залишайте непогашеного вогнища. Залийте його водою. Не відходьте від нього доти, доки йде дим або пара.

Якщо ви помітили пожежу, що починається, намагайтеся загасити її самі підручними засобами. Іноді досить просто затоптати полум’я. Якщо пожежа сильна, ви не можете погасити її самотужки, зателефонуйте до служби порятунку за телефоном “101”.

Будемо відповідальними за збереження довкілля. Спільними зусиллями збережімо природу!

СзПНПД Трускавецького МВ ГУ МНС України
у Львівській області

© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.
 © 2007-2017 Информационный портал курорта Трускавец