меняется дизайн сайта, возможны перебои в работе сервиса
Трускавецький вісник №121(365)/2011

Інформаційний портал курорту Трускавець  

русский   українська   english

Головна
Санаторії
Готелі
Приватний сектор
Квартири подобово
Нерухомість
Трускавецький вісник
Публікації
Фотогалерея
Каталог сайтів
Контакти

Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

Трускавецький вісник
№121 (365) 30 листопада 2011 р.

Новини Трускавця та регіону

Бажаємо Петру Євстаховичу швидкого одужання

Редакція "Трускавецького вісника" щиро бажає швидкого одужання секретарю Трускавецької міської ради Петру Шумину, котрому вчора зробили складну операцію. Ми планували в грудні зробити обширне інтерв’ю з Петром Євстаховичем, проте тепер його доведеться відкласти. Одужуйте швидше, дорогий наш Петре Євстаховичу! Молимося за Ваше виздоровлення.

У Трускавці будуть нові дорожні знаки

Як інформує прес-служба Трускавецької міської ради, управлінням житлово-комунального господарства ведеться робота по закупці дорожніх знаків для нашого мста. Про це на щотижневій понеділковій нараді повідомив керівник УЖКГіБ Юрій Терлецький. Мова йде про 81 дорожній знак, відтак Трускавець буде оснащений таблицями з графіком рухом транспорту, знаками зупинок і паркувальних майданчиків.

Загалом, проблема дорожніх знаків і розмітки неодноразово оголошувалась і головою міста, Руслан Козир також, зобов’язав службу УЖКГ і Б відновити пішохідні переходи там де вони стерлись, а також зробити нову розмітку на Стебницькій вулиці, що йде вгору до центру, адже ця вулиця особливо переповнена рухом транспорту.

Блюзнірство від "Фронту змін"

В суботу, 26 листопада, вся Україна вшановувала пам’ять жертв Голодоморів та політичних репресій. Українці запалювали свічки, молилися, згадували, роздумували. В Києві до музею-меморіалу жертв Голодоморів прийшли всі чотири президенти України. А в Трускавці міський голова Руслан Козир не знайшов часу та можливості відвідати поминальне віче, яке цього року відбувалося в курортному парку біля нижнього бювету. Зате його однопартійці знайшли можливим поставити в цей час у парку палатку «Фронту змін» з прапорами партії. Інакше ніж блюзнірством це не назвеш. Трускавчани і особливо багато гостей міста прийшли віддати шану невинно убієнним голодом в страшних муках, запалити свічки, а «фронтовики» вирішили й тут попіаритися. Такого варварства та знущання над пам’яттю жертв Голодомору не було в жодному іншому місті! Жодної поваги…

Та хоча про яку повагу яценюківців до нас ми можемо говорити, коли вони заявляють, що хто не з ними, той – з Януковичем. Вже краще підтримувати Януковича, ніж тих, хто тепер керує в нашому Трускавці і знущається з наших громадян. За прикладами далеко ходити не треба – насильницьке скорочення з 1 січня 2012 року маршруту "Дрогобич – Трускавець" виключно до автостанції з метою пролобіювати інтереси внутрішньоміських перевізників на шкоду тисячам трускавчан. Ось вам і "фронт" "чесної" влади проти обдертої громади.

Борак від Бодак?

Незважаючи на те, що вже з 2003 року багато лікарів у міській лікарні та поліклініці працюють на півставки, для "своїх" завжди знайдеться місце. Так, за непідтвердженою як наразі інформацією, у стоматологічне відділення міської поліклініки Трускавця без жодних погоджень з колективом прийняли на роботу сина лікаря з "Богеми" (готель, котрий є у власності заступниці мера з гуманітарних питань Валентини Бодак). Як інформують наші джерела в міській лікарні, Борак Михайло Олегович, котрому надали кабінет в стоматології, є рідним сином лікаря, котрий понад 10 років працює в "Богемі".

А в.о. головного лікаря лікарні Андрій Кульчинський погрожує перевести всі відділення поліклініки на госпрозрахунок. Очевидно, він в цьому має підтримку міського голови – не дарма ж Андрій Богданович звітував перед виборцями разом із "Фронтом змін". Та тут хочемо подати ще одну цікаву інформацію – навіть після проходження курсів у Львові призначення пана Андрія на посаду головного лікаря буде нелегітимним. Ми вже порушували цю тему, та не зайве буде тим, хто лобіює це та інші призначення, ще перечитати наказ Міністерства охорони здоров’я № 359 від 19.12.1997 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції 14.01.1998 (№ 14/2454) "Про подальше удосконалення атестації лікарів", зокрема пункт другий та підпункт 2.1. Нагадаємо, що в лікарні планувалося ряд кадрових перестановок, які мають бути здійснені з початком 2012 року.

Красуні, котра з вас найкраща?

Розпочалася підготовка до конкурсу красунь "Міс Галичина". Організатором дійства стане трускавецька фірма "Тур-Галичина", поінформували нас в компанії.

Натомість триває конкурс красунь, оголошений "Дрогобич-Інфо". "Трускавецький вісник" виступає інформаційним партнером проекту. Найближчими днями результати конкурсу "Дівчина листопада" можна буде побачити на сайті www.droginfo.com.ua, а також взяти участь в голосуванні за "дівчину грудня".

Блажен той, хто дає, а не той, хто бере

На початку грудня відзначаємо День інвалідів. З цієї нагоди в останню неділю листопада, 27 числа, в санаторії "Карпати" (генеральний директор – Лев Грицак) було організовано благодійний обід для потребуючих категорій. Були запрошені інваліди, ветерани війни та праці, малозабезпечені. Запрошення учасникам благодійного обіду передавали через Асоціацію інвалідів та Раду ветеранів, інформує наше власне джерело.

В Дрогобичі освячено новий храм

Як інформує прес-служба СДЄ УГКЦ, 25 листопада в Дрогобичі на вул. Северина Наливайка було освячено храм Вознесіння Господнього. Освятив його Владика Ярослав (Приріз), адміністратор Самбірсько-Дрогобицької єпархії, у спів служінні багатьох священиків. Вітаючи вірних з історичною подією їх парафії, владика Ярослав зауважив: "Храм - це особлива будівля, через перебування в якій людина змінюється та черпає святість". Єпископ зазначив, що, будуючи храм, людина шукає близькості з Богом та виражає свою відвічну тугу за Творцем. Зазначимо, що будівництво храму Вознесіння Господнього розпочалося у 1991 році. Увесь цей час душпастиром парафії є єромонах Софроній (Яциків), ЧСВВ. Це вже третій храм УГКЦ, освячений у Дрогобичі впродовж 2011 року.

Власна інформація

Кількість оздоровлених у санаторіях Львівщини зросла в півтора рази

У санаторно-курортних закладах Львівщини з 1 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року оздоровилися (упродовж тривалого періоду) 328 тис. осіб, що в 1,5 рази більше порівняно з попереднім оздоровчим періодом, повідомили в Головному управлінні статистики у Львівській області. Серед оздоровлених – 142,7 тис. дітей віком до 17-ти років, у тому числі влітку 2011 року – 45,7 тис.

В організаціях санаторно-курортного відпочинку оздоровлено 41,8 тис. іноземних громадян, що на 20,3% більше, ніж за попередній оздоровлювальний період. Серед оздоровлених іноземців 22,9 тис. – з Російської Федерації, 5,1 тис. – з Білорусі, 4,3 тис. – з Республіки Молдова, 3,2 тис. – з Азербайджану, 1,3 тис. – з Польщі, 1 тис. – з Німеччини.

З 1 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року на Львівщині діяли 101 санаторій і заклад відпочинку тривалого перебування на 18,5 тис. місць та 7 закладів відпочинку короткотермінового (одно-дводенного) перебування на 213 місць. Із загальної кількості санаторно-курортних (оздоровчих) закладів тривалого перебування: 47 санаторіїв (з них 5 – дитячі), 8 пансіонатів з лікуванням, 8 санаторіїв-профілакторіїв, 6 пансіонатів відпочинку, 32 бази відпочинку. Середня вартість одного ліжко-дня порівняно з попереднім оздоровчим періодом зросла на 6 грн. і становила 259 грн. Вартість усіх проданих путівок за цей період становила 654,8 млн. грн.

www.galinfo.com.ua

Сміттєзвалище може бути під самим Трускавцем?

Вкотре на базі тижневика «Каменярі» обговорювалася одна з важливих для нашого регіону проблем – сміттєва. І вкотре до прикрого мало було представників виконавчої влади. З Трускавця – жодного посадовця, а також жодного журналіста від провладної преси. І це при тому, що в Дрогобичі мають намір споруджувати завод з переробки сміття за якихось 2 кілометри від нашого міста-курорту, в Сільці. Та нашим чинушам, вочевидь, начхати на те, яка загроза може бути для бальнеологічного курорту, їм необхідно готуватися до демагогічних та популістських звітів перед своїми прибічниками. Вони вже заявляють, що не бальнеологія має бути головною, а туризм. Возитимемо туристів на звалище? Так що курорт може постати перед реальною загрозою – перетворитися на придаток до сміттєзвалища. Та про все по порядку.

Отже, в понеділок, 28 листопада, о 15.07 головний редактор «Каменярів» Ігор Курус своїм вступним словом розпочав засідання круглого столу на тему «Сміттєпереробний завод: перспективи та реалії». Політика держави є визначеною – до 2020 року всі міста України стовідсотково мають переробляти сміття. Та наразі в нашій державі успішно працюють тільки два такі заводи. Кожен чув про проблему Львова зі Грибовичами. В Дрогобичі та регіоні хто лише не брався за вирішення проблеми – канадці, французи, бельгійці, німці, турки, китайці, іспанці… А які місця лише не пропонувалися під різні проекти. Та віз і досі там. «Якщо завод не буде в Дрогобичі, то він буде в Самборі, Миколаєві чи ще десь», - розповідає Ігор Федорович і продовжує, що вже є відома структура асортименту відходів на тону сміття. Так, 28% паперу, 4% текстилю, 5% дерева, 4% металу, 3% каменю, а ще ж пластик, харчові відходи, органіка та інші елементи. В цілому морфологія непогана, та нема бачення регіональних мужів – куди рухатися спільно, робити сміттєсортувальні станції, сміттєпереробні чи сміттєспалювальні заводи, де саме, на яких умовах, куди реалізовувати вторсировину, хоча б ті ж RDF, які можна спалювати. Та й 100 тисяч тон відходів на рік – маса непідйомна для якогось окремо взятого міста. Йти спільним фронтом Дрогобич (місто та район), Борислав та Трускавець просто зобов’язані.

круглий стілу «Сміттєпереробний завод: перспективи та реалії» круглий стілу «Сміттєпереробний завод: перспективи та реалії»
круглий стілу «Сміттєпереробний завод: перспективи та реалії» круглий стілу «Сміттєпереробний завод: перспективи та реалії»
круглий стілу «Сміттєпереробний завод: перспективи та реалії» круглий стілу «Сміттєпереробний завод: перспективи та реалії»

Про свій досвід у цій царині розповів голова товариства «Юрій Дрогобич» та керівник центру енергозбереження Володимир Кондзьолка. Нагадаємо, що ця людина в свій час обіймала посаду заступника міського голови, тож із його виступу було видно, що питанням він володіє. Це особливо було відчутно на фоні того, що на заході не було жодного представника виконавчої влади міста Дрогобича та Дрогобицької РДА. Журналісти навіть пропонували влаштовувати бойкот тим посадовцям, котрі ігнорують запрошення журналістів, таку пропозицію не висвітлювати завідомо піарні «джинсові» теми висловив редактор дружнього нам сайту «ДрогобичІнфо». А Володимир Миронович детально зупинився на всіх етапах вирішення проблеми і висловив сумнів у тому, що чинна дрогобицька влада має бачення вирішення проблеми, оскільки говорить лише про кінцеву ланку багатоступеневого процесу. А є як мінімум 16 завдань, які треба вирішити перед тим, а тоді вже говорити про останній пункт. Та й взагалі, вважає пан Володимир, говорити потрібно не стільки про сміттєпереробний завод, скільки про концепцію адміністрування твердими побутовими та промисловими відходами. Якщо ж розглянути проект роздільного збору та сортування сміття, то потреба у будівництві заводу може відпасти взагалі. Було детально розказано і про напрацювання із попередньою владою Трускавця стосовно цього питання, та зрозуміло, що чинний міський голова міста-курорту зі шкіри вилізе, а не дасть завершити добрі справи попередника.

Дуже цікавим був виступ головного державного санітарного лікаря Дрогобича Оксани Гривнак, котра привідкрила таємницю щодо можливого місце розташування такого заводу. За останніми даними, це вже не Брониця, а Солець, біля 2 км від Трускавця. Багато норм порушено, та навряд чи це зупинить мера Дрогобича в його намірі реалізувати даний проект спільно з іспанцями, особливо щоб втерти носа очільнику району Михайлу Сендаку. Якщо враховувати, що пан Радзієвський – важковаговик, а пан Козир – не дуже досвідчений та маловпливовий у вищих колах, то постає реальна загроза для Трускавця, котру не вирішать жодні управління розвитку курорту, ні жодні декларації молодих керманичів, котрі дорвалися до віжок правління.

Ігор Курус навів наступні дані щодо кількості сміття в нашому регіоні – щоденно Дрогобич продукує 270 метрів кубічних твердих побутових відходів (це разом зі Стебником), Трускавець – 87, Борислав – 130. Якщо залучити ще стрийське сміття (205 м. куб. на добу), то проблем із заповнюваністю заводу не буде. Та хто візьме на себе роль лідера перемовин, хто стане генератором та промоутером процесу вирішення цієї проблеми раз і назавжди? А проблема не нова – її обсмоктують ось вже 20 років та ніяк не можуть догризти.

Досить жорстким був виступ обласного депутата від Дрогобича, керівника автокранового заводу Миколи Барана. «Для чого ми тут зібралися? Поговорити і розійтися?», - запитував риторично депутат ЛОР і зауважив, що кожен керівник адміністративної одиниці намагається тягнути ковдру на себе. Депутат поділився досвідом із роздільного збору сміття, котрий він запровадив на власному підприємстві. Про постійне мусування теми в пресі він висловився дещо недипломатично: «Всі знають, що то брехня!». Його підтримав колишній обласний депутат, а тепер депутат Дрогобицької міської ради та очільник дрогобицької «Батьківщини», полковник Михайло Ваврин. Він знову прийшов на круглий стіл із книжечкою «Матеріали виїзної колегії ЛОДА в Дрогобичі», де чорним по білому було доручено «розглянути та прийняте спільне рішення». «Посадовці отримують нашу копійку, а замість працювати – п’ють пиво з раками», «дурний гой Дрогобича на виборах знову скаже – о, який він гарний!», «справ нема, є бульки і такі бульки будуть всі 4 роки», «таргани бояться світла, влада теж» - такі перли сипалися в бік владців. Не всім це сподобалося. Так, присутній на круглому столі мер Борислава Володимир Фірман зазначив, що некоректно порівнювати представників влади з тарганами. Володимир Стахович дуже детально розповів про проблеми Борислава і зазначив, що вони є досить специфічні, нецікаві для Дрогобича чи Трускавця, тому говорити про спільне їх розв’язання не дуже доречно. Своє бачення вирішення проблеми виклав і Геннадій Корконішко, колишній заступник мера Борислава, а тепер керівник трускавецької філії фірми «Ком-Еко-Борислав». Напруга між Володимиром Фірманом та цією компанією була помітною і на цій зустрічі. «Ми їм поставили дві умови – не возити на територію Борислава сміття з чужих міст і забрати циган зі сміттєзвалища. Жодна з них до кінця не виконана», - зазначив міський голова Борислава. Нагадаємо, що трускавецьке сміття вивозиться на бориславське сміттєзвалище незважаючи на протести мешканців. Особливо складною стає ситуація влітку, коли на звалищі починаються пожежі. Тоді страждає не лише Борислав, а особливо Губичі, але і Дережичі та інші території.

Наостанок зауважимо, що не лише питання сміття заторкувалося на круглому столі. Загазованість Борислава, прихід інвесторів у регіон, комплексне вирішення очистки води, екологічні теми – це далеко не все, що болить небайдужим громадянам, виборцям, нашим краянам. «На чому має заробляти комунальна сфера, коли у приватні руки віддано прибуткові проекти? Важливим питанням сміттєпереробного заводу є і те, куди йтимуть податки. Потрібно внутрішньоміські перевезення здійснювати через комунальні підприємства» - ці та інші теми із аргументуванням та посиланням на польський досвід озвучив мер Борислава Володимир Фірман. А Володимир Кондзьолка зачепив і тему скорочення маршруту «Дрогобич – Трускавець», в результаті чого тепер щоб добратися з залізничного вокзалу в Дрогобичі до залізничного вокзалу в Трускавці потрібно буде їхати трьома маршрутками. Замість полегшувати життя людей влада ускладнює його. Не дивуємося окремим трускавецьким владцям, котрі лягли під Козира заради особистих вигод, а от чому мовчить влада Дрогобича, адже дрогобичан цим рішенням просто-напросто вдарили по обличчю, плюнули їм прямо у вічі, інакше кажучи – збезчестили. І хто? Якісь зайди, говорилося в кулуарах потім, за солодким столом.

Та повернімося до головного – буде чи не буде під боком у Трускавця сміттєзвалище? Відповіді як наразі не знає ніхто. Навіть трускавецька влада, бо рішення можуть прийняти і без неї. Або з її мовчазної та від цього не менш злочинної згоди, як це було у випадку із затвердженим переліком ремонту відремонтованих доріг на курорті. А як будемо мати в Сільці, фактично під боком, сміттєзвалище, то про розвиток курорту можемо забути на довгі роки. Може це і було метою тих, хто привів у наше місто такого голову, котрий не вміє відстояти інтереси громади та курорту?

На фото: виступають Оксана Гривнак, Володимир Кондзьолка, Ігор Курус, Микола Баран та Володимир Фірман (їхні посади та титули – в тексті статті).

Володимир Ключак

До теми. Як бачать вирішення проблеми у Львівській ОДА?

"На Львівщині необхідна нова модель поводження із твердими побутовими відходами. Зараз цю проблему вирішує кожен індивідуально та містечково, і якщо ми й надалі так будемо розглядати цю проблему, то так і не створимо можливості для приходу відомого та потужного інвестора". Про це голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк заявив 28 листопада під час засідання експертно-дорадчої робочої групи з координації робіт щодо проблем поводження із твердими побутовими відходами. Голова ЛОДА наголосив, що у світі нема іншого підходу до вирішення проблематики поводження із твердими побутовими відходами, аніж кластерний. Також губернатор наголосив на важливості профілактичної роботи щодо спалювання усіх предметів, які горять, та на необхідності зонування області та максимально у лютому 2012 року відкрити регіон для проведення конкурсів для входу інвесторів для поводження із твердими побутовими відходами.

Голова облдержадміністрації закликав усіх присутніх максимально оперативно попрацювати у формуванні кластерів. «Ми повинні відкинути усі амбіції і попрацювати над створення 4-5 кластерів для формування об’ємів твердих побутових відходів, які будуть приблизно рівними за об’ємами сміття. Також у максимально стислі терміни потрібно опрацювати усі технології поводження з твердими побутовими відходами і відкривати конкурс уже під залучення конкретних інвесторів», - сказав голова облдержадміністрації.

Михайло Костюк також додав, що якщо у великих містах проблема поводження із твердими побутовими відходами ще хоч якось вирішується, то малі села залишились із цією проблемою наодинці.

«Береги гірських річок сьогодні завалені сміттям, там неможливо купатись, адже у воді є скло та інші побутові предмети. Усе це утворилось від того, що громадськості не запропонували ані технічних, ані технологічних правил поведінки. Також я б хотів, щоб ми усі спільно із експертами, депутатами та громадськістю попрацювали над тим, щоб такий пілотний проект запрошення інвесторів у області на Львівщині був зреалізований», - сказав голова Львівської облдержадміністрації.

Засідання експертно-дорадчої робочої групи також відбулось за участі посадовців Львівської міської ради, депутатів Львівської міської та обласної ради, а також провідних науковців та експертів, які займаються даною проблематикою.

«Протягом останнього року було зроблено дуже багато у вирішенні проблеми Львівського міського сміттєзвалища твердих побутових відходів, але зараз проблему поводження із відходами важливо не заговорити, а комплексно на рівні області її вирішувати. Часу для цього практично не залишилось», - сказав голова облдержадміністрації Михайло Костюк та наголосив, що дане питання є надзвичайно важливим для області і додав, що потрібно займатись вирішенням не дріб’язкових, а комплексних проблем у масштабах регіону.

«Ми повинні виходити з однієї тези: Львівський регіон як єдиний у вирішенні проблематики поводження із твердими побутовими відходами. Ми готові дослухатись до порад експертів та спільно із думкою громадською, адже повинно пройти широке обговорення у громадськості, прийти до комплексного вирішення даного питання», - сказав Михайло Костюк.

Голова Львівської облдержадміністрації під час засідання експертно-дорадчої робочої групи наголосив на важливості проведення широкої інформаційно-роз’яснювальної профілактичної роботи серед населення області. Михайло Костюк не виключив можливості залучення волонтерів, які б пояснювали громаді елементарні правила поводження із твердими побутовими відходами.

«Без підтримки громадськості ми не будемо приймати жодного технічного рішення. А якщо на шляху конкретного вирішення проблеми стоятимуть чиїсь бізнес-інтереси, то екологічною відповідальністю перед регіоном не обмежимось: горе-бізнесменів громадськість буде знати в лице», - сказав Михайло Костюк і додав, що надзвичайно важливим у цьому контексті є робота засобів масової інформації, яка повинна простягнути владі руку допомоги задля вирішення надзвичайно важливого для області питання.

За матеріалами прес-служби ЛОДА

Навіщо владі духовність, їй би гроші…

засідання міськвиконкому Трускавецької міської ради Чергове засідання міськвиконкому Трускавецької міської ради проходило у вівторок, 29 листопада. Розпочали із освітніх питань, котрі доповідав начальник відділу Михайло Шубак. З уродинами його привітала та букет жовтих квітів подарувала кума Валентина Бодак, заступниця трускавецького мера. А потім взялися до діла – заслухали, як трускавецька освіта здійснює заходи з відпочинку та оздоровлення дітей і як планує працювати в цьому напрямку в майбутньому. І хоча в оздоровленні у пришкільних таборах у Трускавці є певна родзинка – плавальний басейн, та все одно діти не дуже охоче йдуть на оздоровлення в стіни, де вони перебувають весь навчальний рік. Їм цікавіше змінити обстановку – так, до речі, практикують оздоровлення дітей своїх працівників у ряді оздоровниць Трускавця, зокрема в "Шахтарі" та "Кришталевому палаці".

Інша тема – потреба закріплення меценатів за школами та дитячими садками, котрі не тільки б допомагали фінансово, а й у вирішенні багатьох поточних господарських питань. Приклад подає "Перлина Прикарпаття". Так Михайло Шубак закликав відродити стару радянську традицію шефства над освітніми закладами.

Окремого дослідження потребує тема приписів санстанції для нормального функціонування як самих шкіл, так і груп продовженого дня, спортивних залів та душових кабінок при роздягальнях, благоустрою території тощо. Зачепили і тему міської лазні на території СШ № 3, яку хочуть окремі підприємці взяти в оренду. А міський голова Р. Козир наголосив, що пріоритетом освіти Трускавця є автономне опалення для кожного закладу.

Після розгляду протесту прокурора (доповідала Оксана Хемич, завідувач юридичного відділу) 16 членів виконкому погодили ряд проектів рішень від відділу обліку та приватизації житла (оформлення документів на приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, зняття з квартирного обліку та реєстрація на цьому ж обліку тощо) – з цього питання доповідала керівник відділу Галина Грицьків. Як завжди, багато проектів рішень підготувало управління архітектури, доповідав начальник управління Олександр Грищенко. Було надано ряд дозволів на розробку детальних планів територій, та не всім. Громадянин Пасемко так і не отримав згоди від влади міста на облаштування багатоквартирного житлового будинку на Симоненка, 20. Як сказав Руслан Козир, "треба відмовити". І хто би нашого голову та й не послухав? Відмовили і МАУП у будівництві каплички УПЦ КП на території навчального закладу. Мотивація дивна – в місті є багато культових споруд. Інша мотивація – в МАУП є заборгованість по заробітній платі, захаращена територія. Хтось запитав – а чия це земля? Юрій Яворський, заступник мера, задоволено відповів: "Наша…". Таким чином, влада Трускавця бореться із будь-якими проявами розвитку духовності у Трускавці. Тепер православним відмовили у будівництві каплички, не так давно відмовили протестантській громаді "Еммануїл" у будівництві церкви на вулиці Городище, навіть є намагання витіснити з медіа-ефіру трускавецького радіо передачу УГКЦ "Скарбничка віри", бо "від неї нема прибутків". Нагадаємо, що ця радіопередача виходить в ефір ще з 2005 року і досі ніколи не поставало питання про те, щоб церква платила владі, адже кожен знає, як колись влада нашкодила церкві. Та тепер кожен хоче грошей. Навіть у питанні присвоєння поштової адреси для "Дворика Лева" (ТзОВ "Лемар-Євросервіс") Руслан Козир не приховував своїх апетитів, не приховував, що його цікавлять гроші. І це незважаючи на те, що навколо було облагороджено територію, за кошти "Лемару" вирішено питання електроживлення кількох будинків на Данилишиних в 2010 році, відремонтовано приміщення читальні на Стебницькій, не кажучи вже про спорудження кількох сучасних дитячих майданчиків. Та навіть датована листопадом 2010 року довідка з УЖКГіБ про те, що інвестиційні зобов’язання перед містом фірма виконала і перевиконала, не переконують пана Козира – йому тільки гроші подавай…

В той же час надано ряд дозволів на оформлення права власності на кілька кіосків. Один із них певний член виконкому назвав так: "там не кіоск, там кіощище". Не викликав заперечення і магазин із прибудованими приміщеннями одного із друзів чинного мера. Натомість кіоск художників, котрі відстоюють в суді свої права, якими нехтує міська влада, став більмом в оці для чинуш. Навіть газетні кіоски в курортному парку (3 від "Торгпреси" та 1 від "Високого замку") – і ті "шкодять "Нафтусі"…

Також на виконкомі було передано на баланс відділу культури сесійну залу (Бориславська, 1), списано старий автомобіль ГАЗ-24 з балансу КП "Харчовик", вирішено передати на баланс ОСББ "Дукат" будинок 9 на вулиці Стуса, створено комісію, котра займеться інвентаризацією комунального майна (на чолі з заступником мера Петром Нестерівським), надано дозвіл на виготовлення ряду дублікатів свідоцтв на право власності, втрачених громадянами чи юридичними особами, надано кілька дозволів на облаштування додаткових входів у будинки, закріплено місця стоянки таксі (за новим законодавством квоти встановлюватиме місцева влада), затверджено перелік адміністративних державних послуг, заслухано інформацію про розпорядження міського голови (63 розпорядження за період з 26.10.2011 по 29.11.2011). Виконком також спробував допомогти у ряді випадків сімейних непорозумінь, коли мати заперечувала проти того, щоб батько бачився з сином чи коли майно неповнолітніх могло б бути під загрозою. Ці питання доповідала представниця Служби у справах дітей. Одним з останніх рішень було надання дозволу гр. Шиманській-Карп’юк на розміщення зовнішньої реклами на бульварі Ю. Дрогобича.

Володимир Ключак

Як брехун попався на брехні або Чи допоможуть Козиру підбрехачі?

Готуючись до звіту перед громадою, котрий заплановано на грудень, міський голова Трускавця прагне заручитися інформаційною підтримкою, хоче стати "другом" мас-медіа. Вже давно про пана Козира журналісти не писали нічого доброго, особливо ті, хто живе у Трускавці і бачить, що твориться в місті. Можливо, з метою дещо покращити власний образ, припідняти підупалий рейтинг та підвищити імідж, і вирішили у піар-службі мера замовити та опублікувати певні матеріали. Із правдою ці речі явно не дружать, але все ж хоча б якийсь ефект від них може бути. Отож, пропонуємо Вашій увазі невеличкі роздуми стосовно двох публікацій, котрі появилися в медіа-просторі останнім часом.

У газеті "Вільне слово" від 24 листопада видруковано велетенську замовну статтю "Трускавецький міський голова: рік потому" (причому під дивною рубрикою "Великі кроки – великі думки"), а на ЗІКу на центральній сторінці появився матеріал "Найскладнішим було кадрове питання". І якщо друга стаття, зроблена у формі інтерв’ю, не кидає плями на журналіста, бо ж він просто подає відповіді голови на запитання, то стосовно "великих кроків" та "великих думок" можна сказати одне – правильно зробила журналіст "Марія Руденко", що сховалася за цей псевдонім. Бо соромно було б підписувати цей маразм власним прізвищем кожному, хто себе поважає. Щоб не заглиблюватися, наведемо епітети, якими автор чи авторка обдаровує пана Козира. "Молодий, креативний, дещо самовпевнений, досвідчений бізнесмен, корінний трускавчанин, з порядної працелюбної сім’ї, на око може перевірити якість будівельних та сантехнічних робіт, розбирається в будь-якій техніці, може сісти за кермо трактора, вимогливий до нестями, Козир бачить значно далі, розуміє значно глибше і дивлячись на нього, багато хто починає працювати старанніше і при цьому навіть забуває, що виконана робота дістане мінімальної оплати, ідеаліст-романтик, залюблений у музику та живопис, реаліст-прагматик, стратег, що мислить категоріями доцільності, цінує людей, не терпить банальності, вимагає рухливої думки, постійного самовдосконалення, патологічно безкорисливий, міський голова не лобіював жодного рішення, поруч з ним інші також починають шукати в собі високих покликань, мудрий, мужній, вміє запалити ідеєю, добрий господарник, дієвий менеджер, політик-дипломат, вміє домовлятися і знаходити переконливі аргументи, прийшов працювати не за страх чи гроші, а просто на совість, на славу міста і роду свого". Далі авторка бідкається, що не зуміла навіть побіжно охопити усі появи характерності міського голови та втирає нам, що громада не помилилася, а зробила гідний вибір. Аякже, гідний… Давайте зініціюємо достроковий процес беатифікації та канонізації такого святого чоловіка, може буде задоволений та вступиться нарешті з нашого міста, дасть людям пожити. Тим більше, що як наразі святого Руслана в церковному календарі немає.

Оскільки в статті у "Вільному слові" немає жодної прямої мови пана Козира, то можемо лише поспівчувати йому стосовно такої "ведмежої послуги" піарщиків, бо хто з нормальних людей повірить у цю всю галіматью, написану якоюсь екзальтованою жіночкою, поклонницею свого кумира? Важко тут підловити мера на брехні, бо пишуть замість нього, а спростовувати явну неправду невідомих нам осіб не бажаємо. Натомість є ряд явно неправдивих висловів у самому інтерв’ю пана Козира для ЗІКу, які не можемо оминути. І перший з них – "…навели порядок у парку, який є візиткою нашого міста-курорту, звільнили його від стихійної торгівлі та хаотичної реклами". Якщо мер має на увазі виключно парк біля бульвару Торосевича, то він, можливо, й має рацію. Але ж наскільки збільшилася стихійна торгівля в місті-курорті саме за часів Козира! Коли ще так багато торгівців стояло від "Славутича" до "Шари" на тротуарах, в умовах повної антисанітарії? Таж там неможливо навіть нормально пройти! Або у що перетворилася центральна площа міста! Бардак, де машинки наїжджають на людей, де торгують смаженими свинями та козлами, де продають все, що лиш не хочеш – від продуктів до майтків і сувенірів. А гарна алея від "Злати" до площі Незалежності – де вона? А нема її, перетворила цей бульвар Юрія Дрогобича влада Трускавця у суцільну торговицю. А парк – наче після атомної війни, голий, пустий, непривабливий, Трускавець втрачає свій неповторний шарм…

"…розроблено схему фан-зони місткістю 6 тисяч вболівальників і невдовзі розпочнуться роботи з її облаштування. Встановлено екран з технічною можливістю трансляції футбольних матчів…" – це не що інше, як намагання маніпуляції фактами, подання бажаного за дійсне. Про яку фан-зону тут говориться? А "екран" поставлений біля стаціонарної сцени як комерційний проект для одного з підприємців і там як наразі хіба Східницю рекламують, а не матчі транслюють.

"Треба було на зиму дати тепло в оселі людей", - говорить пан Козир так, начебто до нього ніхто ніколи не давав тепла в оселі трускавчан. "Цього року на реконструкцію доріг ми витратили, у порівнянні з минулими роками, значну суму – близько 21 млн. гривень", - хвалиться міський голова, та тут нема чим хвалитися. За такі "освоювання" коштів, а фактично їх розкрадання, коли ремонтувалися дороги без жодних вад, потрібно кримінальні справи порушувати, а не нахабно цим хвалитися.

"Найскладнішим було кадрове питання" – це головний лейтмотив статті, бо "потрібні були нові люди з новим баченням, новими підходами, більш відповідальні". Та насправді всі призначення зроблені виключно за принципом "свій до свого по своє". Не будемо говорити про абсолютно всі призначення, та навіть по окремих випадках видно, що на "блатну" роботу в мерію беруть не тих, хто має якісь заслуги перед громадою, а виключно тих, хто чимось прислужився пану Козиру чи хто працював на його рідній фірмі. Так, п’ятеро (!) журналістів козирівської газети "Джерела Трускавця" працевлаштовано у провладних кабінетах, зокрема двоє у відділі культури, двоє на міському радо і одна в інформаційно-аналітичному центрі. Секретарка міського голови та спеціаліст ІАЦ – працівники "Арко". Також саме люди з "Арко" розбиралися і зі справами КП Наше місто" перед тим, як остаточно догробити це комунальне підприємство. В більшості своїй люди не знають, що КП "Наше місто" далі діє і очолює його ставлениця пана Козира, зарплата якої аж ніяк не менша, ніж була в Алієва чи Балицького, хоча користі тепер з цього КП жодної. Юрій Терлецький, начальник УЖКГіБ – теж з когорти близьких друзів пана Козира. Михайло Шубак, котрий очолив відділ освіти – кум Валентини Бодак. Родинні та кумівські, а також партійні чи партнерські зв’язки можна простежити на багатьох злачних посадах – в міській лікарні, в КП "Трускавецьжитло" та "Трускавецьтепло", у окремих відділах та управліннях, де відбулися зміни. Заміняли в першу чергу тих, хто не міг без жаху в очах дивитися на безглузді, недоречні та шкідливі плани щодо ліквідації в місті Будинку учнівської творчості чи СШ № 3, щодо незрозумілих принципів роботи на догоду виключно "Фронту змін" та "єдино правильній" політиці цієї партії з незрозумілою ідеологією. Та не будемо зациклюватися на кадрах, а йдемо далі.

"… покращення водопостачання і є нашим найбільшим досягненням" – радіє пан Козир, приписуючи собі заслуги свого попередника, Лева Грицака. Те, що в місті впроваджено цілоденне водопостачання завдяки пану Козиру – теж велика та цілковита брехня. Як і те, ніби саме заслугою козирної команди є прийняття Генплану. "Хотілося б наголосити, що цього року проект «Коригування генерального плану міста-курорту Трускавця» пройшов комплексну державну експертизу. Тобто, надалі місто житиме і розвиватиметься за генеральним планом, що поставить нарешті бар’єр його хаотичній забудові. Це, без перебільшення, також можна віднести до ряду досягнень нашої команди". Більшого цинізму годі знайти. Де Козир, а де початок процедури коригування Генплану! Вже кілька років триває цей процес і очевидно, що він мусів колись дійти до логічного завершення. Попробував би пан Козир розпочати всю цю тяганину з Генпланом в нашій бюрократичній державі з нуля…

А ось ще одна перлина з вуст мера. "З початком опалювального сезону введено в експлуатацію автономну котельню міської лікарні. Дуже важко було ввести її в дію за теперішньої фінансової ситуації, але зараз вона нормально функціонує, дає якісний обігрів і гарячу воду для лікарні зі значно меншими затратами. Економія коштів за газ лише по котельні лікарні прогнозується близько 600 тис. грн. на рік". Так, є економія, є котельня міської лікарні, але за кого вона була збудована? Нещасний останній крок – доведення до ладу документації – теперішня влада робила від зими до осені. Порядна людина посоромилася б приписувати собі заслуги іншої людини, тим більше, коли на цю іншу людину так часто безпричинно котять бочку нові владоможці.

Інші досягнення взагалі не потребують коментування, бо говориться теж про те, що було започатковано і робилося за попередньої влади, причому краще, ніж тепер. "Останнім часом нами укладено кілька угод з містами-партнерами у Польщі, зокрема: Ліманова, Ясло, Перемишль, Дзядлово" – панове, ці угоди були укладені і до вас і діяли краще, ніж за вас. Інша річ, що ви хотіли їх укласти наново, та результату співпраці наразі нема, видно в Польщі знають, що ви за фрукти і чи можна з вами мати справу.

"…зі збором і вивезенням сміття ми практично справилися" – фірма "Ком-Еко-Борислав" ввійшла на трускавецький ринок влітку 2010 року за часів Лева Грицака, тоді ж було і знижено тарифи на вивезення сміття, котрі ваша команда підняла. Сміття з міста вивозилося вчасно та нормально і тому ви просто продовжуєте тримати рівень попередника, не поступаючись вперед в цьому напрямі ні на крок.

Навіть те, що "у травні цього року Степан Бандера став почесним громадянином Трускавця разом з Романом Шухевичем, Дмитром Данилишиним і Василем Біласом", пан Козир приписує собі, хоча ініціатива виходила від міських осередків "Свободи" та КУНу.

Ось така вона, правда від Руслана Козира з певними елементами неправди (інакше кажучи – брехні). Можна було б продовжувати, проте ми і так перевищили ліміт тексту. Привідкриємо таємницю, що цей матеріал публікується як певний контраргумент на джерельнотрускавецьку статтю "Як брехун попався на брехні". Адже кожна дія породжує протидію. А Руслану Козиру побажаємо хвалитися досягненнями своїми, а не своїх попередників, а то він може договоритися й до того, що парк, висаджений у Трускавці рукою Яроша – теж заслуга його, любимого, Руслана Ярославовича…

Володимир Ключак

На допомогу вчителю історії. Методика проведення краєзнавчих досліджень

Краєзнавча робота в школі передбачає цілий арсенал ефективних методів і форм успішної навчально-виховної роботи. Завдяки вивченню, використанню місцевого історичного матеріалу учні мають змогу вийти за межі підручників, відчути історичні події, осмислити історичні процеси, "доторкнутися" до історії.

Теми для краєзнавчої роботи в школі можуть бути різноманітні. Це і теми, присвячені вивченню історії міста чи села, краю, школи, і вивчення пам’ятників і пам’ятних місць, і біографій визначних людей, і вивчення краю в певний період, археологічне вивчення краю, вивчення топоніміки, ономастики, нумізматики краю тощо.

Комплексне вивчення історії краю передбачає, що увага учнів повинна зосереджуватись на основних явищах і процесах, які мали місце в історії даного краю. Дуже важливо прослідкувати з доступною учням глибиною, з одного боку, відображення і переломлення в історії краю загально історичних процесів, з другої – внутрішні зв’язки і відношення між подіями і явищами місцевої історії.

Проведення краєзнавчої роботи може включати різноманітні форми і методи навчання, зорієнтовані на поглиблене вивчення краєзнавчих об'єктів учнями. Серед них визначальними є:

- методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об'єктів; екскурсії до краєзнавчого музею, тематичні розповіді екскурсовода і керівника факультативу;
- навчально-практичні роботи, лабораторні (з документами, архівними матеріалами з історії краю);
- зустрічі з ветеранами війни, національно-визвольних рухів, народними умільцями; практикуми в місцевому архіві; тематичні походи та експедиції;
- конференції з історії краю;
- організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю;
- робота з краєзнавчими текстами;
- дидактичні ігри з краєзнавства, брейн-ринг «Люби, вивчай свій рідний край», аукціони, ярмарки народних пісень, приказок, предметів побуту;
- тематичні бесіди і діалоги учителя та учнів.

Для школярів, що вибирають об'єктом краєзнавчої роботи історію Трускавця або рідного села, можна рекомендувати таку послідовність їх вивчення:

І. Перша історична згадка про село (місто).
2. Історичні відомості про заснування і назву села (міста).
3. Як здійснювалась його забудова.
4. Перші будинки, архітектурні споруди.
5. Перші поселенці і будівельники села (міста).
6. Як зростала чисельність населення.
7. Умови життя, заняття, національний і соціальний склад населення.
8. Вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія.
9. Які визначні історичні місця знаходяться у вашому селі (місті).
10. Зростання житлового фонду, культурних закладів.
11. Формування архітектурного обличчя села (міста).
12. Визначні особистості - вихідці з рідного села (міста) .

Л. Іващенко ("Я" – людина і громадянин (Як ефективніше використовувати краєзнавчий матеріал на уроках суспільствознавчого циклу) наводить наступні рекомендації щодо написання історії села та її використання:

1. Усвідомлення значущості об'єкта дослідження. Використання дослідницької «моделі трьох запитань» Гоулсона. (Що сталося? Чому це сталося? Якими були наслідки чи які можливі наслідки події в майбутньому?)
2. Визначення, хто, як і що робитиме. Створення ініціативної групи.
3. Визначення методів дослідження.
4. Визначення джерел інформації:
а) наукові праці з відповідного історичного періоду;
б) документа.
Визначення місця, де вони містяться (архіви, музеї);
в) праці місцевих краєзнавців. Особисті зустрічі з ними (якщо це можливо);
г) ілюстративний матеріал (фотографії, плакати, малюнки, схеми і т. ін. ).
5. Використання джерел інформації.
6. Опрацювання і систематизація інформації. Складання схем, таблиць, діаграм, карт.
7. Написання роботи.
8. Тиражування історії села.
9. Використання в навчальній та виховній роботі:

На уроках:

1. Роздавальний матеріал для краєзнавчих уроків-досліджень.
2. Використання фактів, подій, схем, фотодокументів, карт для актуалізації матеріалу на звичайних уроках.
3. Використання матеріалу для творчих завдань (творів, есе, віршів, розповідей від імені учасника події, сценок і т. ін.).
4. Інформаційний матеріал для складання тестових завдань для тематичного оцінювання з відповідних тем.

У позаурочний час:

1. Вибір тематики для наукових робіт та мікродосліджень.
2. Написання сценаріїв (вечір, сільське свято, сценка, КВК).
3. Створення історичних ігор з використанням краєзнавчого матеріалу, історичних мікровистав.
4. Написання статей для періодичної преси.
5. Оформлення нових експозицій у шкільному музеї.
6. Робота гуртків.
7. Написання родоводів.
8. Олімпіади, вікторини, конкурси, турніри.
9. Реалізація примірників історії села серед місцевого населення .

Результатом такої роботи можуть бути учнівські реферати, альбоми, буклети, складені за допомогою вчителів історичні довідки про місто / село.

Поглиблюється розгляд певного краєзнавчого об'єкта з учнями і під час тематичних екскурсій до краєзнавчого музею села (міста). Підсумком роботи, своєрідним звітом можуть бути учнівські реферати, до написання яких ставляться певні педагогічні вимоги: добровільний вибір теми, глибокий інтерес до неї, самостійність у роботі над рефератом, розроблення його плану, збір і оброблення матеріалу, його систематизація, написання і захист реферату.

Деякі школярі вибирають об'єктом вивчення історію вулиці села (міста), де вони проживають. Пропонуємо схему вивчення історії вулиці села (міста) в такій послідовності:

- історія назви вулиці;
- події, що відбувались на цій вулиці;
- історія її забудови, перспективи розвитку;
- історія та розвиток промислових підприємств, різних установ, розташованих на вулиці;
- історія окремих будинків і споруд;
- біографії цікавих людей, які жили колись і проживають нині;
- пам'ятники історії, культури тощо на цій вулиці.

Тематика бесід може бути з таких тем: «Рідна вулиця», «Історія вулиці, на якій ти живеш», «Історія вулиці в твоєму житті», «Меморіальна дошка, пам'ятний знак - візитна картка історії вулиці». Цікавою може бути й вікторина «Що? Де? Коли?». Для підготовлених учнів рекомендуємо заочну екскурсію "Вивчаємо історію на вулицях міста».

Зацікавленим у вивченні історії школи можна рекомендувати таку схему:

- час побудови шкільного приміщення;
- ініціатор будівництва;
- перші вчителі;
- роль школи в культурному житті краю;
- знатні люди - вихованці школи;
- сучасні набутки школи .

Для поглиблення знань школярів з даного краєзнавчого об'єкта доцільно провести цикл бесід. Наприклад, «Діяльність школи на різних етапах історичного розвитку, «Витоки і становлення національної школи». При можливості слід організувати екскурсію в шкільний краєзнавчий музей, зал, кімнату. Запропонувати учням підготувати повідомлення «Перші учителі нашої школи», «Відомі діячі краю - вихованці школи».

Багато учнів вибирає об'єктом дослідження усну народну творчість на території краю. Їм можна запропонувати таку схему вивчення:

- вид творчості (дума, легенда, переказ, прислів'я, пісня);
- місце запису (населений пункт, район, область, навчальний заклад, клуб);
- дата запису (рік. місяць, число);
- автор твору (певна особа, колектив);
- події, що могли лягти в основу твору;
- відомості про осіб, які згадуються в творі;
- ступінь поширення твору в даній місцевості;
- популяризація твору гуртками художньої самодіяльності, пресою, радіомовленням;
- прізвище, ім'я, по батькові того, хто записав текст, його адреса, професія і місце роботи.

Подібну роботу можна проводити з учнями, що мають намір вивчати етнографію краю. Послідовність їх досліджень буде наступною:

- вид і назва етнографічного твору, об’єкта;
- давність виявленого твору, предмета та його місцезнаходження, реєстрація (село, район, область);
- дата запису (рік, місяць, число);
- автор твору (певна особа, колектив);
- наявність регіональної специфіки вибору етнічного об’єкта;
- ступінь поширення етнографічного твору в даній місцевості;
- популяризація твору через пресу, радіомовлення;
- прізвище, ім’я, по батькові того, хто передав або виявив даний об’єкт, його адреса, професія і місце роботи.

Учні можуть обрати для дослідження такий краєзнавчий об'єкт, як історія свого роду. Для його вивчення можна запропонувати наступну схему:

1. Прізвище, ім'я учня (клас), національність, рік народження, місце народження.
2. Мої батьки (батько, мати - також і її дівоче прізвище), сестри, брати, їхня спеціальність, як допомагають мені вчитись.
3. Мої предки: дідусь, бабуся, прадід, прабаба. Прізвище. Живуть чи померли? Де поховані? Чим займалися раніше, які знали народні традиції, ремесла, що про них говорять батьки? Про які цікаві історичні факти, події дізнались з їх уст?
4. Що мені відомо про моїх родичів (їх освіта, умови життя, чим захоплюються, заняття). Чи знають український фольклор? Які з народних пісень їм найбільш до вподоби і чому? За що любите і поважаєте своїх предків? Як доглядаєте за могилами і пам'ятниками померлих? Кого з них наслідуєте у своєму житті? Запишіть до свого родоводу пісні, легенди, приказки, колядки, гаївки, які знають ваші батьки і родичі. Чи збереглись у вашій сім'ї перекази, легенди про визначних представників роду? Яке походження вашого прізвища? Які легенди і перекази з ним пов'язані?

Доцільно організувати захист наукових робіт «Славетні галицькі родини», «Історія роду - історія України та краю», а також оформлення альбомів «Пам'ять родоводу», «Роде наш красний».

Поглиблювати свої знання з етнографії краю учні можуть в гуртку "Юний етнограф". Тематика занять у ньому може бути наступною: "Суть етнографії та її методи", "Етнографія нашого краю", "Традиційні народні ремесла краю". В рамках гуртка можна проводити тематичні екскурсії до місцевого краєзнавчого музею та музею етнографії (м. Трускавець) з подальшою підготовкою повідомлень і виступів на теми ""Українське житло та його особливості", "Особливості побуту гуцулів", "Особливості одягу бойків", "Здійснення походів і експедицій з вивчення стародавніх знарядь праці селян на території краю, предметів побуту, одягу, житла". З метою систематизації і закріплення знань з етнографії можна провести такі вікторини: "Чи знаєте ви народні ремесла краю?", "Традиційний одяг етнічних груп краю та його елементи". Доцільно також організувати виставку предметів побуту і ремесел, яка може стати ґрунтом для створення експозицій і відділу етнографії та побуту при шкільному або місцевому музеї. У цікавій і оригінальній формі можна провести гру "Газдиня" ("Господарка") на знання і приготування різних страв, специфічних для Прикарпаття; організувати виставку-продаж предметів побуту, вжитку, знарядь праці, вишивок, іграшок із супроводжуючою інформацією про них; етнографічну практику.

Однією з найбільш складних форм краєзнавчої роботи є шкільна експедиція. Головною особливістю шкільних експедицій є пошуково-дослідницька спрямованість. Експедиція є найбільш поширеною формою збору етнографічних, археологічних, фольклорних та інших матеріалів з історії краю. В основу роботи експедиції покладена самостійна діяльність учасників: спостереження за життям, огляд предметів матеріальної культури, збір історико-етнографічного матеріалу, оформлення теми дослідження в письмовому виді, історико-етнографічний нарис за темою, реферат, альбом, виступ з доповіддю на шкільній конференції. Історико-краєзнавчі експедиції, як і туристично-краєзнавчі походи бувають тематичними і комплексними. За змістом шкільні експедиції поділяються на історичні, археологічні, етнографічні, фольклорні, археографічні .

Організація і проведення експедицій складається з трьох етапів: підготовчого, польового, камеральної обробки зібраного матеріалу і звіту. Теми вибираються посильні для учнів, по можливості локальні і маловивчені, які відображають важливі історичні події минулого або наших днів. Учні повинні стати в певній мірі першовідкривачами, що підвищує їх інтерес до пошуку і дослідження.

Підготовчий етап експедиції включає в себе науково-практичні, матеріально-технічні і організаційні питання. В цей час учні знайомляться з метою і завданнями експедиції, визначають індивідуальні теми досліджень, складають бібліографію, вивчають опубліковану літературу, документи архівів, матеріали музеїв, проводять попереднє планування на кожний день, знайомляться з природніми умовами районами експедиції за літературними, картографічними джерелами, а також шляхом опитування людей, які побували в цій місцевості. Готують різноманітну документацію, оформлюють щоденники, записи, знайомляться з технічними засобами, готують туристичний маршрут. Організатори експедиції ставлять перед собою питання: на які знання, отримані у школі, слід опиратися? Які нові знання учні отримують в експедиції з допомогою вчителя, а які самостійно? Як використовувати знання, отримані учнями в експедиціях минулих років і розвинути їх дальше? Яким вмінням слід навчати учнів в процесі підготовки і проведення експедицій?

Підготовка учнів до експедиції проходить в теоретичному і практичному напрямках. Наукова робота з підготовки до краєзнавчої історико-етнографічної експедиції учнів складається з двох напрямків, які доповнюють одне одного:

1. Вивчення етнографічних джерел, писемних, архівних, музейних, речових, опублікованої літератури та інших матеріалів.
2. Польові дослідження.

Глибокі знання архівних, музейних і опублікованих матеріалів є обов’язковим елементом підготовки до експедиції, так як дозволяє глибше і повніше вивчити явища і факти, які були знайдені у час польових досліджень. І навпаки, зібрані матеріали у польових умовах дозволяють не тільки доповнити, але й точніше витлумачити дані, отримані при роботі з архівними та іншими джерелами.

У процесі підготовки до експедиції особливу увагу слід приділяти питанням практичного характеру. З цією метою підготовка ведеться за двома напрямками. Перший з них – практикуми. Перший практикум проводиться у класі і бібліотеці. Його мета – сформувати вміння і навички роботи з каталогами, довідковою краєзнавчою літературою, періодикою, ознайомити учнів з літературою з історії та етнографії краю. У підсумку учні повинні навчитись знаходити потрібну літературу, робити виписки, посилання. складати бібліографію за темою дослідження, складати бібліографічні карточки, анотації книг, тези, конспекти, рецензії на статті краєзнавчого змісту.

Другий практикум проводиться в класі і в архіві. Його мета – сформувати вміння і навички роботи з документальними матеріалами. На початку проводиться робота з документами підручників, посібників, збірників з історії рідного краю. На наступному етапі в роботу включаються документи краєзнавчих музеїв, сімейних архівів тощо. Завдання полягає у тому, щоб навчити учнів самостійно аналізувати документи, черпати з них аргументи для своїх висновків.

Третій практикум проводиться у краєзнавчому музеї. Його мета – набути вміння і навички оброблювати, описувати, паспортизувати, оформлювати, експонувати історичні пам’ятки.

Другий напрямок підготовки учнів до експедиції проводиться у формі практичних занять. Є такі види занять:

1) навчальні заняття, на яких вчитель показує, як учням треба складати питання, план, формулювати робочу гіпотезу з теми дослідження, вести бесіду з інформатором, записувати і оформлювати пригадування, як вести польові записи, індивідуальні і груповий щоденники, фіксувати предмети матеріальної і явища духовної культури. В ході цих занять учні самостійно знайомляться з допоміжними матеріалами (опитувальниками, пізнавальними і практичними завданнями, анкетами, таблицями, пам’ятниками);
2) тренувальні заняття;
3) самостійна робота учнів, яка включає складання плану, підготовка питань, таблиць, пам’яток, формулювання робочої гіпотези, запис згадування батьків, сусідів, визначних людей села, міста, опис предметів матеріальної культури тощо. Учні самостійно читають літературу, де дані описи предметів матеріальної культури або розкриваються методи їх описання, проводяться практичні заняття в музеї, де кожен учень, отримавши відповідні предмети матеріальної культури, повинен їх докладно описати, сфотографувати. З цією метою проводяться навчальні екскурсії в музей.

Дозвіл на проведення експедиції, як і на похід, дає директор школи і педагогічна рада. Вони затверджують маршрут, район і план роботи експедиції. Закінчується підготовка до експедиції складенням наступної програми:

1. Тема експедиції, перерахунок питань, матеріалів, які слід дослідити, зібрати.
2. Мета експедиції.
3. Маршрут, район роботи.
4. Час роботи експедиції в цілому і на окремих ділянках маршруту.
5. Склад експедиційної групи і перерахунок завдань для пошукових груп і окремих членів експедиції.
6. Короткі методичні поради за темами, які розкривають особливості досліджень.

Поряд з тим готуються і затверджуються різні допоміжні документи експедиції: опитувальники, пам’ятки, анкети тощо. Для початківців вони необхідні, бо націлюють на ті проблеми, які необхідно розкрити і вивчити. При організації експедиції важливо мати два питання: що вивчати і як правильно організувати вивчення .

Польовий етап експедиції включає в себе наступні види робіт: підбір інформаторів, запис згадок, анкетування, особистісний огляд і фіксацію предметів матеріальної культури, складання планів жилих будинків, громадських будов, господарських побудов, населених пунктів, таблиць, діаграм, схем, карт околиць населеного пункту, земельних угідь, маршрутів, походів, району роботи експедиції, збір колекцій для музею, занесення їх в польовий опис, ведення польового щоденника, опис предметів матеріальної культури, складення паспортів знахідок. Успіх роботи експедиції залежить від цілеспрямованого характеру збору матеріалу.

Окремо вихоплені факти, документи, фотографії і звичайні знахідки не представляють особливої цінності як для науки, так і для навчально-виховних цілей. Тому важливо мати комплекси, зібрання документів, предметів, об’єднаних загальною темою. Можливості отримання таких зібрань залежить від вибраної теми. Сприятливими у цьому відношенні є теми: історія населених пунктів (села, міста) або його складових частин, школи, промислового підприємства чи закладу; життя і діяльність земляків, учасників тих чи інших історичних подій; історія окремих галузей історії (геральдики, нумізматики, ономастики). Ці теми дають можливості здійснення хоча і невеличких, але особистих відкриттів, проведення дійсної пошуково-дослідницької діяльності під керівництвом вчителів. при вивченні історії села чи міста далеко не завжди в опублікованій літературі і місцевих архівах є необхідні матеріали, особливо з більш давнього періоду. В цьому випадку не обійтись без державних архівів і музеїв. Але за допомогою до них слід звертатися тільки тоді, коли вичерпані усі місцеві можливості. При чому, звертаючись в архіви і музеї, треба точно вказувати, яка подія цікавить, період історії села або в житті певної людини. Оскільки архіви і музеї не в стані дати повного опису тих чи інших подій, вони можуть уточнити окремі факти і події.

Записи відомостей інформаторів історичних, етнографічних, топонімічних, фольклорних матеріалів створюють основу польових досліджень. Щоб свідчення були достатньо повні і змістовні, необхідно старанно підбирати інформаторів, попередньо готуватися до зустрічі із ними, складати питання для майбутньої з ними бесіди. При цьому увага учнів повинна акцентуватися на дискусійних питаннях, які вимагають уточнень .

Записуючи згадування, слід уважно ставитися до імен, географічних назв, адрес осіб, які згадуються інформаторами.

Екскурсії, походи, експедиції є важливими формами топонімічних досліджень. У польових умовах шляхом суцільного дослідження місць поселення і методом опитування жителів проводиться відбір основного топонімічного матеріалу. Щоб свідчення були точними і більшими повними з одного і того ж топоніму опитують три-чотири інформатори в різних місцях населеного пункту. При чому про топоніми даного населеного пункту довідуються в інших населених пунктах і навпаки. Свідчення інформаторів необхідно співставляти з археологічними, історичними, етнографічними та іншими джерелами. Для збору матеріалу складається опитувальник з розділами:

1) офіційна назва, якщо вона є. Це буде словом, з якого починається опитувальник;
2) вимова назви на даному діалекті;
3) короткий опис об’єкту і його місцезнаходження;
4) запис народних повір’їв, пов’язаних з цим об’єктом;
5) місце запису, ініціали та вік інформатора;
6) ініціатор збирання матеріалу.

Зібрані топонімічні матеріали зводяться у картотеку, систематизуються і класифікуються. В архіві карточки розташовуються в алфавітному порядку. За своїм змістом краєзнавча топонімічна робота у школах в основному має історико-географічний та історико-лінгвістичний напрямки. Робота проводиться з вивчення назв центрів обласного значення, топоніміки району, свого села, міста. З цією метою учні ведуть групові та індивідуальні топонімічні словники. Спочатку вивчаються назви, які згадуються у навчальному посібнику з історії краю, потім складається словник за схемою: топонім – переклад – коротка довідка

Третій етап у проведенні експедицій – це камеральна обробка матеріалів. Вона включає наступні види робіт:

1) оброблення записів особистих спостережень, згадувань, замальовок, кіно і фотодокументів, написання доповіді, реферату з теми дослідження;
2) вивчення археологічних знахідок, предметів матеріальної культури, складання паспорту, опис колекцій, занесення їх в інвентарну книгу;
3) участь у підготовці до конференції школи за підсумками роботи експедиції, перегляд колекції діафільмів, слайдів, кінофільму;
4) друк фотографій, підготовка фонозаписів усної народної творчості.

Звітність за підсумками роботи експедиції завершує цю форму історико-краєзнавчої роботи учнів. У практиці шкіл вона повинна бути проведена у вигляді:

1) реферату або доповіді за індивідуальною темою дослідження з короткою характеристикою джерел, що досліджуються і прикладанням ілюстративного матеріалу (таблиць, планів, схем, діаграм, замальовок, фото-, відео матеріалів);
2) запису і оформлення згадувань декількох інформаторів;
3) докладного опису ряду предметів матеріальної культури;
4) особистих варіантів опитувань, анкет, таблиць, схем та інших допоміжних матеріалів за темою дослідження;
5) колекцій предметів матеріальної культури з теми дослідження з паспортами і етикетками на кожній з них;
6) загального щоденника і записуванням короткого літопису кожного дня і своїх вражень, пропозицій.

На покращення ефективності краєзнавчої роботи у великій мірі впливає створення і функціонування шкільних краєзнавчих музеїв, кімнат. Практика свідчить, що шкільні музеї стають центром усієї краєзнавчої роботи і проводять результативну освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну та суспільно корисну діяльність за умови забезпечення їх методично підготовленими, диференційовано спрямованими програмами і тематичними планами.

Можна навести наступні рекомендації щодо створення шкільного музею та використання його експозиції:

1. Визначення типу шкільного музею (краєзнавчий, художній, народознавства, етнографічний, бойової слави і т. ін.).
2. Організація команди, колективу однодумців, зацікавлених у створенні музею.
3. Відвідування інших музеїв з метою навчання створювання експозиції.
4. Створення умов для належного зберігання експонатів у експозиціях і запасниках (тепловий режим, вологість, охорона).
5. Збирання експонатів за чітко спланованим напрямом.
6. Приведення зібраного матеріалу у відповідність з типом музею, умовами, в яких формуються його експозиції, коштами, що виділяються на оформлення експозицій.
7. Оформлення постійно діючих експозицій. Передбачення місця для різних виставок, тимчасових експозицій.
8. Набуття знань про особливості роботи з різними експонатами, визначення їх цінності (копії, оригінали).
9. Зв'язок з громадськістю села при оформленні експозицій. Пошуки спонсорів.
10. Чіткий облік експонатів.
11. Створення путівника по музею. Написання текстів навчальних та загальноосвітніх екскурсій. Підготовка учнів-екскурсоводів.
12. Планування роботи музею. Музейна рада .

Експозиції музею можна використовувати на уроках, проводячи уроки в музеї, дослідження наявних у музеї документів, використовуючи навчальні екскурсії під час проведення уроків, демонструючи музейні експонати на уроках. У позаурочний час можна проводити у музеях екскурсії для різних категорій населення; виховні заходи з використанням матеріалів музею; роботу гуртків; семінари, лекції, конференції; сільські свята; поповнення експозиції музею новими експонатами, їх збирання і систематизація; висвітлення роботи музею в періодичній пресі.

Світлана Біла, доцент,
заступник декана історичного факультету
Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка

Грушівська Богородиця поїде на Святу Землю?!!

Грушівська Богородиця Численними з‘явленнями та чудами прославилась заступниця всіх християн Матір Бога нашого Діва Марія. Саме їй посвятив більшу частину свого життя Спаситель. І вибудував в ній свою Церкву і вручив їй спасіння душ людей, і зробив її Царицею Небі і Землі. «Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла!» - співається у пісні. Так і стається з усіма, хто щиро прибігає до неї і звертається з подякою та проханням про допомогу.

Як би не називали її: Діва Марія, Богородиця, Богоматір, додаючи Єрусалимська, Гошівська, Грушівська, Билицька, Самбірська, Погонська, Ченстоховська, Володимирська… Це лише свідчення того, де вона з‘являлася, щоразу надаючи свою допомогу в різних потребах, залишаючись Матір‘ю Божою Неустанної Помочі, випрошуючи у свого Сина ласк для потребуючих. Вона Нерушимою Стіною ставала на захист своїх дітей. Вона промовляла і промовляє до них у Люрді, Меджугор‘ї, Джублику… і в нашому Грушеві. З‘являється і промовляє до тих, хто хоче бачити і хоче чути. Застерігає і навчає, робить все, щоб спасти душі наші.

Тому прославляють її у всі часи і всі народи. Тому змальовують її, починаючи від євангелиста Луки і до наших днів. А вона дякує усім і усміхається щоразу з небес, коли ми на землі промовляємо «Богородице Діво радуйся…» І радується за нас, коли ми та наші діти зростають добрими християнами. «Дивіться як вони любляться між собою!» - говорили про перших християн і по тому впізнавали їх. Чим не приклад сьогодні для наслідування?!

Сьогодні у цьому жорстокому світі багато неправди, жорстокості, бруду, блуду і хворіб. Часто Бог посилає хвороби на невинних дітей, щоб відкрити очі батькам на їхнє життя. І в тяжкі хвилини тривоги ми прибігаємо до Бога, до Богородиці. Вона, Божа Матір, перенесла і відчула на собі всі страждання Свого Сина на Хресній дорозі, випросивши їх у Бога для себе. Вона відчуває і наші болі. І через неї найчастіше випрошуємо здоров‘я та інших ласк у її Сина.

Всі ці роздуми навіює Хресна дорога у Погоні, Богородична Хресна дорога, де будується величний Храм Божої Матері. Настоятель храму о. Никодим годинами може розповідати про радість спілкування з нею, про чуда, які вона творить для тих, хто молитовно звертається до неї. Тут, на Погонській землі, має постати велична Лавра. А в Богородичному Храмі, подібно як в Єрусалимському, з‘явиться галерея Образів Матері Божої.

Подумалося і вирвалося з уст: «А чому не бути тут і нашій, Грушівській?» Наша прочанська група підтримала цю ідею, благословив такий намір і о. Никодим. А далі більше… В приватних розмовах щораз більше людей висловлювало готовність скласти пожертву на виготовлення копії образу Грушівської Богородиці для Погонського храму. І визріла ідея! Зробимо ДВІ копії! Нехай з‘явиться Чудотворний Образ Грушівської Богоматері і у Єрусалимському Храмі як НАША молитва про заступництво для НАШОГО краю, для НАШИХ людей. Адже є там багато подарованих ікон з різних кутків світу і лише одна з України – Гошівська Богородиця.

Підтримаймо цю ідею своїми скромними пожертвами і Богородиця в стократ віддячить нам своїми ласками! І щоразу в ОБОХ храмах, тут і на Святій Землі, молитимуться за вас, жертводавців! І своїм дітям і внукам ви зможете з гордістю сказати: «Тут є часточка і моєї пожертви!» Нехай Матір Божа завжди буде вашою заступницею і хоронителькою на дорозі вашого життя та у небі!

Ініціативна група (097) 416-32-32 (п. Оксана), (093) 73-73-805, (096) 279-7-279 (п. Роман).

Довідка

Грушів (анг. Hrushiv) - село Дрогобицького району Львівської області. У західній частині Грушева є гарна дерев’яна церква Собору Пр. Богородиці 1923. З'ява Матері Божої у цьому селі припадає на 1987 р. Тоді, навесні, у старенькій каплиці Пресвятої Трійці 1878 з'явилась Пречиста Діва Марія. Ця звістка дуже швидко поширилась по околиці. На святе місце цілодобово почали прибувати паломники, які чітко бачили видіння Матері Божої то в голубому, то в чорному одязі. Таку переміну кольорів пояснювали пересторогою Богородиці: якщо навернетесь до Бога, будете на небі, якщо ж ні, попадете у пекло. А це, як відомо, були атеїстичні часи.

Спочатку місцева влада робила всілякі перепони для відвідувачів. Тоді вірні християни звернулись до останнього керівника Радянського Союзу Михайла Горбачова, і він дав розпорядження не перешкоджати прочанам їхати до святого місця.

У день Вознесіння Господнього люди бачили Пречисту Діву востаннє. Розповідали, що над капличкою з'явилося сяйво, в якому виднілись чіткі обриси Божої Матері. Поклонившись на всі сторони, Богородиця вознеслася на небо. Часи віри заторжествували. Церковна комісія, яка теж досліджувала явище у Грушеві, на жаль, нічого конкретного не сказала, незважаючи на те, що сюди їхали люди майже з цілого Радянського Союзу. Наявність чуда, звісно, не заперечувалась, але конкретних доказів для його підтвердження було замало.

Зараз про Грушів, як місце появи Богородиці у новітні часи, згадується дуже рідко. Але відомо, що з Америки для іконописця Василя Стефурака надійшло замовлення на створення образу Об'явлення Богородиці в Грушеві. Значить, комусь іще небайдужа доля цієї місцини і тої події, яка мала місце.

В Грушеві Пречиста Діва сказала декілька послань, в яких зверталася до України, до першого народу у світі, який посвятився їй уже в 1058 р.: “Україно, моя доню, приходжу до тебе в найтяжчих хвилях твого життя. Ти мене перша вибрала собі за свою Царицю.”

А іншого разу: “Моліться і наверніться, то третя світова війна не почнеться. Скоро будете вільні”.

Ще інше послання: “Вчіть дітей молитися, вчіть дітей жити в правді. Чорнобиль є знаком для цілого світу. Безустанно моліться вервицю; вервиця це зброя проти сатани. Він боїться вервиці. Щодня моліться вервицю. Я прийшла до Вас, щоб подякувати українському народові, бо за останні 70 років ви найбільше терпіли за Христову Церкву. Я прийшла, щоб вас потішити і сказати, що ваші терпіння скоро закінчаться. Україна стане незалежною державою, чиніть покаяння і любіться. Приходить доба, яка була предсказана, як кінець часів. Погляньте на безпорядок, який панує у світі, на гріхи, байдужість, кровопролиття. Приходжу до вас зі сльозами в очах і прошу вас моліться і працюйте для добра і Божої слави. Україна була першою, яка признала мене Царицею, а я прийняла її під свій покров. Працюйте для Бога, бо без цього нема щастя і ніхто не осягне Боже Царство. Українці мусять стати апостолами для російського народу, бо якщо Росія не навернеться, то буде ІІІ світова війна”.

Роман Пазюк

© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.
 © 2007-2017 Информационный портал курорта Трускавец