меняется дизайн сайта, возможны перебои в работе сервиса
Трускавецький вісник №14(40)/2009

Інформаційний портал курорту Трускавець  

русский   українська   english

Головна
Санаторії
Готелі
Приватний сектор
Квартири подобово
Нерухомість
Трускавецький вісник
Публікації
Фотогалерея
Каталог сайтів
Контакти

Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

Трускавецький вісник

№14 (40) 23 лютого 2009 р.

Новини Трускавця та регіону

Підтримаймо своїх, трускавецьких

В минулому номері "ТВ" ми повідомляли про те, що 1 березня в Трускавці пройде концерт Ромчика Саланя та презентація його першого диску „Моя стежка” (ПК ім. Шевченка, 16.00). Концерт проходитиме за сприяння ТМР, зокрема секретаря ТМР Наталії Пономаренко, участь в ньому візьмуть заслужений діяч естрадного мистецтва України Віктор Герасимов, композитор Леонід Попернацький, Назар Савко та гурт „Джерело” зі Львова, а також Юлія Звір, Зоряна Панів, Уляна Малиняк, Ірина Ярош та „Золоті діти”.

Диск „Моя стежка” вміщує 12 пісень, серед яких ті, які так полюбилися трускавецьким дітям – „Гей, бузьку!”, „Кенді-Ленд”, „Мультяшки”, автобіографічна „Моя стежка”, польськомовна і дуже популярна серед трускавчан „Гей, соколи!”, „Різдвяна” та інші.

Приємно, що підтримку юний артист відчуває від всіх трускавчан – як влада, так і опозиція вносять свою лепту в організацію цього концерту. Потрібно лише, щоб прийшло побільше людей підтримати Ромчика, адже зал в ПК ім. Шевченка вміщує понад 1 000 чоловік, а зібрати таку кількість слухачів не завжди під силу досить відомим артистам.

Ромчик Салань Ромчик Салань

Ця інформація нам надана оргкомітетом (8-067-702-14-23).

„Опозиція” в Трускавці активізувалася

В Трускавці найближчими днями відбудеться засідання осіб, які декларують свою „опозиційність” владі міста. Очікується, що кандидатом в мери ця „опозиція” висуватиме Богдана Матолича, який вже керував містом в 1994 – 2001 роках. Даний проект частина трускавчан схильна вважати політтехнологією, яка має утримати владу в Трускавці в руках чинного мера – Лева Грицака.

Трускавецька прокуратура подала позов проти Пенсійного фонду

Минулого тижня міська прокуратура Трускавця подала позовну заяву (адміністративний позов) в інтересах громадянина Вариводи Степана Ілліча, мешканця Трускавця, проти Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці щодо невиплати йому пенсії в належному розмірі. Пан Варивода виграв Верховний Суд України проти заступника начальника трускавецького пенсійного фонду п. Олександра Кропивницького, проте пенсія йому і надалі виплачується не в тому розмірі, на який він має всі юридичні права. Про це повідомив нам адвокат п. Вариводи.

Депутати зберуться в березні

Очікується, що наступне пленарне засідання сесії ТМР відбудеться 12 березня, після того, як наш мер повернеться з відпочинку в Фінляндії. Наступне питання, яке стоїть на сесійному порядку денного – звіт головного редактора Трускавецького радіомовлення п. Світлани Марецької. Швидше за все, звіт буде прийнято, адже до роботи міського радіо в депутатів значно менше зауважень, ніж до випуску інформаційного бюлетеня ТМР „Голос ради”.

На порозі Великий Піст

Наступного понеділка, 2 березня, розпочинається Великий Піст. А вже в цю середу, 25 лютого, піст розпочнуть трускавецькі римо-католики. Обряд посипання голови попелом зі спалених пальмових гілочок в Попільну Середу є вступом в час покути, який завершиться в квітні. Цього року різниця між Українським та Католицьким Великоднем становить тиждень (19-12 квітня).

Трускавецький депутат отримав нагороду

Керівник трускавецької УСДП, депутат ТМР за списком БЮТ Роман Проць отримав приз „Чесна гра” за високий професіоналізм і чітке дотримання принципів суддівства. Арбітр отримав нагороду з рук мера Червонограда Ігора Чудійовича після розіграшу Кубку України з міні-футболу серед ветеранів.

Трускавчани в Кенії

19-30 січня старший пастор трускавецької спільноти „Церква „Добра Новина” Анатолій Кузьмич разом з директором Тернопільського Місіонерського Інституту „Серце допомоги” Михайлом Резніком та пастором церкви „Осанна” м. Рівне Володимиром Ільчуком побували на місіях в Кенії. Невелика трускавецька спільнота не лише молиться за навернення мусульман, але і допомагає студентам-місіонерам в цій африканській країні.

Власна інформація

Вісті зі Стебника

- В Стебнику вводиться новий режим водопостачання – за графіком: зранку з 6 до 10 години, ввечері з 18 до 23, а у вихідні та святкові дні – з 7 до 12 та з 17 до 23. Трускавчанам є чому позаздрити своїм найближчим сусідам.
- Населення Стебника заборгувало за газ 2,6 млн. грн., про це повідомив керівник комунального підприємства „Стебниктеплоенерго” Орест Лабовка.
- Спортивний клуб „Стебник” просить сесію СМР прийняти звернення до міністра у справах сім`ї, молоді та спорту Юрія Павленка про будівництво в Стебнику спортивного комплексу та надання коштів на штучне футбольне поле (40 на 22 м). З такою ініціативою виступили президент СК „Стебник” Богдан Уневич та голова оргкомітету Осип Бандура.
- „Стебникводоканал” у березні вивільнить 8 чоловік, за словами керівника Стебницького центру зайнятості Лесі Качмар. Проте безробіття в Стебнику збільшиться і тому, що ЗАТ „Трускавецькурорт” має намір в березні звільнити 600 чоловік, серед яких і мешканці Стебника, повідомляє стебницька газета „Воля громади”.
- Дрогобицька санстанція зобов’язала владу Стебника провести дератизацію (винищення щурів) до 1 квітня. Знезараження підвальних приміщень в Стебнику не проводилося останніх 11 років,
- Як повідомив начальник стебницької міліції Вадим Рябцев, 15 лютого біля лікарні проходила розбірка між стебницькими, бориславськими і трускавецькими наркоманами. Учасників „стрілки” затримано на гарячому, та ще й з наркотичними дозами.
- Стебницька міліція розкрила злочин – факт жорстокого побиття хлопця 31 січня. 15-літній підліток з сім`ї алкоголіків зізнався у скоєному, на даний час триває слідство.
- Стебницька міська влада має намір повернутися до закріплення за підприємствами територій для саночистки і благоустрою, як це і було давніше.

Анатолій Власик, стебницька газета „Воля громади”
(публікується зі згоди автора)

Бувальщини та легенди рідного краю

Одна дівка дуже любилася з хлопцем, але його забрали до війська і він там погинув десь далеко на війні, бо то ще було за Австрії. Але вона дуже сильно банувала за ним, тужила, хоч її люди і розраджували. І вчепився до неї Перелесник – то нечистий прибирає подобу людини. І стала вона вже веселіша, бо здається їй, що то її милий вже вернувся з війська, хоч всі говорили, ніби він погинув. І все вона ходить ввечір на здибанку з ним, а як мати питає її, де вона йде, то вона відповідає, що до Василя. І розказує, як то Василь до неї красно говорить, як він дає їй цукерки їсти солодкі, що скоро він її візьме вже до себе за жінку. А сама з часом почала сохнути, марніти на очах, вся пожовкла, а раніше була дуже красива дівчина. І пішла її мама на пораду до ксьондза, що би то їй робити, щоби дитина цілком не пропала. Ксьондз її вислухав і каже: „То до неї вчепився Перелесник. Ану нехай принесе ті цукерки, що він їй дає.” Коли та дівчина послухала маму і принесла тих пару цукерків, мама дивиться, аж то не цукерки, а козячі чи овечі боберки. А та дівчина їх їла, бо їй здавалося, що то цукерки. Тоді ксьондз дав мамі ладану та й каже: „Ви їй вплетіть у косу той ладан, але так, щоби вона про то ніц не знала, подивимося, що то дасть”. І як приходив вечір, то мама каже до неї: „Ану, донечко, я тебе файно вичешу, бо ти щось не дуже добре себе зачесала”. Вона не хотіла, бо спішила, але мама якось до неї так лагідно говорила, що впросила і вичесала її і як заплітала косу, то вплела їй той ладан. Ну і приходить та дівчина на вмовлене місце і чує, що вже йде до неї Василь, вона хоче до нього підбігти, щоби обіймити, а він від неї цокається і каже: „Ану викинь геть то, що маєш при собі”. А вона не знала, що мама вплела їй ладан в косу і аж плаче: „Та Васильку, та що з тобов, та я ніц не маю”. І він до неї лише „викинь” і „викинь”, що вона вже і хустинку свою викинула, і тих пару цукерків, що від нього лишилося і вже не має що викидати. І так вони торожилися і він не мав сили, щоби приступити до неї. А як стало дніти і запіяв когут, то зробився дуже сильний вітер і Перелесник крикнув: „Іди собі, я вже не прийду більше до тебе” і пропав, аж тоді вона опам`яталася та й побігла в страху до хати. І більше їй то не показувалося і вона почала потроху забувати за Василя,бо старалася не думати про нього. Тому і кажуть, що хоч би хто не вмер, то не вільно дуже сильно банувати за людиною, бо на ту смерть мусіла бути Божа воля і як хтось безперестанку банує, то до нього теж може вчепитися Перелесник, тобто нечиста сила...

* * *

Кажуть старі люди, що не завше людина то чоловік, або жінка, бо є такі люди, що в них природжіньи і мужеське, і женське. В науці такі особи називають гермафродитами і вони є направду серед нижчих істот, наприклад серед червів плоских та інших. Але є вони і серед людей, хоч і дуже-дуже рідко. В нас теж була така жінка, що про неї казали, ніби вона місяць жінка, а місяць чоловік, хоч то ніхто не міг доказати. Та жінка щоправда ніколи не була віддана. Набагато більше є тих людей, які мають ззаду маленький хвостик, про них кажуть, що то відьми чи відьмаки, а в науці таке явище називають атавізмами. І кажуть, що якщо жінка відьма вроджена, то в неї не лише є хвостик ззаду, але і нема волосся на статевих органах ні попід пахи. Давно такі відьми відбирали молоко в людських корів, найбільше на Юрія, в Зелених святах, на Русавну п`ятницю, могли і на Великдень чи і в інший якийсь час. Моїй тітці раз так вже було надоїло, що корова дає все мало молока і сметана на тім молоці не стає, що вона вирішила підстерегти, хто ж то відбирає молоко. І в ніч на Юрія вона не спала, а цілу ніч пильнувала. Вже майже над раном бачить вона – виходить одна сусідка з хати, гола-голісінька і з відром і починає так якби з усіх чотирьох сторін світа молоко доїти в то відро. А тітка моя тоді так примовила на то: „Що хочеш собі, аби було мені, а що хочеш мені, аби було тобі” і ще дещо. І мала моя того року тітка стільки молока, що не було де й дівати, а в тої сусідки на самий старий Новий рік мусіли дорізати корову, що так була заслабла. Ще для того, щоби не могли відобрати молоко, чи вректи корову, чи ще якось пошкодити, то як виганяли корову перший раз на пашу десь у квітні, або і в травні, то давали їй з`їсти пиріг, спечений з 12 святвечірніми стравами і засохлий, кропили свяченою водою, виганяли із стайні шуткою (свяченою вербою), щоби корова переступила через сокиру і чіпляли на шию червоний шнурок, або іншу якусь кольорову яскраву стрічку, а як щось корова була слаба, то давали з`їсти паски свяченої з маслом кусок, пити жентиці (сироватки), олії або горілки. А як вели корову до бика, коли вона літилася (бігала), то не вільно було нікому кланятися ні відповідати, а коли корова отелилася, то старалися, щоб ніхто з сусідів не знав точно, коли та корова буде телитися і ще в той день нічого з хати не давали. А крім відьом, казали, що є ще двадушники – люди, які мали по дві душі, коли така людина спить, то друга душа ходить собі по світі і якби під час сну таку людину обернув ногами там, де була голова, то ніби та друга душа вже не зможе зайти в тіло і такий двадушник помре...

* * *

Коли народиться маленька дитина, то треба, щоб біля неї завжди були в хустинці у вузлик зав`язані часник, троян і ніж, щоб лихе не приступило, бо могло би лихе приступити до дитини, як нікого з родичів коло неї не буде. В одної жінки сталася така підміна, коли нечисте заміняло дитину, як нікого не було в хаті. І все та дитина плакала, була дуже вередлива, аж родичі зрозуміли, що то не їх дитина, а підміна. І порадили їм старі люди, щоби розкласти вогонь недалеко від хати і ту дитину покласти на вогонь, щоб стало її шкода справжній матері. І як вони так зробили, то замість тої дитини зробилося щось таке поморщене, страшне і каже : „Йой, який я чорт старий, мені вже 40 років”. І тоді прибігла стара чортиця, вкинула родичам їхню справжню дитину, а свого чорта забрала геть. А ще дитина може отримати так звану „покусу”, коли серед ночі сіпається, спить з відкритими очима, тоді кажуть, що в неї нечисте ссе з грудей, бо груди в такої дитини збільшені – тоді треба до грудей дитячих на ніч прикладати кал. А якщо дитина дуже захворіє, що майже нема виходу, то таку дитину тоді „продають” – передає мама чи хтось інший чужій людині через вікно і бере якісь гроші за „продаж”, а та людина дає дитині нове ім`я і вважає, що то вже її дитина, бо вона її купила. Був ще такий випадок в Ямельниці, що хлопчик заснув на нечистому місці під якимось деревом і впав в летаргічний сон і спав 7 років, а як прокинувся, то вже довго не пожив.

Малу дитину дуже легко вректи (хоч вректи можна і старшу людину), то для того їй прив”язують на зап”ястя червону нитку. А якщо все-таки хтось врік вас чи когось з родини, то треба взяти горня води і відлічити вугляр – черкати сірничку за сірничком 9 раз і кидати в воду з словами „ не 9, не 8, не 7, не 6, не 5, не 4, не 3, не 2, не 1” і коли дуже вода шипить, то це є ознака вроків. Хворий має попити цієї води з горнята з трьох сторін. Тоді тою водою хворого треба обмити – лице, шию, руки, ноги, груди, під ямкою живіт і витерти одежиною своєю навиворіт. Далі всі, хто є в хаті, повинні плюнути тричі в ту воду. І той, хто відливав вроки, несе то горня і виливає все це в воду, примовляючи „ідіть вроки на потоки” і йде до хати не озираючись, а дійшовши, не заносить то горня до хати, а перевертає його десь надворі чи в якійсь прибудові, щоб ніхто його не зачепив і там воно має стояти до наступного ранку. І багато є ще інших народних засобів від різних захворювань та примівок у різних випадках. Так, якщо хтось дивиться на дитину, то можна казати „на нігті собі подивися” або „сіль тобі в очі”. І самому треба подивитися на свої нігті, коли дивишся на малу дитину, щоб не вректи її...

* * *

Є така легенда на рахунок того, чому чоловік керує в хаті, а не жінка. Кажуть, що ще давно, коли керувала жінка, то ходили по світі Ісус Христос, святий Петро і святий Павло. І застала їх ніч в якомусь селі і почали вони проситися до однієї хати, щоб переночувати. А там чоловік їсти варить, дитину колише, лахи намочив, щоб випрати і каже подорожнім: „Я би вас пустив, але не знаю, що жінка моя скаже, коли з корчми прийде”. Вони якось впросилися і він погодився та й поклав їх на лавки спати. Вже вони задрімали, коли приходить п”яна жінка і давай до чоловіка чіплятися, що не все пороблено в хаті так, як вона хоче. А далі як побачила чужих людей, та до них, почала обзивати волоцюгами та голодранцями і почала крайнього бити, а крайній лежав святий Петро. Дістав Петро, а жінка знову пішла до чоловіка браварію робити. А Петро каже до Ісуса Христа, який лежав посередині: „Давайте поміняємося, бо мені щось зле скраю спати”. І ляг Петро посередині, а та п`яна жінка знов прийшла до них і каже: „Той скраю вже дістав, тепер ти дістанеш” і давай знов Петра лупасити. Святий Петро вже не годен дихати, а жінка пішла до чоловіка і давай розкидати по хаті баняки та вивертати те, що він понаварював. Дитина плаче, чоловік сховався під стіл, а Петро тим часом ще з Павлом помінявся місцями та й ляг аж під стіну, думає: „Вже аж тут вона мене не досягне”. А жінка прийшла і каже: „Мушу я ще й того набити, що коло стіни лежить, бо ті два вже добре дістали”. І так Петро тричі дістав. А на ранок, коли вже повставали і пішли вони геть, то попросив святий Петро: „Господи, прошу Тебе, зроби, щоб вже ніколи жінка не керувала в хаті, а лише чоловік”. І з того часу вже чоловік керує жінкою, а не жінка чоловіком, як було давно.

А ще кажуть, що коли ходили троє по світі, Ісус Христос та святі Петро та Павло, то побачили вони, що в одного господаря коло хати пліт вже майже зовсім лежить, а він не робить новий, а той старий патичками підпирає. Коли його спитали, чому він так робить, то він відповів, що йому нового плоту не треба, бо він і так завтра помре. І від того часу Бог зробив так, що люди вже не знають, коли будуть помирати, бо раніше ніби всі знали, коли хто має померти. А як ішли вони і потомилися, то зустріли молоду дівчину, яка їм і пити дала і їсти щось і взагалі була швидка та беручка до роботи, а згодом побачили такого лінивого, що навіть лінувався встати та назбирати собі груш чи потрясти, а чекав, коли йому в рот груша впаде. І призначив Господь, що той лінивий буде мати за жінку ту роботящу дівчину, а Петро і Павло почали обурюватися, чому така несправедливість. На це їм відповів Ісус Христос, що як двоє дуже роботящі, то не є дуже добре, а двоє лінивих пропали б, загинули, тому так і призначено, що одне має бути більш роботяще і розумне у парі, а друге ні...

* * *

В одного хлопця помер тато і як прийшов час йому женитися, то він вирішив запросити тата на весілля. Вже все було приготовано на весілля, вже мали йти по молоду, а хлопець каже: „Побіжу я на цвинтар, попрошу тата та й скоро вернуся”. Коли він прийшов на цвинтар і почав просити тата на весілля, то земля відкрилася і вийшов тато та й каже: „Ходи зі мною, я тобі дам подарунок”. Син не хотів, бо не було багато часу, але згодом погодився і пішов. Коли вони йшли, то бачили багато дивного – чоловік бігав по величезному будинку і кричав „мало, мало!”, жінка лізла на таку гору, як яйце і все сповзала і багато іншого. Тато йому пояснював, що той, який бігав по будинку, за життя був великим багачем, який мав величезне поле, а біля нього мала невелику нивку бідна вдовиця і він все ворював собі по скибі, бо йому було мало. А та жінка, що лізла на гору, любила красти яйця в сусідів. Після того дав батько синові подарунок і відвів його знову на це саме місце. Коли хлопець вийшов з могили, то йому здавалося, що пройшло десь менше ніж півгодини, але він щось не міг зрозуміти, що за зміни відбулися навколо. Він ішов селом і не впізнавав людей, а коли дійшов до свого подвір`я, то там були якісь чужі люди, яких він не знав. Всі дуже дивувалися його словам, аж по старих церковних книгах вичитали, що сто років тому був такий випадок, коли молодий пішов перед шлюбом на цвинтар і не повернувся. А коли той хлопець подивився в люстерко, то побачив у ньому старезного діда і зразу ж розсипався на порох...

* * *

Ішла одна жінка раз вночі з клубу до хати, а йти треба було попри нечисте місце – дуплаву вербу. Доходить вона до тої верби, а з дупла вилізає чорний кіт, але дуже величезний і починає їй лазити перед ногами і не пускати її. Що вона лиш хоче йти, а він коло ніг крутиться та крутиться і вона кроку не може вперед ступити. А місце то віддавна знали як таке, шо там нечиста сила перебуває. І плюнула на нього та жінка, на того кота, перехрестила його наперед себе та й каже: „Поцюлюй ньи в три сраки”. Як вона лишень то сказала, то з того чорного кота зробилося таке довге біле як звій полотна і шурнуло просто в Гринчин город, а жінка з того страху вже не пам`ятала, як і до хати добігла і вже старалася, щоби сама не йшла з вечорниць до хати, а в якомусь гурті, бо коли йде кілька людей, то нечисте так не має смілості приступити...

* * *

Один хлопець був дуже побожний, такий, що такого як він більше не було на світі. І побачив він раз у церкві ангела і чорта на відправі (Службі Божій) і перший записував добрі діла, а другий гріхи. Ангел майже нічого не писав, бо з людей майже ніхто щиро не молився, зате чорт аж упрів, бо люди шепталися, обмовляли одне другого, дивилися, хто як одягнений і т. д. Чорт писав на шкірі і вже не стало йому місця, то він щосили розтягав шкіру, щоби вмістити всі гріхи, так що аж випустив гази. Хлопець з того всього засміявся і видіння зникло. А той хлопець вже більше не був такий побожний, як раніше...

* * *

Жиди не їдять свинину, бо їм це забороняє Закон Мойсея. А в народі є легенда, що свиня – це перетворена жидівка, яка сховалася в кучі від Ісуса Христа, коли він ходив по світі. Тому давно жидівських дітей дражнили такою пісенькою: „Ой ви дітки, дітки, з`їли би ви дідка, та не їжте солонину, свиня ваша тітка”. Ще кажуть, що бусьок теж походить від людини – від чоловіка, якому Бог доручив віднести всіх змій і жаб в одне місце у зав”язаному мішку і сказав, щоб він не розв`язував мішок по дорозі. А цей чоловік не послухав, хотів з цікавості подивитися, що там і за це був перетворений на буська, коли всі плазуни повилізали з мішка і порозлізалися по світі, а бусьок тому ходить і збирає тих плазунів , змії, жаби, ящірки. А жаба, яку в Ямельниці називають Мариською, теж походить від жінки, яка сховалася під ванну від Бога, який ходив по світі у вигляді жебрака, щоб не дати бідному кусок хліба і була за це проклята і перетворена на жабу. Кажуть, що жаба може пустити „в`їд”, тобто людині може бути дуже зле, якщо жаба довго дивиться на неї, а якщо жаба порахує зуби, то взагалі можна померти. І ту жабу Мариську не можна ображати, бо вона буде йти за такою людиною з поля до хати і може зробити якесь зло чи біду. І багато є ще таких легенд про походження різних видів рослин чи тварин в народному тлумаченні...

* * *

На вечорницях дівчата були самі і було їм нудно без хлопців. І одна дівчина жартома почала гукати в комин: „Хлопці, ходіть до нас”, хоч подруги її і просили, щоби не викликала часом через комин нечисту силу. Через якийсь час до тої хати зайшов гурт незнайомих хлопців, дуже красивих, веселих, чорнявих і міцних. Почалися різні забави, а одна дівчина пішла швидше додому, бо відчула, що то щось недобре, а дівчина ця була дуже побожна. І хоч її старалися не пустити, вона все ж пішла. А зранку всіх тих дівчат в тій хаті познаходили мертвими із страшно повитріщуваними очима, бо їх всіх понищила нечиста сила. Так що через комин не вільно нікого кликати...

* * *

Кажуть, що коли курка знесе малесеньке яйце без жовтка – „зносок”- то його обов”язково треба викинути геть. З такого яйця можна собі виховати чорта-„вихованка”, коли цей зносок носити під лівою пахою 12 тижнів ( в цей час не можна молитися, їсти солену їжу і багато чого іншого). З таким чортом підписують договір своєю кров”ю і він буде помагати у всіх справах, зокрема і в бізнесі. Один чоловік довго тримав у себе вихованка, годував його всім несолоним, а як одного разу дав солоне і розізлив його, то чорт повбивав його дітей, запалив хату і зґвалтував його жінку, яка потім народила чорного песика. Лише нерозумна людина, або людина в крайній нужді може рішитися на цей небезпечний крок - виростити „вихованка” чи підписати угоду з дияволом...

* * *

Кажуть, що гадюка кота не кусає, бо вона з котом друзі і є навіть гадюки з котячими головами. А головна гадюка має на голові корону і хто би ту корону мав, то був би найщасливіший на світі. Ту корону можна здобути, якщо мати при собі один з 12 хлібців, посвячених у церкві і коли той хлібець кинути і він покотиться, то гадюка побіжить за ним, а корона з голови впаде. Хто має ту корону, то так якби мав цвіт папороті, який можна здобути в ніч на Івана Купала. Один чоловік пішов раз по той цвіт папороті, а треба було йти повністю голому, а він пішов у трусах. І йде він, а назустріч їде чорна курка і везе фіру сіна. А сам той чоловік був фірман і як таке побачив, то волосся йому встало на голові і він вже не пам`ятав, як опинився вдома...

* * *

Один чоловік вважав себе за дуже хороброго і раз посперечався з друзями, що серед ночі піде сам на цвинтар. Для підтвердження він мав застромити в одну могилу ніж. Пішов він і хоч трохи боявся, але зайшов у браму цвинтаря і дійшов до тої могили. Коли він хотів вже йти геть, то почув, що хтось тримає його за плащ і не пускає. Так йому довелося просидіти до ранку, а вранці він побачив, що коли запихав ніж в могилу, то простромив свій плащ і сам себе прикріпив до землі. На ранок той чоловік був повністю сивий і більше вже він не вступав в ніякі суперечки...

* * *

Була в одного великого багача донька-одиначка. І померла вона. Тато справив величезний похорон, на якім погостив всіх людей, що прийшли на похорон. А її в труні він одягнув у щонайліпші убори, дав кульчики, дорогі пацьорки, перстені на кожний палець. І були на тім похороні злодії, які подивилися, яке то багатство закопується в землю і вирішили вночі піти і відкопати її та й забрати то золото і інші цінності собі. Була дуже холодна і дощова ніч, коли вони її відкопали, познімали з неї кульчики, пацьорки, одяг, а перстені не могли зняти, бо пальці стали розбухати, натрудоватіли, то вони повідрубували ті пальці. Пішли вони в трупарню, там розклали вогонь та й варять ті пальці, щоб м`ясо розварилося і вони могли поділитися тим золотом. Аж тут опівночі почав сильний вітер завивати, щось почало в шиби бити і почули вони, як хтось страшним голосом почав говорити: „Все спить, вся пташка спить, а ти, неборе, мої пальці вариш? ВІДДАЙ!!!” Вони там і повмирали зі страху...

* * *

Жили собі хлопець і дівчина, Ясєнько і Касєнька. І дуже любилися вони. Забрали Ясєнька на війну і там він погинув. А Касєнька ніяк не могла з тим змиритися, повірити, що Ясєнька вже нема, ходила і співала „wroc, Jasienku, iz tej wojny wroc” і все чекала, що Ясєнько по неї колись приїде. А була вона побожна дівчина і завше відмовляла ружанєц на пацір. Якось серед ночі сиділа вона навпроти люстерка і так співала і видно, вимовила в таку годину ( бо кажуть, що є деколи такий час, що що би людина не сказала в той момент, то все це обов”язково збудеться). І зашуміли вітри, вдарила блискавка через ціле небо, а Касєнька почула, що на подвір”ї заіржав кінь. Двері отворилися і на порозі став Ясєнько і каже до Касєньки: „Ти мене кликала і я прийшов, тепер ходи, поїдеш зі мною”. Касєнька взяла собі обгорнутися хіба плєд (груба шаль) і вийшла з Ясєньком. Надворі вони посідали на коня і поїхали. Але кінь скоро перестав їхати по землі, а почав летіти в повітрі понад гори, скали, різні страшні урвища, аж Касєнька не могла дивитися і почала питати ясєнька, чи довго ще летіти. Ясєнько сказав, що вже зараз будуть на місці і дійсно кінь почав вже їхати по землі і завіз їх на велике поле, де було багато хрестів з берези, а там були поховані австрійські вояки. Одна могила була розкопана і каже Ясєнько :”Тут тепер моя хата, ходи, будеш зі мною до віку, так як ти і хотіла”. Касєньку зібрав великий страх і вона почала втікати і забігла в якусь хату, а то була трупарня. Вона почала молитися на ружаньці і побачила, як мертві встають і починають іти до неї, простягаючи страшні обігнилі руки. І що лише мертвий має її вхопити, то вона відірве від ружаньця один пацьорок, кине на трупа і мертвий паде і не може встати. І так вона мордувалася, поки не порозкидала більше 50 пацьорків і вже мало що їх залишилося. І думала Касєнька, що прийдеться їй там загинути, але запіяв когут і всіх тих мерців, а разом з ними і Ясєнька немов вітром позакидало кожного до його ями, буря стихла і Касєнька почала йти з того місця. Довго вона добиралася додому і по дорозі всіх людей заказувала, щоб ніхто не зазнав того, що вона зазнала...

* * *

Є люди, які вміють підливати іншим на зле і якщо хтось стане у підливки, то може захворіти, або навіть і померти. Деколи такі, що ворожать, можуть кидати на дорогу різні речі – ніж, баняк, ганчірку чи якийсь одяг, або щось інше. Тому не бажано нічого піднімати з дороги, щоб не було біди...

* * *

Моєї тітки Анни чоловік, вуйко Василь, мав поле дуже далеко від хати – велике поле, на якому він поставив собі оборіг і влітку, щоби рано стати косити при росі, то він не йшов рано на то поле, а йшов звечора, там ночував і досвіту брався до косовиці. Якось спить він на тім оборозі і чує, ніби десь музика грає. А то на віддалі, по верхах та по границьох ходять упирі. І він трафив на таке, що йшли якраз ті упирі попри той оборіг. Чує він – їдуть вози, грає дуже красно музика, як на весіллю, щораз ближче-ближче і доїжджають до того оборога. „Тпру, - каже старший упир, - поломилося нам колесо, дальше нема як їхати, треба ремонтувати”. А вуйко аж застив на оборозі. Чує він, хтось лізе по драбині на оборіг, але не годен вилізти наверх, бо то людина як знала, що прийдеться вночі бути самій, то старалася при собі мати часник та троян (навіть коло малої дітини треба ставити в хустинку часник, троян, ніж і ще дещо, щоби лихе не мало моци приступити). І через троян та часник не міг підлізти упир до вуйка та й каже: „Подай сокиру!” Вуйко звер їм сокиру і слухає, що буде далі. А упирі так тешуть щось, рубають, вевкають, аж поки не зремонтували свою тарадайку і тоді старший упир знов обзивається до вуйка: „Возьмеш собі свою сокиру, ми її тут приложили коло оборожини” Та й поїхали собі. Вуйко вже не міг заснути до рання, а як почало троха сіріти, дніти, то він зліз по сокиру, але не було жодних трісок чи сліду, що там вночі йшли упирі. Пішов він косити, але більше вже не лишався на ніч на тім полі спати.

А ще давно як стояли хати на Орівськім верху між Ямельницею та Оровом, то люди через ті упирі не могли там жити, то мусіли зсунутися в село, тобто перевожувати свої хати нижче, ближче до людей, до гурту. Бо упирі їздили верхами і як їхали попри якусь хату, то співали: „Ой якби не той чісник та не троян-зілльи, ми би собі поробили в ті хаті весілльи!” І навіть тепер як трафляється йти пізно ввечір, або вночі тими верхами, то віддає такий звук, якби весільна музика грала...

* * *

Є випадки, коли закопують в землю ніби мертвого, а це насправді жива людина і в землі вона оживає. Так, коли одну жінку з Ямельниці, яка жила в Бичкові, поховали, то потім люди чули страшний стогін на цвинтарі якби з-під землі. Коли її розкопали, то побачили, що вона лежить на боці в труні, нігтями подряпала собі долоні до крові і мертва, бо задушилася через брак повітря. І такі випадки непоодинокі, коли людей ховали, а в землі вони відживали. Навіть, якщо в людину б”є блискавка, то таку людину закопують в землю і є, що вона від землі оживає і потім живе ще довгі роки, хоч і не завжди це допомагає...

* * *

Кажуть, що нігті людина не має просто викидати на сміття, а спалювати, бо хто би знайшов чужі нігті, то міг би пошкодити людині. А ще кажуть, що чорт на тамтім світі буде питати кожного: „Де твої нігта за усі літа?” і якщо людина нігті не палила, а обрізала де-небудь, то буде їй дуже скрутно...

До Дня рідної мови

до Дня рідної мови до Дня рідної мови

Гумор

Гриць Левчина

У курортнім славнім місті
У нашому краї
Там керує Гриць Левчина
Дротяним нагаєм.

Хто є чемний – тому пряник
Дає із повидлом,
А хто бека – нагайкою
Б`є і кличе „бидлом”.

Дивиться він ізвисока
На „вотчину” свою,
Наче бацька Бєларусі,
Наче жук із гною.

Із-під хмарок зазирає,
Де землиця вільна,
Йому пофіг, що громада
Скаже підневільна.
Ані Бога, ані чорта
Боятись не хоче,
Лиш не любить, коли правду
Кажуть йому в очі.

Але ми не є рабами,
Що захочем – скажем,
Бо вже досить ми терпіли
Всім чужинцям вражим.

Бо діди наші за правду
У тюрмах сиділи –
Не за те, щоб такі Гриці
Нас отут гноїли.

Прийде час – повиганяєм
Таких Гриців з хати,
В своїм місті самі зможем
Як слід керувати.

Петро Комар
21.01.2008

© 2008-2009 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.
 © 2007-2017 Информационный портал курорта Трускавец