меняется дизайн сайта, возможны перебои в работе сервиса
Трускавецький вісник №31(275)/2011

Інформаційний портал курорту Трускавець  

русский   українська   english

Головна
Санаторії
Готелі
Приватний сектор
Квартири подобово
Нерухомість
Трускавецький вісник
Публікації
Фотогалерея
Каталог сайтів
Контакти

Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

Трускавецький вісник
№31 (275) 23 березня 2011 р.

Новини Трускавця та регіону

Співпраця з італійцями міцніє

В понеділок, 21 березня, в конференц-залі санаторію "Карпати" відбулася чергова зустріч представників Торгово-Промислової палати Італії в Україні із суб'єктами господарювання Трускавця. Гостей тепло вітав генеральний директор санаторію "Карпати", двічі міський голова Трускавця Лев Грицак. Присутні оглянули надзвичайну цікаву презентацію, обговорили ряд поточних питань стосовно співпраці між італійською стороною та Трускавцем, яка стосується розвитку курортної, туристичної та лікувальної галузей. Співпраця з італійцями перестала бути декларативним явищем. Вона вийшла і продовжує виходити на якісно новий рівень.

Про виконком в загальному

22 березня відбулося чергове засідання міськвиконкому. Тривало воно рекордно довго - близько чотирьох годин. Першим розглянули питання підготовки міста до весняно-літнього сезону, яке мляво доповів новий начальник УЖКГіБ Юрій Терлецький. Видно було, що він недостатньо володіє ситуацією, не міг по факту відповідати на легкі поставлені запитання. Стало зрозуміло, що пріоритет управління - підготовка міста до Великодня та до курортного сезону. Мер заїкнувся, що триста людей виходять на роботу і невідомо чим займаються. Рішення проголосували одноголосно.

Компанії Київстар Джі Ес Ем надали дозвіл на розгортання мережі доступу до Інтернету, в майбутньому компанія планує надавати для мешканців багатоповерхівок Трускавця послугу IP-telephonia та цифрове телебачення. Інтернет київстарівці обіцяють якіснішим та дешевшим від нині існуючих пропозицій у місті.

Було заслухано питання електропостачання Трускавця, тут є над чим попрацювати, але, як зазначили представники Бориславського РЕМу та майстер дільниці електромереж від Трускавця Мирон Стечкевич, робота ведеться. Питання змін в квартирному обліку та дозволів на проведення приватизації кімнат в гуртожитках на Сагайдачного, 3 та Івасюка, 9 доповідала завідувач відділу обліку та розподілу житла Галина Грицьків. 23 проекти рішення по містобудівних обґрунтуваннях та інші доповідав головний архітектор Трускавця Олександр Грищенко. Про роботу із зверненнями громадян доповідала Галина Кравець. Найбільше пристрастей на виконкомі розгорілося навколо доповіді представника КРУ стосовно аудиту КП "Наше місто" та УЖКГіБ. Про це - в окремій статті в цьому ж номері вісника.

До уваги молоді

Комісія у справах молоді запрошує на великопосні реколекції, які відбудуться 25 - 27 березня в єпархіальному приміщенні УГКЦ (м. Трускавець, вул. С. Бандери, 19). Запис та детальніша інформація за телефоном: 03244 5-01-10 - Центр душпастирства молоді (м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29/1); 093 8845034 або 0964664813 - Андрій.

А 5 квітня у Трускавці пройде єпархіальна конференція монашества, повідомляє сайт СДЄ УГКЦ.

Борислав показали не з найкращого боку

У запитах народних депутатів Юрія Кармазіна та Володимира Яворівського під час сесій ВРУ Борислав був показаний з дуже непривабливої сторони, інформує газета "Нафтовик Борислава". Тепер влада міста нафтовиків змушена доводити, що вона не збирається закривати жодну із бібліотек, хоча перед тим ішла мова про оптимізацію бібліотечної мережі міста. Про це говорив Ю. Кармазін А депутат Яворівський стверджував, що приміщення бібліотеки планували передати під приватну нотаріальну контору одного фронтозмінівця - ця політична сила владарює тепер у Бориславі. До речі, в Трускавці теж є підозри, що влада, яку представляють ефзети, теж не проти "оптимізувати" структури освіти та культури. Приклад - намагання вигнати із окремого приміщення Будинок учнівської творчості, біля якого знаходиться солідна земельна ділянка - в центрі міста це надзвичайно ласий шматок.

Старійшини зустрілися знову

Цього тижня відбулося чергове засідання активу ГО "Рада Старійшин". Поважні трускавчани обговорили ряд важливих для міста питань у вузькому колі, їх вони підніматимуть і на зустрічі із міським головою Русланом Козиром, яка відбудеться наступного тижня.

Власна інформація

Українська старовина - у Трускавці

22 березня, в художньому музеї нар. худ. України Михайла Біласа, відбулася цікава мистецька акція - презентація перевиданої книги-альбому Дмитра Яворницького "З української старовини" (1900 р.). Упорядник книги - Петро Житар. Книга "З української старовини" вийшла у Чернівецькому видавничому домі "Букрек" з ініціативи і коштом її упорядника, великого патріота України і знавця її історії Петра Житара, колишнього працівника СБУ, нині генерал-лейтенанта у відставці. Минулого року книга стала переможцем Національного конкурсу "Краща книга України", а також отримала гран-прі VI-ї міжнародної виставки-ярмарку в Києві. Книга-альбом Д. Яворницького "З української старовини" стане книгою-презентом Євро-2012.

"Ця книга - справжня енциклопедія козацького життя, неперевершене дослідження історії і побуту Запорозької Січі. Текст подається мовою оригіналу та в перекладі сучасною українською мовою. Результат творчої роботи трьох український патріотів - вченого Д. Яворницького та художників С. Васильківського і М. Самокиша - для нас цікавий не тільки як раритет. Книга має надзвичайну суспільну значимість", - розповіла про книгу організатор заходу директор музею М. Біласа Олена Білас-Березова.

Цінність акції для Трускавця в тому, що це можливість для мешканців міста познайомитися з унікальною книгою і славною історичною добою, про яку у ній йдеться. Книга має дуже гарний вигляд - надзвичайно ошатне видання. Собівартість книги - 280 гривень. Петро Житар подарував книгу музею, кожен може ознайомитися з нею.

Прес-служба Трускавецької міської ради

"Трускавецькурорту" надано дозвіл на розробку 3 проектів землеустрою у курортному парку

Трускавецька міська рада надала дозвіл на розробку трьох проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ЗАТ ЛОЗ "Трускавецькурорт". Таке рішення прийнято на сесії Трускавецької міської ради, - передає кореспондент ЗІКу. Рішення прийнято з подання виконавчого комітету Трускавецької міської ради. За це з другої спроби проголосувало 25 депутатів (з необхідних 24).

Зокрема, надано дозвіл для обслуговування об'єкту будівлі павільйону з літнім майданчиком площею 313,1 кв. м, що на бульварі Торосевича, 16 (більярдна); для обслуговування об'єкту будівлі альтанки для музикантів, площею 17,9 кв. м, що на бульварі Торосевича, 1; для обслуговування об'єкту будівлі електромайстерні, площею 30,8 кв. м, що на бульварі Торосевича, 12. Крім цього, виконавчому комітету Трускавецької міської ради при підготовці договору із ЗАТ ЛОЗ "Трускавецькурорт" "Про співпрацю і взаєморозуміння" доручено включити в умови договору передачу міській раді будівель: електромайстерні площею 30,8 м кв. і альтанки для музикантів площею 17,9 м кв,- йдеться у рішенні.

У коментарі ЗІКу заступник міського голови Трускавецької міської ради Юрій Яворський зазначає, що договір "Про співпрацю та взаєморозуміння" буде розроблений до 1 травня цього року (дотепер такий договір носив декларативний характер). Що стосується надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки більярдної, то її немає в договорі "Про співпрацю і взаєморозуміння". Тобто, цей об'єкт не передадуть міській раді. Як пояснив Юрій Яворський, більярдна є власністю ЗАТ "Трускавецькурорт", що доведено судом. "Вони не зобов'язані назад передавати її місту. Вони планують відновити більярдну. Їх добра воля була в тому, щоб передати місту електромайстерню та альтанку для музикантів", - зазначив він.

У приватній розмові деякі депутати, які проголосували "за", вважають що по цьому питанню прийнято поспішне рішення. Нагадаємо, більярдна була збудована ще за часів Польщі і прийшла в непридатність. Минула влада намагалася відновити більярдну, адже вона мала цікаву історичну архітектуру в своєрідному трускавецькому стилі. "Трускавецькурорт" заявляв, що вона є їхньою власністю. Міська влада ставила питання - відремонтувати дерев'яну конструкцію. Проте, керівництво ЗАТу не проводило жодних робіт. У відповіді на запит міської ради: чи має ЗАТ документи на право власності на цей об'єкт, документів не було представлено. І тому було прийнято рішення відремонтувати споруду силами міської ради. Був виготовлений проект, що увійшов як складова до загального проекту реконструкції парку. Згідно із проектом, були скопійовані всі існуючі дерев'яні конструкції, знайдена фірма, яка погодилася робити реконструкцію. Проте, в міської ради не було документів на право власності. І тоді було подання для узаконення власності міської ради в суд. В суді ЗАТ не представив документів на власність, але суд виграв.

Об'єкт і надалі стояв в занедбаному стані. А однієї дощової ночі він майже повністю згорів.

Екс-мера Стебника викликали у прокуратуру

Екс-міського голови Стебника Романа Калапача та колишнього секретаря Стебницької міської ради Геннадія Куцана викликали у прокуратуру. Про це розповів на нараді міський голова Стебника Василь Пецюх, - передає кореспондент ЗІКу. За його словами, після закінчення каденції минулої влади зникло чимало важливої документації. "Нині міська влада вивчає питання так званої діяльності "Стебникводоканал", адже якщо не буде узгоджена система взаєморозрахунків з фірмою "Альфа плюс", це може вилитися в суттєві втрати коштів", - зазначає Василь Пецюх.

www.zik.com.ua

КП "Наше місто" вийшло сухим з води

На засіданні виконкому 22 березня слухалося питання перевірки КП "Наше місто" та УЖКГіБ Дрогобицьким об'єднаним контрольно-ревізійним відділом. Перевірка була плановою, на неї великі надії покладала влада Трускавця, яка не приховувала розчарувань від доповіді представника КРУ Наталії Зенонівни Кашеби. "Хто винен у тому, що КП "Наше місто" в борговій ямі?" - це питання висіло впродовж всього часу дискусії після доповіді. Влада дуже хотіла почути, що винен попередній міський голова чи попередній керівник КП "Наше місто", проте реальність насправді зовсім інша. Чітко та послідовно уповноважена особа від КРУ пояснювала, що житлово-комунальне господарство збиткове в принципі і головна вина цьому - збитковість тарифів. "Мене не хвилює ЖКГ в цілому та його проблеми, я хочу знати, хто винен…" - на таку сентенцію Руслан Козир так і не почув того, на що сподівався. Розчарування світилося і в очах депутата Львівської обласної ради Петра Іванишина. Він бомбардував питаннями пані Наталію Кашебу, щось доказував, нервував від того, що місто не має повної інформації по тому, яке ж майно КП "Наше місто" є в заставі (майна в заставі на 10 мільйонів, а все майно комунального підприємства оцінюється в 107 мільйонів гривень), навіть погрожував звернутися до обласного КРУ.

Не відставав від Петра Кириловича і його ставленик - заступник мера Петро Нестерівський. Він інколи у своїх твердженнях доходив до абсурду, аж окремим членам міськвиконкому доводилося стримувати його нездорові потяги. Ситуація нагадувала ляльковий театр, коли ляльковод нервово смикає ниточками і від цього стають нервовими і ляльки. Спокою та витримки явно бракувало тим, хто хотів перетворити це засідання на заочне судилище тих, на кого бажалося б списати вину. Все нагадувало фарс, ажіотаж навколо питання був явно замовним та нездоровим.

Безпосередній приклад - ситуація із так званими "екологічними" коштами. Біля 40 тисяч гривень було потрачено на косіння трави, порізку дерев, облаштування клумб, газонів та інші роботи в парку, ці кошти КРУ визнала витраченими нецільово. "За це повинні нести відповідальність та покарання попередні керівники", аж заходився Петро Нестерівський. "Та ж кошти не були вкрадені, вони були витрачені і якщо УЖКГіБ їх не відстоїть, то ці гроші прийдеться повертати Львову, хіба Трускавець має зайві кошти?" - цілком резонно запитував член виконкому Віктор Марченко, заступник Лева Грицака за його другої каденції. Але виглядало на те, що представники нової влади готові би й відмовитися від коштів, готові б і доплатити невідомо кому, аби лише пролунала інформація про винність попереднього мера та попереднього керівника КП "Наше місто". Але факти залишаються фактами - борги комунального підприємства зростали не тому, що були зловживання по зарплаті, а навпаки - що враховувалися всі передбачені чинним законодавством коефіцієнти щодо її начислення, тарифи були збитковими і залишалися такими навіть після підвищень, виявлені порушення фінансово-господарської діяльності підприємства були несуттєвими - там на ремонті під'їзду не довели доцільність витрачення зайвої тисячі гривень, там при ремонті доріг чи стадіону не задокументували вивіз глини чи завезення асфальту, що теж тягнуло на кілька тисяч, там була помилка в розрахунках. Ставало ясно одне - ніхто, ні влада, ні керівництво підприємства не заштовхували КП свідомо в боргову яму. Все, що поза тим - справа розгляду міліції, прокуратури, СБУ.

Чого ж так поспішали нові владці Трускавця, чого їм було нервуватися? Чи не тому, що ситуація в комунальній галузі не покращується? Хіба не тому, що збитків не зможуть уникнути і показово створені підприємства "Трускавецьтепло" та "Трускавецьжитло"? Невже варто так злоститися тільки тому, що правда торжествує і стає видно, що обставини, а не чиясь зла воля є причиною ситуації в комунальній галузі Трускавця?

Реальний збиток підприємства був набагато більший від планового, це факт, але КРУ надало вичерпне пояснення цьому факту. Як і остудило гарячі голови тверезими розрахунками, цифрами, які були ретельно переглянуті, перевірені, проаналізовані. На рівні міста немає можливості встановити рентабельні тарифи, це загальнодержавна проблема. На рівні міста варто шукати виходів із ситуації, як це робив попередній мер, рухатися, а не тупцювати на місці. Але куди йти новій владі і з ким, якщо фахівців їй явно бракує, а на голих емоціях та ентузіазмі людей типу Петра Іванишина далеко не заїдеш…

Володимир Ключак

Репортаж із прийому міського голови

22 березня відбувся черговий прийом міського голови Трускавця. На нього записалося 18 чоловік, тривав прийом трохи більше двох годин. Перша відвідувачка підняла питання цвинтаря по вулиці Стебницькій, повідомила, що захоронення почали вже здійснювати навіть в місцях загального користування. Двоє представників від мешканців гуртожитку на Стуса, 4 ("Червона Рута") хочуть сприяння влади щодо вирішення проблеми теплопостачання (обігріваються в підвалах площі, а платять за це мешканці) та встановлення газових лічильників на поверхах, які б дозволяли економити щодо оплати за газ.

Третій відвідувач цікавився, чи є шанси на отримання житла чи покращення житлових умов у тих, хто стоїть на квартирній черзі. Фактично надіятися на місцеву чи державну владу не варто, потрібно розраховувати на власні сили - щиро відповів мер.

Пані Марія із вулиці Дрогобицької просить сприяння міської влади у своїх судових суперечках із чоловіком, якого вона вважає аморальним типом. "Я розумію ваші турботи і ваші проблеми, але…", розвів руками мер.

П`ятими відвідувачами були двоє мешканців Стуса, які розповіли про факти шахрайства стосовно махінацій із нерухомістю одного з колишніх працівників міліції. Психічно хворого закривали на модрицьких дачах після виснажливої роботи та споювання алкоголем "як паця в кучі". Міська влада не повинна залишатися осторонь випадків, які, на жаль, є непоодинокими - надто ласим шматком є нерухомість у Трускавці і легким видається заробіток без докладання великих зусиль.

Двоє відвідувачів мали бути шостими, вони прийшли по питанні вуличної торгівлі, але посоромилися, що мер на прийомі сидить не сам, а за всією своєю "королівською раттю" і втекли. Сьомим відвідувачем був пан Михайло Скоропад, якому дали зрозуміти, що гарячої води не буде, часи Лева Грицака, коли вона текла із кранів, закінчилися. Трускавчанин теж підняв питання неправильного подання показників лічильника електроенергії контролерами.

Восьмий мешканець звернувся у справі узаконення прибудови, а дев`ятою прийшла, хоча і не записувалася на прийом, пані Денисюк із вулиці Куліша. Жінка добивається вже кілька років виділення їй квартири, але навряд чи дочекається цього. Замість неї по списку мав прийти на прийом працівник КП "Наше місто", екс-депутата ТМР, юрист Омелян Дяків, але він особисто не був на прийомі у мера, тільки пізніше подав три заяви. Десятку відвідувачів завершила працівниця санаторію "Перлина Прикарпаття", мешканка так званого міліцейського гуртожитку пані Костище, причина звернення - постійне протікання даху.

Троє мешканок із вулиці Сагайдачного, 20, з яких одна вагітна і з маленькою дитиною, прийшли по питанні ремонту даху. Руслан Козир пообіцяв їх звести з ініціативним молодим чоловіком, який організував встановлення шатрового даху на Сагайдачного, 1, щоб і в них було споруджено дах таким самим чином.

Дванадцятими прийшли троє учасників сумнозвісного у Трускавці ТзОВ "Міф", які розповіли про те, як пані Перцева їх кинула і просили призупинити прийняття будь-яких рішень по цьому ТзОВ до закінчення судової тяганини, якій кінця-краю не видно. Мешканець вулиці Мазепи Володимир Церковник був тринадцятим, він підняв питання відсутності в місті альтернативного кабельного телебачення, поскаржився на сирість у будинку, на те, що 3 метри біля Мазепи, 18 ростуть дві десятиметрові черешні, які ніяк не можуть зрізати комунальники. Інші питання, які порушив пан Володимир - ізоляція труб у підвалах, ремонти під`їздів, свавілля зі сторони Ощадбанку, який бере по 6 гривень мінімум за оплату комунальних послуг та інші болючі питання. Чотирнадцятий мешканець із вулиці Сагайдачного, 19 скаржився на розрите подвір`я та ту ж відсутність ремонту в під`їзді. А мешканка вулиці Стебницької попросила допомоги на лікування чоловіка, їй допомогу надасть і міська влада, і обласний депутат, пообіцяв мер.

Шістнадцята мешканка просила забрати міську владу заяву з Апеляційного суду, сімнадцята розповіла про неправильне нарахування їй квартплати, а заключним гостем прийому став таксист, який зачитав міському голові 17 пунктів свого бачення, що потрібно зробити, аби у Трускавці були чистота і порядок.

Руслану Козиру на прийомі довелося побувати і в ролі лікаря (обдивлявся хворі ноги пані Денисюк та вислуховував кілька інших діагнозів, причина яких - у незадовільних послугах комунальників Трускавця), і юристом та мало не суддею, і психологом, від якого чекають розуміння, вміння вислухати та порадити, допомогти. На жаль, багато проблем - це ті, які залишив у спадок попередній мер і які Руслан Козир залишить своєму наступнику. Адже як може міська влада, не маючи відповідних коштів, надавати житло, якого немає, як може втручатися у внутрішні сімейні справи чи допомагати там, де тривають судові спори? Не завжди і праві ті, що приходять на прийом до міського голови, але, як каже Руслан Ярославович, "у кожного своя правда". А те, що правда є тільки одна і важко тепер її відшукати, це знають, напевно всі і без міського голови чи інших урядників. Як і розуміє кожен, що ніхто не вирішить твої проблеми, якщо ти сам не захочеш їх вирішувати. А якщо взятися за цю справу ще з Божою допомогою, тоді ніякі проблеми не будуть страшні чи такі, що не підлягають вирішенню.

Володимир Ключак

Путівки будуть, значить буде й робота

Приїзд голови Наглядової ради ЗАТ "Трускавецькурорт" Павла Якубенка до Трускавця - це завжди знакова подія. Приємна вона чи ні, але носить саме такий статус. Павло Павлович, як правило, приїздить на курорт не з пустими балачками, а з конкретними питаннями до їх вирішення. Ось і цього разу, окрім, звичайно, нездорового ажіотажу навколо буріння свердловини, голова Наглядової ради приїхав до Трускавця, аби взяти участь у зборах акціонерів та поінформувати колектив про плани на майбутнє. А вони, як виявляється, доволі непогані.

Як відомо, економічні негаразди в державі та реформи, втілювані новою владою, що даються їй доволі важко, не дозволили Фонду соціального страхування України ще в першому кварталі запрацювати на повну потужність та вирішити питання розподілу путівок. ЗАТ "Трускавецькурорт" - підприємство, що є одним із найбільших споживачів цього товару, відповідно переживає ці проблеми на рівні з іншими, а тому звістка про фактичне завершення переговорів про отримання чорнобильських путівок дістала схвальні відгуки присутніх у конференц-залі Палацу культури ім. Т.Шевченка. Окрім цієї інформації Павло Якубенко розповів і про перспективи відносно путівок безпосередньо від ФССУ. І хоча, як додав голова об'єднання профспілок Львівщини Роман Дацько, кошти, якими оперуватиме в 2011 році Фонд соцстраху, набагато менші за минулорічну казну, однак вони є і соцстрах працюватиме.

У продовження теми на зборах виступив і генеральний директор закритого акціонерного товариства Віктор Жданов, навівши дані щодо роботи товариства в 2010 році. Він, зокрема, сказав, що за статистикою серед іноземних відпочивальників, лікування в оздоровницях ЗАТ "Трускавецькурорт" найбільше пройшли білоруси та росіяни. Звісно, відсоток гостей з інших країн ближнього та дальнього зарубіжжя, хоч і повільно, але зростає.

Незважаючи на непростий перший квартал поточного року, керівництво підприємства знаходило кошти для преміювання працівників, надання матеріальної допомоги, виплати пільгових премій тощо. Окрім того реконструйовано котельню № 1 філії товариства "Трускавецькурорттеплоенерго" та впроваджено програми "Smart Hotel" і "1С: Бухгалтерія 8.0", що дозволяє працювати більш ефективно та перспективно.

Голова Наглядової ради ЗАТ "Трускавецькурорт" П. Якубенко в ході засідання сказав, що збори акціонерів товариства проходять за традицією в діловій та конструктивній атмосфері.

У своєму виступі він торкнувся неадекватності поведінки окремих депутатів Трускавецької міської ради стосовно буріння свердловини в курортному парку, яка, звісно, слугуватиме людям. Ніхто ж її з собою не забере, як і інші об'єкти ЗАТ "Трускавецькурорт". Просив Павло Павлович і голову обкому профспілки Львівщини Романа Дацька звернути увагу керівництва області на безпідставні перевірки контролюючих органів, які часто просто заробляють гроші на нашому підприємстві, створюючи приписи, що можуть зупинити роботу окремих філій. А за ними стоять прості мешканці мі-ста-курорту, для яких це єдина можливість заробляти гроші та утримувати сім'ю.

До речі, приємним є той факт, що нова влада міста на чолі з мером Русланом Козирем налаштована на співпрацю з товариством. Керівництво ЗАТу мало ряд зустрічей у мерії та зійшлося на створенні в рамках дружніх відносин "Дорожньої карти". За словами Павла Якубенка, ми візьмемо участь у розробці документів для отримання Трускавцем статусу державного рівня. А ще надамо допомогу в розробці генерального плану міста. А за тристоронніх перемовин з мером сусіднього Дрогобича Олексієм Радзієвським на курорті можливо незабаром зникне питання цілодобового водопостачання. Нагадаю, що попередня влада хитромудрими маневрами спустошила міський бюджет, розбазарила стратегічні земельні наділи міста та... не виконала зобов'язання перед мешканцями і гостями Трускавця.

Говорилося на засіданні й про інші перспективи та плани роботи ЗАТ "Трускавецькурорт" у поточному році. Такі як подальше підняття зарплати згідно чинного законодавства, завершення будівництва чотиризіркового готельного комплексу "Каштан" і 25-ти метрового плавального басейну, посилення ролі ПК ім. Т. Шевченка в підвищенні рівня культурно-масової та виховної роботи серед працюючих і відпочивальників, розробка плану щодо створення скверу ім. І.Франка, забезпечення утримання дитячої футбольної команди, надання різного роду фінансово-матеріальної допомоги та, звісно, тісну співпрацю з профспілковим комітетом ЗАТ"Трускавецькурорт"(голова Іван Терещук).

Ще кілька слів стосовно безпосереднього засідання зборів акціонерів ЗАТ "Трускавецькурорт". Окрім затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, затвердження результатів діяльності підприємства основним питанням, що виносилося на розгляд, були також зміни до законодавства України, згідно яких закриті акціонерні товариства (ЗАТ) мають отримати новий статус, наприклад, ТзОВ. Однак переоформлення документів - це доволі тривалий та недешевий процес. Було вирішено, за згодою акціонерів, перенести розгляд даного питання на наступне скликання зборів.

Підготував Віктор Стецько,
газета "Трускавецькурорт"

ПІз нарад у Володимира Фірмана

Нараду у міського голови з участю працівників апарату міської ради, керівників відділів і служб розпочав секретар міської ради Ігор Яворський. Він проінформував, що міська влада зараз працює над тим, щоб чітко з'ясувати картину, як використовуються землі бориславської громади. З цього приводу нещодавно відбулася нарада. Подано службову записку на ім'я міського голови із проханням видати розпорядження про утворення комісії з питань обліку земельних ділянок, що використовуються без правовстановлюючих документів та не за цільовим призначенням.

При перевірках уже виявлено 20 випадків, коли ця земля використовується без відповідного задокументування, а отже, і без належної плати за її оренду до міського бюджету. Це значні кошти, що їх бюджет недоотримував.

Про результати перевірки щодо використання у місті законодавства про гральний бізнес поінформував начальник відділу сім'ї, дітей та молоді Роман Тарнавський. Начальник служби у справах неповнолітніх Едуард Подставек коротко розповів про рейд щодо виявлення торгових закладів, у яких неповнолітнім продають цигарки та алкогольні напої. Стан справ у закладах освіти окреслила в. о. начальника відділу освіти Леся Коваленко.

Міський голова Володимир Фірман, розповів про свої враження від відвідин міської дитячої лікарні. Повна безпорадність! Стеля сиплеться, віконні рами зсередини не позароблювані. Постелі страшно брудні та й пральня, наче після воєнних дій. Харчоблок у страхітливому стані. Про меблі й говорити нічого, навіть стільці поскручувані дротами.

Не ліпше враження справляє і сьома школа. Якщо на першому поверсі менш-більш усе добре, то другий і третій поверхи - справжній жах. Вікон нормальних нема, посклеювані із якихось кусочків. На третьому поверсі туалети зачинені. Прибиральниці, яких тут сім, - кожна має свою підсобку. Каналізація забита. Завгосп там працює вже одинадцять років, то ж за цей час можна було дати всьому якийсь лад. Тим часом один з учителів має п'ять комірчин. Дійдемо до того, що школу закривати не потрібно, бо батьки просто не даватимуть туди дітей. Колись у сьомій школі навчалося близько тисячі учнів, зараз - 450. І при такому керівництві ставатиме їх щораз менше.

Міський голова дав завдання керівнику відділу освіти разом із пожежниками, санепідемстанцією провести перевірку школи і навести там лад, бо далі вже нікуди. Потрібно буде міняти і зав. дитячої лікарні, і завгоспа сьомої школи теж. Поінформував керівник міста про те, що ка ремонт мосту по вул. Героїв ОУН-УПА виділено п'ять мільйонів з державного бюджету. Але гроші ті надійдуть лише наприкінці року. Тим часом ведуться переговори з представником іспанської фірми, яка може довести до пуття міст без попередньої оплати. Якщо все піде добре, то цю проблему, нарешті, вирішимо.

На наступній нараді з керівниками комунальних служб міста розглянуто поточні питання міського господарства. Про виконання доручення міського голови інформували начальники міських ЖЕКів, ДКП "Бориславсвітло", КП "Бориславтеплоенерго", КП "Бориславводоканал". У "водоканалі", зокрема, ведеться дуже інтенсивна робота з ліквідації витоків, про що проінформував головний інженер підприємства Микола Біль. Тільки минулого тижня ліквідовано 25 витоків води. Далі знаходять і перекривають "ліві" водоводи, результати є реальні, про що можемо судити із поліпшення водопостачання наших квартир.

Про плани на літній період розповів директор міського парку культури Степан Гарголінський, зокрема, щодо відродження паркового озера, яке свого часу було центром літнього відпочинку бориславців.

Газета "Нафтовик Борислава"

Яким бути паркові?

Про міський парк культури, котрий вважається сезонним місцем масового відпочинку бориславців, мова йшла вже не раз. З огляду на те, яка ситуація склалася тут, очевидно, доведеться говорити про це і за каденції теперішньої влади нашого міста, бо не став ще парк таким, яким мав би бути для справжнього задоволення потреб відпочинку дорослих і малечі Борислава. Можливо, саме тому нерідко доводиться чути від мешканців міста, що простіше було б зрівняти його із землею, аби не мати ніяких клопотів ані владі, ані громаді.

З точки зору тих, хто, побувавши у різних країнах близького і далекого зарубіжжя, мав змогу бачити, якими є місця масового відпочинку там, можливо, це правильно. Та порівнювати набагато легше, ніж досягти кращого в умовах постійного дефіциту коштів. Забезпечення фінансами галузі культури за залишковим принципом протягом багатьох років призвело до того, що без підтримки держави заклади культури почали занепадати чимраз більше. Дійшло до того, що вони тепер "ледве животіють" і тримаються лише на "голому" ентузіазмі, у доброму розумінні, фанатів своєї справи. Але і їхні сили вже вичерпуються.

Цілком природно, що кожен із нас хотів би жити так, як живуть люди в інших країнах світу: в усьому відчувати підтримку і турботу держави, за багаторічну працю отримувати гідну зарплату, а на старості літ -належне пенсійне забезпечення, для задоволення культурних потреб проводити дозвілля у зонах масового відпочинку також на належному рівні.

На жаль, нам у цьому плані нема чим похвалитися. За площею території, що її займає парк Борислава, він належить до числа найбільших на Львівщині. У плані ж матеріально-технічного забезпечення атрибутами відпочинку порівнювати його з іншими парками області складно. Зрештою, для звичайного мешканця Борислава знати про це не так уже й важливо - він хоче бачити наш парк не з потрощеними лавками та купами сміття біля них, із розкиданими довкола пляшками з-під різних напоїв, а чистим і затишним, з добротними атракціонами. Чи навіть хоча б для того, аби влітку можна було просто посидіти в затінку біля прохолодного озера, на місці якого вже багато років шелестять хіба зарості очерету.

Як мовиться, хотіти не шкідливо: навіть найкращі мрії й бажання, не підкріплені фінансовими можливостями, будуть залишатися тільки мріями. Але якщо для технічного оновлення та благоустрою парку потрібні кошти, то санітарний стан й елементарний вигляд цієї відпочинкової зони залежить від кожного з нас. Добре вихована людина ніколи нічого не викине будь-де, не трощитиме лавок, не ламатиме зелених насаджень, тим більше, декоративних, не топтатиме квітів. Натомість після кожного масового гуляння бачимо перевернуті урни й лавки, довкола - купи всякої всячини, залишки "недоїдків" і пиятики... Таке враження, що у парку побувало якесь дике плем'я, не обізнане з нормами поведінки цивілізованої людини.

Бориславці старшого віку пам'ятають, яким чистим, доглянутим був наш парк колись, тому ніяк не можуть змиритися з тим, що він тепер у такому занедбаному стані. Це добре, що в ході підготовки до свят територію парку прибирають трудівники деяких підприємств та учні шкіл міста, але цього недостатньо: для постійного підтримання чистоти у належному стані не завадило б мати обслуговуючий персонал. Не зайвим було б також, аби під час патрулювання частіше навідувався сюди черговий наряд міліції - поява цих людей мала б певний вплив на тих, хто задля розваг нищить не тільки лавки, а й ігрові споруди.

Є надія, що новопризначений директор парку культури і відпочинку С. Гарголінський зуміє навести тут лад. Це найголовніше - щоб у парку був господар: діловий, енергійний, небайдужий до будь-яких проявів негідної поведінки зухвалих дебоширів.

З приходом весни турбот у директора парку побільшає. Адже весь отой непотріб, що його залишили після себе "відпочивальники" на узбіччя алей та довкола лавок потрібно буде зібрати, ході підготовки парку д початку весняно-літнього] сезону збільшиться обсяг й інших робіт. Враховуючи те, що ці роботи вже розпочато, зокрема, днями наведено порядок на танцювальному майданчику та на прилеглій де нього території, можна сподіватися, що нинішня весна стане порою оновлення і парку, улюбленого місця відпочинку багатьох із нас.

Ніна Чернишова,
газета "Нафтовик Борислава"

Марія Вояга: "Тільки віра в Бога допомогла подолати мені життєві негаразди"

п. Марія з дочкою Іриною та з молодшими донечками Любою та Надією під час Першого Причастя За даними відділу надання всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, чотирьом мешканкам міста калійників, згідно Наказу Президента України Віктора Януковича від 26 січня 2011 року, було присвоєне почесне звання "Мати-героїня".

Двом мешканкам Стебника - Воязі Марії Михайлівні та Головіній Агаф'ї Якимівні вже виплатили одноразову допомогу у розмірі 7-и тисяч гривень. Їм це звання було присвоєне ще Президентом України Віктором Ющенком від 7 грудня 2007 року. А дві інші "Матері-Героїні": Губицька Емілія Петрівна та Герасим Марія Федорівна - лише на черзі отримання грошової допомоги. Окрім того, цим відчайдушним і сміливим жінкам держава щомісяця доплачуватиме надбавку до пенсії у розмірі 262 грн., 50 копійок. Та попри державні привілеї - вони гідні цього Почесного Звання, адже не покинули своїх діточок напризволяще. Кожному з дітей матері-беригині дали гідну професію, пристойне виховання. А найголовніше - путівку в самостійне життя.

З однією з них, Марією Михайлівною Воягою, вдалося поспілкуватися. Незважаючи на те, що її життя вкрите суцільним терням, а доля неодноразово викидувала злі жарти, ця мужня і водночас тендітна жінка пройшла усі життєві випробування, і залишилася незламною. Трійко її донечок, отримавши гідну освіту та пристойне виховання, вдало вийшли заміж. А сини здобувають професію, аби з часом безбідно утримувати свої сім'ї. Навіть не віриться, що у свій час держава виділила Марії Михайлівні лише 1-кімнатну квартиру. І як виховувати у такій "клітчині" п'ятеро дітей? Та навіть для того, аби отримати це помешкання, п. Марія пройшла усі кола пекла. Від поневірянь - до бюрократичних катаклізмів. Але - усе за порядком.

- П. Маріє, розкажіть, будь ласка, декілька слів про себе?

- Родом я з Сільця, походжу з родини Кулиничів. 1958 року народження. В сім'ї - єдина дитина. Вийшла заміж рано. З чоловіком життя не склалося через постійну пиятику, яка довела його до морального зубожіння. Я змушена була з ним розвестися і одна виводити в люди шестеро діточок. Наймолодшого з них невблаганна смерть забрала у віці 5-и років. Маленький Олежик помер в лікарні від гнійного менінгіту. Довго лежав у комі. Та так і не прийшов до себе...

Може воно й до кращого, бо лікарі говорили: з таким діагнозом він, якщо б і вижив, то був би розумово відсталим. На той час (а це сталося у червні 1998 року) ми якраз планували їхати на прощу в Жовкву. Не судилося...

- Як склалася доля інших дітей?

- Найстарша Ірина (1978 року народження) вийшла заміж в Колпці. Живуть з чоловіком заможно, мають власний будинок. Онуку Назарчику невдовзі виповниться шість місяців. Доля її винагородила за те, що ділила зі мною усі життєві негаразди. Доглядала меншеньких, робила з ними уроки, а згодом діставала мені життєво необхідні ліки.

Син Василь (1980 року народження) зараз часто хворіє через те, що не беріг себе в юні роки. Спочатку він працював у приватного підприємця в Сільці. Виготовляли заготовки меблів. Працював без респіратора, тому й надихався меблевих опилок, які осіли йому на легенях. Зараз це далися взнаки. Мати, яка в певний час займалася його вихованням, не могла собі з Василем дати ради. Зізнаюся, що він - специфічна дитина. Потрапив під поганий вплив друзів, під вплив вулиці. А це до добра не доводить... от і розплачується за свої гріхи здоров'ям.

Дмитро (1984 року народження) освоїв професію водія та кухаря. Зараз у пошуках місця роботи. Обидва сини - неодружені. А так би хотілося, щоб у них все склалося добре. Прошу їх : "Йдіть, діточки, до церкви. Тільки там можна вимолити в Бога ласки, аби пережити випробування долі і отримати Боже Благословення".

Мої донечки-близнючки Надійка та Любочка (1989 року народження) - дуже побожні. Навчалися на катехитичних курсах, співали в церковному хорі. Були дуже слухняними, милими та старанними дітьми. Після першого причастя у дівчаток помітили талант до співу. Я щиро зраділа, що зможу залучити їх до співу на Богослужіннях. Щоправда, і вони не лінувалися. Вставали зранку, аби встигнути на недільну Святу Літургію, (згідно графіку, раз у тиждень відправа починалася о 8-й годині ранку, наступної неділі - в десятій).

Зараз одна з донечок, Надійка, працює у Трускавці, в магазині "Фуршет". Її чоловік Михайло - родом з Залужан. Доньку любить, і мене поважає. Свекруха і свекор також - прекрасні та гостинні люди. Мою Надю люблять, як рідну доньку.

Люба вийшла заміж в селі Бортиня (Мостиський район). Живуть з чоловіком досить заможно. Дуже помагають їм їхні батьки, які просто обожнюють маленького онука - 9-місячного Максимчика. Материнське серце радіє за долю моїх трьох донечок.

- А якою видалася Ваша нелегка доля?

- Ой, справді таки нелегка! Натерпілася я від свого чоловіка (родом із села Модричі), який пустив за вітром батьківське майно, змарнувавши рідну хату. Постійні п'янки та побої супроводжували мене доти, поки з ним не розвелася. Я жила у материній хаті: убогій, що складається з кімнатчини та кухні. І виховувала там трійко дітей. Мої батьки, як могли, допомагали мені виховувати діток. Батько Михайло помер більше 30-и років тому. Ми з матір'ю (яка сьогодні вже також покійна), як могли, давали собі раду в житті. Ой, дитинко, всеньке життя я бідувала! Доньку Любу назвала в честь мами, яка до останнього гарувала, аби одягти та прогодувати онуків. Померла шість років тому. У віці 73-х років

Чоловік спочатку працював на Дрогобицькому цегельному заводі. Стояв на черзі, щоб отримати квартиру. Але за погану поведінку та за п'янку його звільнили. Аби добитися квартири я влаштувалася на цегельний завод прибиральницею. До того часу була оформлена прибиральницею у Стебницькій ЗОШ №6. Коли начальству упом'янула за квартиру, у відділі кадрів мені одразу ж повідомили, що їм не підходить моя прописка. Мовляв, для того, аби мати право на отримання квартири, обов'язково потрібна дрогобицька прописка. Через такий бюрократизм я, як то кажуть, "пролетіла", як фанера над Парижем. Мабуть, у них вже хтось був на приміті. Той, хто підплатив... а я, попри слізні благання, що не маю де подітися з трьома дітьми, була знята з черги і волею долі знову повернулася працювати в шосту стебницьку школу.

У 1989 році народилися близнята Надя з Любою. Відносини з чоловіком зайшли в глухий кут. Він неспроможний був прогодувати навіть себе. І я зважилася на крайній відчайдушний крок - не вступалася з родильного дому. Та й куди було йти - в однокімнатну батьківську хату, де, окрім мене, мешкала мати з трьома моїми дітьми? Так прожила в родильному відділенні м. Дрогобича два тижні. Потім мене звідти випросили, та я також була уперта. - Куди я піду? - сказала місцевим можновладцям. - Мені нема, де йти. Доки не вирішите мого питання, буду жити в лікарні!

Так я з близнючками прожила на Павлова, в палаті Дрогобицької міської лікарні майже три роки..

- А як же інші діти?

- Навідували мене разом з матір'ю. Іринка була за старшу. Розумна, розсудлива, у всьому заміняла мене.

Згодом про мої поневіряння написали в християнській газеті "Добре серце". На нас звернули увагу і лікарі, і влада. Завідуючому дитячого відділення Дрогобицької міської лікарні п. Власову я завжди буду вдячною. Він постійно нас консультував, оглядав, дбав про здоров'я моїх доньок. Клопотав про мене перед владою. Односільчани за мене також не забували. Допомагали матеріально. Після тієї статті усі небайдужі присилали мені поштою гроші. Зібрані громадою, хто скільки міг...

А згодом, за сприяння Стебницького міського голови Василя Пецюха, який на той час був при владі, мені виділили таки квартиру у Стебнику. На четвертому поверсі. Щоправда, однокімнатну. Та для того мені прийшлося неодноразово оббивати пороги обласних та місцевих чиновників. А скільки було письмових звернень у різні інстанції? Навіть побували на прийомі у покійного рухівця В'ячеслава Чорновола. Той пообіцяв посприяти мені у вирішенні питання. Та так і не дожив до того моменту.

Через отаке пережиття я поплатися здоров'ям. Мене почали допікати часті болі в суглобах. А коли вони стали нестерпними, мене поклали в Стебницьку міську лікарню. Де я відлежала місяць. Некомпетентність медиків та їх халатне відношення мало не відправили мене на тамтой світ. Мені було встановлено не той діагноз - туберкульоз нирок. А коли горе-лікарі мене недолікували - то скерували з хибним діагнозом до Львова. Пам'ятаю, "горіла" тоді від високої температури більше двох тижнів. У туберкульозному відділенні обласної лікарні медики довго обурювалися, бо ніякого туберкульозу у мене не виявили. Лише пісок в нирках. Натомість вжахнулися, коли побачили, що печінка в мене збільшилася удвічі. Мене мучили страшні головні болі і висока температура. Після здачі аналізів, виявилося, що у мене в крові жахлива кількість білорубіну. Дякувати Богові, мене лікували світила медицини в обласному медінституті. А фахові лікарі відновили моє здоров'я у інфекційному відділенні Львівської обласної лікарні, що знаходиться навпроти Личаківського цвинтаря. Без ніякої подяки. Добре наслухалися про мою гірку долю. Мабуть таки материні молитви та моя сильна віра в Бога зцілили мене від тяжкої недуги. Та ще добрі люди. Сусідка моя частенько приходила провідувати мене. Говорила з лікуючим лікарем. Думаю, що віддячилася йому від імені моїх односільчан.

З того часу, як Бог вирвав мене з тяжкої недуги, я стала постійно навідуватися до Церкви. І дітей своїх привчила до того. Особливо найменшеньких. Дуже пережила смерть Олежика. Та місцевий парох і добрі люди не дали мені пропасти. Від пережиття я змушена була піти з роботи. Хоча й досягла пенсійного віку. З діагнозом - хронічний гепатит, через який мені було присвоєно другу групу.

- У якій школі навчалися Ваші діти?

- Ірина - в ЗОШ № 11, а молодші - в стебницькій шостій школі.

- Дирекція школи з розумінням ставилася до Вашого сімейного положення?

- Намагалися йти на уступки. Давали навіть гуманітарну допомогу на дітей. Щоправда, нікудишню. Кращу, мабуть, розбирали між собою дирекція та вчителі. Моїм же дітям доставалося "на тобі, Боже, що мені - не гоже". Носити такий непотріб ніхто з моїх дітей не захотів, тож я його викинула на смітник.

- До якої Церкви ходите?

- До Церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Там мені завжди помагали (морально і матеріально). І парафіяни, і місцеві священики. Особливо отець Михайло завжди ставав мені в пригоді.

Всією громадою зібрали мені кошти на придбанні життєво необхідних ліків. Досить дорогих, як на той час. Одна упаковка коштувала 480 гривень. Це вже потім моя донечка Іринка купувала їх мені на гуртівні у Трускавці за ціною собівартості. За 400 грн.

Волею Божою я одужала. Тож я завжди ходитиму до Храму Господнього і дякуватиму Богові за те, що підніс мене з важкої хвороби та допоміг мені вивести в люди моїх дітей.

На фото: п. Марія з дочкою Іриною та з молодшими донечками Любою та Надією під час Першого Причастя.

Вікторія Лишик

Ми споживаємо суцільні ГМО

Як свідчить практика захисту прав споживачів в Україні, Книга відгуків і пропозицій є дієвим та досить ефективним механізмом для споживачів у відстоюванні ними своїх законних прав та інтересів. Разом з тим, переважна більшість споживачів тільки в загальних рисах уявляє суть Книги відгуків і пропозицій, і ще менша кількість громадян використовує її за призначенням. Разом з тим, активні дії споживчої громади, направлені на відстоювання своїх прав у галузі громадського харчування, а особливо у сфері торгівлі, з послугами якої кожен споживач стикається практично щоденно і систематично потерпає від непрофесійних та неповажливих працівників - продавців, касирів, консультантів, адмінперсоналу тощо - можуть стати тією СИЛОЮ ПРАВА проти ПРАВА СИЛИ численних представників недобросовісного бізнесу. Отож, спільно читаємо Інструкцію про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування , щоб більш ефективно користуватися своїми правами споживачів та знати, як діяти з їх порушниками.

А порушень назбиралось чимало. Найбільше стебничан скаржаться на низьку якість продукції - як харчової, так і промислової. Пропонуємо вашій увазі думки з цього приводу:

Тетяна Кудрявцева: "Маємо те, що маємо"

- Останнім часом я мало що купляю на ринку та в магазинах. В основному, через те, що продукція - низької якості. Колись речі носилися довго, не розтягувалися, не кошлатилися. А зараз - хімія хімію поганяє.. На товари з якісної матерії приватники кошти не дуже раді витрачати. Оскільки купляти їх не дуже багато є охочих. Виходячи з такої невтішної ситуації, я речі на дешевих ринках не купляю. Та й послугами магазинів не дуже користуюся. В основному, речі мені висилають родичі з-за кордону.

Продукти також - ненатуральні. Морозиво - одні порошки та вода. Не кажучи вже про м'ясні вироби, основними складовими яких є, якщо не соя та желатин, то дешеві хімічні домішки.

Ой Боже, продукти - наш біль! На етикетках пишуть одне, а споживаємо зовсім інше. Замінники, барвники, стабілізатори… І нема на то ради. Санепідемстанція належним чином не провіряє якість товару. Та й інші інстанції приватні підприємці також підкуповують. Тому маємо те, що маємо.


Леся Тершівська: "Овочі вирощую на городі сама"

- Овочі вирощую на городі сама. Їх і споживаю. Буває, на обідню перерву йду обідати в місце заклади громадського харчування. Поки що жива здорова (сміється).

Одяг купляю в знайомих підприємців. Їх якістю задоволена.

Петро Веклюк: "Я дякую Богу за те, що в мене здоровий шлунок"

- Зараз ми самі не знаємо, що споживаємо Складові продукту, які зазначені на привабливій упаковці, далеко не відповідають дійсності. Виробник в основному орієнтується не на якість продукту, а на платоспроможність покупця. Тож в кінцевому використовується неякісна, дешева, штучна продукція. З'їси - і платиш за те здоров'ям.

Я дякую Богу за те, що у мене є здоровий шлунок. Інакше висловився б більш гостро критично!

Одяг, промтовари також не є натуральними. Фарби, хімія, полістер є основними їх складовими. На якісні ж тканини відповідно й затрати більші. Тож виробник не зацікавлений в їх збуті. Якісний одяг коштує дорого. Продається в елітних магазинах і розрахований на певне коло споживачів. На будматеріали та інші промислові товари також ціни до небес підскочили. А за їхню якість гарантії ніхто не дасть.


Оксана Вирста: "Ми споживаємо суцільні ГМО"

- Ми споживаємо суцільні генномодифіковані продукти. І нема на то ради!

Одягаємо хімію, дихаємо хімією, будматеріали також з використовуємо з хімії. Тому і не дивуймося, що діти наші кволі та анемічні.

Вікторія Лишик,
газета "Воля громади"

Як діяти при виявленні вибухонебезпечних предметів

Згідно із статистичними даними на Львівщині щорічно фіксується близько 400 випадків виявлення населенням різноманітних видів боєприпасів часів минулих світових воєн. За прогнозами фахівців, з роками їх не меншатиме.

Як стверджують спеціалісти, щорічно земля немов би виштовхує споряджені вибухівкою болванки на декілька міліметрів ближче до поверхні. На жаль, іноді люди намагаються розібрати виявлені військові реліквії, не усвідомлюючи смертельну небезпеку своїх дій. І це не перебільшення. Докази стверджують: усталена думка у частини населення про те, що старі боєприпаси віджили свого віку і вибухнути не можуть - хибна. Це добре знають не тільки піротехніки, але і близькі тих людей, які своїм життям або здоров'ям розрахувалися за "панібратське" ставлення до смертоносного металу.

Дати однозначну відповідь - що саме спонукає людей так необачно поводитись із вибухонебезпечними предметами - доволі важко. Але доволі легко ще раз нагадати елементарні правила безпеки при виявлені боєприпасів. Пам'ятайте: при виявленні вибухонебезпечних предметів слід огородити місце знахідки та негайно повідомити про неї підрозділи МНС України за телефоном 101, а також місцеві органи влади. До прибуття спеціалістів слід організувати чергування поблизу знахідки та не допускати до неї людей. Категорично заборонено розбирати боєприпаси, кидати їх у вогонь або самостійно переносити чи транспортувати. Дотримання цих простих правил убезпечить ваше життя.

Категорично забороняється: брати в руки, витягувати із землі, робити спроби розрізання; завдавати по них ударів; робити спроби розбирання, переносити або перекочувати, кидати в багаття; збирати і здавати їх на брухт.

Пам'ятайте! В кожній авіабомбі, снаряді, міні таїться смертельна небезпека, яка приводить до загибелі або каліцтва людини!

Державний пожежний нагляд м. Трускавця

Оголошення

СПА-центр "П'ятий океан" запрошує на роботу масажиста, майстра з манікюру та педикюру, косметолога по обличчі, банщика. Звертатися за адресою: м. Трускавець, вул. Д. Галицького, 2 (біля ресторану "Мисливський рай") або за тел. 03247 6-55-53 (Оксана Михайлівна).

© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.
 © 2007-2017 Информационный портал курорта Трускавец