меняется дизайн сайта, возможны перебои в работе сервиса
Трускавецький вісник №9(388)/2011

Інформаційний портал курорту Трускавець  

русский   українська   english

Головна
Санаторії
Готелі
Приватний сектор
Квартири подобово
Нерухомість
Трускавецький вісник
Публікації
Фотогалерея
Каталог сайтів
Контакти

Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

Трускавецький вісник
№9 (388) 23 січня 2012 р.

Новини Трускавця та регіону

Руслан Козир: «Трупа не можна оживити, його можна припудрити»

Як повідомив на понеділковій нараді 23 січня начальник відділу освіти ТМР Михайло Шубак, в СШ № 3 є проблеми із теплом, температурний режим там нижче норми, в класах градусники показують 16 – 17оС. Нагадаємо, що сьогодні, 23 січня – перший день навчання в трускавецьких школах.

Керівника КП «Трускавецьтепло» Руслана Крамар зобов’язано виправити ситуацію. Міський голова Руслан Козир вважає цей приклад показовим стосовно потреби переведення шкіл та садочків на власні котельні. Говорячи про стан мереж, які прокладалися ще в радянські часи і застаріли як фізично, так і морально, пан Козир зазначив: «Трупа не можна оживити, його можна тільки припудрити».

Станиля завалює Трускавець сміттям

Як повідомив 23 січня на понеділковій нараді в трускавецькій мерії заступник начальника компанії «Ком-Еко-Борислав» Геннадій Корконішко, фірма замінюватиме контейнери для збору сміття на нові – ємкістю 1,1 (євростандарт), а старі подарує для КП «Трускавецьжитло». Всього передбачено замінити 69 штук таких контейнерів. Також на нараді було піднято питання неукладення договорів на вивезення сміття окремими суб’єктами підприємницької діяльності, є серед таких навіть депутати ТМР. Міський голова Руслан Козир зауважив, що він готовий на сесії міської ради зачитати публічно прізвища таких недобросовісних депутатів.

Привозять своє сміття до Трускавця і мешканці Станилі, особливо багато його накопичується в сміттєприймальних пунктах поблизу будинків 55 та 59 на вулиці Данилишиних. «Ком-Еко-Борислав» продаватиме станильчанам мішки для збору сміття зі своїм логотипом і таким чином поступово вирішуватиме проблему. Адже за кожну послугу потрібно платити.

У Трускавці підвищилася смертність громадян

Як повідомив 23 січня на понеділковій нараді в трускавецькій мерії заступник начальника Трускавецького МВ УМВСУ Віталій Малицький, минулого тижня в нашому місті зафіксовано підвищення смертності громадян. Помирають переважно люди похилого віку.

А головний державний санітарний лікар Трускавця Наталія Когут доповіла, що за минулий тиждень в місті зафіксовано три нові випадки захворювання на кір, один з них – в учня СШ № 1. В зв’язку з цим заборонено приймати до навчальних закладів дітей, які не мають повного щеплювального статусу. Із грипом та ГРВІ ситуація задовільна – Трускавець знаходиться нижче епідпорогу.

Міський голова зустрівся з бізнесменами

Минулого тижня в залі засідань виконавчого комітету Бориславської міської ради відбулась зустріч Бориславського міського голови Володимира Фірмана з підприємцями та роботодавцями міста Борислава. Про це повідомляє відділ внутрішньої політики Борислав якої міської ради. Ініціаторами такої зустрічі виступили - міська рада та Бориславська міська громадська організація «Асоціація роботодавців м. Борислава». Порядок денний зустрічі: «Поглиблена співпраця влади та бізнесу: проблеми та перспективи». В.Фірман, зокрема, зазначив: «Ми рідко зустрічаємось, але у нас є бажання відновити діалог з бізнесом. Я готовий почути кожного підприємця, адже ви даєте місту робочі місця. Головне, що ми всі маємо зробити – поміняти свою ментальність».

Голова Асоціації Володимир Кришталь наголосив про те, що між владою і бізнесом підписано угоду про співпрацю. Друга частина зустрічі пройшла у формі діалогу. Представники бізнесу задавали питання щодо ставок єдиного податку, грошової оцінки земельних ділянок. Присутніх також цікавили питання в гуманітарній сфері та житлово-комунальні. На всі запитання присутні отримали відповіді. На зустрічі також був присутній заступник міського голови Андрій Паскевич.

Відзнака для Дарії Гусяк

20 січня голова Львівської обласної ради Олег Панькевич вручив нагороди Львівської обласної ради під час Урочистої Академії з нагоди Дня Соборності України (93-ї річниці проголошення Акту Злуки), яка відбулася у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької. Зокрема, за вагомий особистий внесок у відродження й утвердження національної ідеї, становлення й розбудову Української держави та з нагоди Дня Соборності України Подяку обласної ради отримала і знана уродженка Трускавця, політв’язень та громадська діячка Дарія Гусяк. Нагороди також отримали Зорян Попадюк, Мирослава Зваричевська, Марія Гель, Шейхет Мейлах. Відзнакою обласної ради нагороджена Ірина Калинець – відома громадська діячка та письменниця.

Рибник – з головою

22 січня 2012 року у Дрогобицькому районі відбулися позачергові вибори Рибницького сільського голови та проміжні вибори депутатів Рибницької сільської ради. Про це інформує прес-служба Львівської ОДА. За підсумками голосування Рибницьким сільським головою обрано Паращака Ярослава Григоровича 1980 року народження, безпартійного. Депутатами Рибницької сільської ради обрано Зварича Василя Івановича, Лозинську Лідію Михайлівну та Бутиму Василя Степановича.

У Стебнику знову видобуватимуть калійну сіль?

18 січня в приміщенні Львівської облдержадміністрації відбулася зустріч з представниками потенційного інвестора Jian Enterprises Group і Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України щодо відновлення видобутку калійних солей на базі Стебницького ДГХП "Полімінерал", - повідомляє Головне управління економіки та промисловості Львівської облдержадміністрації. Зокрема, з метою ознайомлення з діяльністю даного підприємства, відбувся виїзд у м. Стебник, де спільно з генпроектною організацією ТДОВ "Гірхімпром" та керівництвом підприємства розглянуто стан інфраструктури комбінату, екологічні проблеми, потреби у фінансових ресурсах щодо відновлення видобутку калійних солей та можливої участі компанії Jian Enterprises Group у процесі приватизації Стебницького ДГХП "Полімінерал".

Кращі твори літературного конкурсу «Стежками Каменяра» надруковані в трьох книгах

20 січня у видавництві «Вістка» побачили світ три книги під назвою «Стежками Каменяра». А в суботу, 21 січня, з рук Роланда Франка, онука Івана Франка та голови журі літературного конкурсу «Стежками Каменяра», їх отримали переможці та лауреати.

Нагадаємо, «Стежками Каменяра» - це перший такого рангу літературний конкурс для школярів не тільки на західних теренах держави, а й у всій Україні. Його ініціатор – головний редактор тижневика «Каменярі» Ігор Курус. У конкурсі взяли участь 133 учасники. До редакції тижневика протягом двох місяців надійшло 239 робіт від учнів загальноосвітніх закладів Дрогобиччини. Серед них – 140 поетичних та 99 прозових робіт. Журі, яке складалося з 18 вчителів української мови і літератури шкіл району, назвало імена переможців. Це – Віра Петрів і Софія Сорочак (вік – 6-11 років) та Анастасія Камінська і Христина Нога (вік – 12-16 років). Другі і треті місця у вікових категоріях вибороли Михайло Кухар, Мар’яна Куротчин, Олеся Николин, Микола Сторонський, Анастасія Гнатюк, Владислав Дорофеєв, Юлія Кінчик та Марія-Анна Піцикевич.

Як і обіцяли організатори, кращі твори надруковані в окремих збірках до Дня Соборності України. Тож світ побачили збірки віршів, прозових творів та казок.

Відзначили День Соборності України

20 січня в районному Народному домі відбулися урочисті збори та святковий концерт з нагоди Дня Соборності та Свободи України. Про це інформує прес-служба Дрогобицької РДА. Реферат виголосив методист відділу освіти, викладач історії Андрій Яник. Учасників свята привітав голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради Михайло Сендак. Очільник району наголосив, що Акт Злуки став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх становлення як політичної, державної нації, ця подія має величезне значення у сучасному процесі розбудови Української держави. Від районної ради, депутатського корпусу зі словом вітання виступив заступник голови районної ради Роман Урбан. Відбувся святковий концерт учасників художньої самодіяльності району.

У Трускавці День Соборності відзначали 20 – 21 січня, у п’ятницю та суботу. В Народному Домі та бібліотеці проходили заходи з відзначення свята, які підготував міський відділ культури. А делегація міської станиці Пласту взяла участь в урочистостях у Львові.

Wspolpraca: nowe horyzonty

W styczniu zastepca mera Truskawca z promocji i rozwoju kurortu Jurij Jaworskij przebywal z robocza wizyta w polskich miastach Jaslo i Limanowa. Celem wizyty w Polsce bylo poglebienie wspolpracy w dziedzinie medycyny, rekreacji oraz turystyki. Na luty zaplanowane jest przybycie polskich medykow do Truskawca, zeby oni na wlasne oczy zobaczyli potencjal uzdrowiska. Wladze Truskawca takze deklaruja chec wspolpracy z polskimi miastami partnerskimi i w innych branzach – kultura, przedsiebiorczosc, nauka, sport.

Власна інформація

Владика Ярослав: "Над Йорданом Христос упокорив себе, як звичайний каянник"

19 січня на празник Богоявлення Господнього владика Ярослав (Приріз) очолив святкові богослужіння у катедральному храмі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Єпископу співслужив митр. прот. Тарас Гарасимчук (парох храму) та сотрудники парафії.

«У сьогоднішньому празнику Господнього Хрещення ми переживаємо одну з найбільших і найглибших правд нашої віри - таїнство Пресвятої Тройці, а саме об'явлення цього Божого Таїнства – Богоявлення», - зазначив архиєрей у святковому зверненні до вірних.

Пояснюючи значення святкової події, владика додав: "Над Йорданом Христос, будучи Божим Сином - Другою Особою Божою, - упокорив себе, як звичайний каянник. Та саме цим покаянним подвигом спричинив і довершив дві головні події, які лягли в основу нашого спасення: об'явлення Пресвятої Тройці і народження до надприродного життя через водну купіль. Від хрещення Христа, омиття водою в ім'я Пресвятої Тройці стало знаком омиття душі з гріхів, другим народженням людини до надприродного життя. Бо своїм хрещенням Христос освятив воду і вчинив її таїнственним знаком відпущення гріхів."

Цього ж дня архиєрей разом із священнослужителями та вірними парафій м. Дрогобича вирушили процесійною ходою на площу перед міську ратушу, де відбувся чин великого водосвяття.

Зазначимо, що напередодні, 18 січня, владика Ярослав очолив у катедральному храмі богослужіння Надвечір'я Богоявлення.

о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ

Тарифи ростуть – трускавчани радіють?

Місцева влада Трускавця браво рапортує про те, як добре, що знищили КП «Наше місто», бо і економія витрат газу та електроенергії є (не порівнюють, наскільки теплішою є ця зима відносно минулорічної), і втрати води менші, і менше людей працює за меншу зарплату і з більшим коефіцієнтом корисної дії, і в цілому все – для людей, тільки для них. Водночас для цих людей – і постійне зростання тарифів.

Так, як інформує офіційний сайт Трускавецької міської ради, під час наради міського голови Руслана Козира з керівниками виконавчих структур були доведені до відома розпорядників коштів нові тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання. Для населення тариф на теплову енергію становитиме 316,45 грн./Гкал (без ПДВ), для бюджетних установ – 818,27 грн./Гкал, для інших споживачів - 820,81 грн./Гкал. Постанова набирає чинності з 1 лютого 2012 року. Збільшення тарифів зумовлює подорожчання теплопостачання для усіх споживачів централізованого опалення у Трускавці на 18%.

Без сумніву, будуть підвищені і тарифи з обслуговування житла, знані як квартплата. Багато мешканців міста дивуються – а за що платити? Багато що з переліку задекларованих послуг просто не виконується, а те, що виконується, навряд чи задовольняє мешканців. Маємо на увазі якість виконання послуг. У владі кажуть, що змінений і доповнений перелік послуг новоствореного КП «Трускавецьжитло» та приблизні ціни на них були доведені до відома мешканців під час громадських слухань, що відбувалися восени минулого року. Та більшого цинізму, ніж ці слова, годі знайти. Мешканці в абсолютній своїй більшості не могли прибути на так звані «громадські слухання», котрі проводилися в будні дні, в робочий час, тож говорити, що мешканці – «за» підвищення тарифів, є просто неетичним. «Тарифний план послуг складався з урахуванням побажань мешканців», - продовжують наполягати чиновники. Інше пояснення росту цін на житлово-комунальні послуги – це, мовляв, не місцева влада винна, а центральна. І це при тому, що Президент України Віктор Янукович та Прем`єр-міністр Микола Азаров різко розкритикували підняття тарифів місцевою владою.

Приклад Трускавця є показовим у плані нехтування місцевою владою інтересів мешканців, інтересів громади. Про «громаду» пан Козир та його помічники і друзі, котрих тепер навалом у теплих кріслах кабінетів на Бориславській, 1 і 2, пам’ятали перед виборами і «пам’ятають» у привітаннях до всіх свят. А щоб зрозуміти цю громаду – так ні, навіщо їм це. Бо про яке розуміння можна говорити, коли тільки за один 2011 рік мешканцям Трускавця підняли тарифи в розмірах більших, ніж за всі чотири роки другої каденції Лева Грицака. Хтось скаже – так тоді ж було економічне процвітання. Але ж ні, криза триває з 2008 року і при тому тарифи в Трускавці майже не піднімалися вгору, а стосовно вивезення твердих побутових відходів тариф навіть був дещо знижений (в 2010 році). Завжди влада намагалася допомогти громаді, особливо найбільш незахищеними верствам. Натомість в 2011 році окрім тарифів на газ та електроенергію, до яких місцева влада дійсно нічого не має, у Трускавці були підняті тарифи:

а) на вивезення сміття (рішення виконкому № 183 від 7 липня 2011 р.);
б) ритуальні послуги (рішення міськвиконкому № 264 від 29 вересня 2011 р.);
в) за водопостачання та водовідведення (рішення трускавецького міськвиконкому № 286 від 11 жовтня 2011 р.).

Необхідно теж вказати на той факт, що місцева влада, ліквідовуючи КП «Наше місто», говорячи про його нібито неефективність, залишила діючі для цього підприємства тарифи, які тепер населення сплачує на рахунки аж трьох комунальних підприємств. Якість надаваних послуг не змінилася, або в деяких випадках і погіршилася, бо відбулося скорочення кількості простих робітників, зате начальників та їхніх заступників побільшало аж втричі. До «турботи» місцевої влади на чолі з Русланом Козиром про нашу трускавецьку громаду додаймо ще підвищення розміру орендних ставок за землю, введення нової нормативної грошової оцінки за землю, підвищення батьківської плати за відвідування садочків (рішення виконкому № 8 від 27 січня 2011), підвищення на 50% платні за проїзд в міському транспорті (ріст з 1 гривні до 1,50 грн. погодив саме трускавецький міськвиконком своїм рішенням № 132 від 21.04.2011), не забудьмо, що почали нараховувати за послугу централізованого теплопостачання тим, хто від нього давно від`єднався і перейшов на автономне (з грудня 2011 року). Словом, влада дуже переживає, щоб громада була чесною, а про заможність щось забулося. І це в місті, де рівень доходів на душу населення, можливо, найнижчий в області чи і в Україні, адже саме в Трускавці середня заробітна плата є однією з найнижчих в області. А який рівень цін – знаємо самі, недарма ми змушені їздити закуповуватися до Дрогобича, бо там і продукти, і промислові товари значно дешевші. Втім, влада хотіла на Новий рік зробити нам ще подарунок у вигляді скорочення маршруту «Дрогобич – Трускавець», та, на щастя, це не в їхній компетенції, та й мешканці почали активніше протестувати. Та все одно ця активність наших співгромадян є ще занадто слабкою, щоб у Білому домі Трускавця почали рахуватися з думкою людей. Пригадуються мітинги під мерією, які організовувала «Наша Україна» із гаслами «Не допустимо підняття тарифів!». Колони на чолі з Русланом Крамаром (депутат від БЮТ) добивалися відміни нарахувань за централізоване опалення. Та влада дуже швидко змінює людей і не завжди в кращу сторону. Тому про ці часи воліють мовчати і не згадувати ні депутати Крамар та Пілько, ні теперішній мер Козир, ні інші «народні діячі», які так розпиналися за долю бідних трускавчан в пресі передвиборчого періоду. Жорстко та жорстоко, неначе чоботом німецько-фашистського окупанта, трускавчан звалюють з ніг, удар за ударом падає на сімейний бюджет – не встигли оговтатися від підняття нових тарифів на воду, а тут тепло дорожчає, за ним квартплата майже в два рази підстрибне, а чого ж іще чекати, навіть не знаємо…

В той же час Прем’єр-міністр України Микола Азаров поставив вимогу скасувати необґрунтоване підвищення комунальних тарифів, яке допускають органи місцевої влади. Про це інформує прес-служба Кабміну. «Жодних підстав для підвищення комунальних тарифів немає», - наголосив Глава Уряду. Тож «всі необґрунтовані рішення мають бути негайно скасовані, а до їх авторів вжито заходів впливу».

«Детально з’ясуйте ситуацію в кожному регіоні, оцініть роботу чи бездіяльність кожного глави регіональної адміністрації, - доручив Микола Азаров. - Підготуйте для Уряду звіт про висновки, які зробили, і заходи, яких треба вжити Уряду, Мінрегіону, регіональним адміністраціям, щоб припинити «тарифний розгул».

Багато трускавчан в розмові з нашим кореспондентом заявляють про свою готовність скаржитися на дії трускавецької влади на урядову лінію. «Знахабніли аж до краю, - говорить пані Марія, пенсіонер, - пенсія в мене невелика, та я економила, щоб не мати боргів, платила вчасно. Чула, що торік Козир обіцяв, що ті хто платитиме вчасно, матиме знижку. Та чи одне він обіцяв? А тепер прикрутив так, що дихнути не можна, у квитанцію лячно глянути. А я ж повірила оце, що то людина, наш, трускавецький, та й проголосувала. Обманщик він, ось що я вам скажу. А платити за новими тарифами не збираюся, спочатку подзвоню на урядову лінію, хай зіб`ють із них спесь, а то вони тут на місцях дуже панами всі поставали, народ їм, вибачайте, в одному місці».

З однієї сторони, трускавчан можна зрозуміти, адже нові тарифи можуть виявитися непідйомними для них. Заробітну плату не підвищують, та й ту, що є, часто затримують, рівень безробіття у Трускавці не зменшується, скільки лише кваліфікованих працівників КП «Наше місто» трускавецька влада викинула на вулицю, товари дорожчають. Та з іншої сторони, ми самі ж обрали таку місцеву владу, то на кого маємо нарікати? Може, так і треба трускавчанам, щоб наступного разу не слухали фальшивих слів та дешевих обіцянок, а оцінювали політиків за їхніми ділами?

А тарифи ростуть. Радійте, трускавчани, маєте чесну владу…

Володимир Ключак

Вибори без вибору, або Що робити націоналісту?

За великим рахунком, вибори 2012 року мало чим відрізняються від будь-яких інших виборів, які відбулися в Україні за роки незалежності. Це ті ж самі вибори без вибору.

Олігархічні клани розподілили між собою територію і промисловість, засоби масової інформації та політичні сили, понабирали собі менеджерів на кшталт президента і прем’єр-міністра - і керують задля власного задоволення. В людей складається ілюзія, що, голосуючи за ту чи іншу партію, вони роблять свій вибір. Насправді вибір за них зроблений давно, бо якщо глибше копнути, всі політичні сили схожі між собою, як брати-близнюки.

Найперша і найголовніша ознака схожості - це відсутність ідеології. В цьому сенсі “Батьківщина” абсолютно нічим не відрізняється від Партії регіонів, хоча люди вважають, що це опозиційні одна до іншої політичні сили. Просто за ними стоять різні олігархічні клани, хоча, якщо придивитися, і тут, і там бачимо знайомі обличчя, які не йдуть стінка на стінку, а дні народження то й взагалі разом святкують.

Помилковим є твердження, буцімто в Україні є дві ідеологічні партії - Комуністична і “Свобода”. Справді, ідеологічні принципи закладені в їхніх програмних документах, але комуністи мають таку ж належність до комуністичної ідеології, а “свободівці” - до націоналістичної, як морська свинка - до роду свинячих і моря. Лідери цих політичних сил використовують відповідно комуністичну чи націоналістичну риторики, але це про людське око і для непосвячених. Насправді ж між ними більше спільного, ніж відмінного, і ще невідомо, хто є, скажімо, більшим супротивником НАТО чи вступу України до Євросоюзу. Пересічний громадянин відповість, що комуністи, але програмні заяви лідерів “Свободи” затикають симоненків-мартинюків за пояс. Крайніми, як завжди, залишаються рядові прихильники комуністів і “свободівців”, які щиро вірять відповідно у комуністичну і націоналістичну ідеї, але наразі їхні лідери є для них кумирами.

Комуністична ідея в Україні могла відмерти ще минулого року, якби не бездарна політика Партії регіонів в економічній і соціальній сферах. Так звані реформи проводяться не для народу, а для олігархів, які “підгодовують”, в тім числі, й комуністів і “свободівців”. Фракції комуністів уже могло не бути в українському парламенті 2012 року, але, схоже, що декілька мандатів “вірні марксисти-ленінці” таки здобудуть. Розчарований виборець голосує не за комуністичну ідею, а за примарний ситий шлунок, який йому обіцяють забезпечити комуністи, для яких, за класичним ленінським принципом, “чим гірше, тим краще”. До речі, й “свободівці” зробили соціальну складову чи не найголовнішою в своїй передвиборчій кампанії, похеривши в угоду їй національну ідею, так що матимемо в новому складі Верховної Ради України й націоналістичну і войовничу за формою, але не за змістом фракцію.

У важкій ситуації, як завжди, опиняються націоналісти. Я маю на увазі не той націоналістичний люмпен, який ходить у вишиванках, горлає на мітингах “Ганьба!” і “Слава Україні!”, а сам за шмат гнилої ковбаси продає неньку-Україну: служить злочинній владі, безбожно краде, вимагає хабарі, розв’язує меркантильні особисті проблеми й таке інше. При цьому я з великим пошанівком ставлюся до щирих українців, для яких вишиванка є символом незнищенності України, але вони стали заручниками і обставин, і політиканства тих, хто заробляє статки на цинічній брехні. Найбільше мені шкода думаючих людей, які прийшли до висновку, що лише українська національна ідея є єдиним шляхом до виходу України з кризи, наповнення нашого життя українським змістом.

Подібна дилема стояла перед націоналістами принаймні двічі: 1994-го і 2004-го, коли з великими сумнівами, але вони віддали свої голоси В’ячеславові Чорноволу і Вікторові Ющенку. Було зрозуміло, що ці демократи з соціалістичним мисленням ніколи не стануть націоналістами і не виборюватимуть незалежну Україну в націоналістичному значенні цього слова. Але десь жевріло сподівання, що відбудеться крен з позірного демократичного устрою до націоналістичного. Натомість побачили прагнення цих лідерів радше домовитися з неукраїнськими і антиукраїнськими силами, ніж вести з ними нещадну боротьбу. Все це виправдовувалося гостротою моменту, імовірністю втрати незалежності, а у випадку з Віктором Ющенком – ще й жадобою до власного збагачення.

Нині ми не маємо лідера, якого бодай умовно можна було би назвати не те що націоналістичним, а навіть демократичним. Іде гостра політична боротьба за виживання. Боротьба не на життя, а на смерть уже не у фігуральному, а прямому значенні цього слова.

Ну, не могли ж націоналісти голосувати за Кучму зразка 1999 року, бо в президенти ліз Симоненко. Якщо голосували, то вони не націоналісти. Ну, не могли ж націоналісти голосувати за Тимошенко в 2010 році, бо в президенти ліз Янукович. Якщо голосували, то вони не націоналісти. Ну, не могли націоналісти дослухатися до порад Ющенка голосувати проти всіх. Якщо голосували, то вони не націоналісти.

Не будемо зараз зупинятися на тому, що раніше мав робити на виборах націоналіст. Зосередимо свою увагу на тому, що він має робити на виборах 2012 року.

Найперше і найголовніше – йти на вибори. За кого голосувати чи псувати бюлетень – це його особиста справа. Але йти треба, бо повинна бути відповідальність навіть за тих, кого не обрав.

Націоналіст повинен уважно придивитися до того кандидата в народні депутати на мажоритарних округах, хто, на його думку, найближче стоїть до української національної ідеї. Це може бути член націоналістичної організації, але бажано, щоби він відстояв доволі далеко від керівної верхівки тієї ж “Свободи” чи Конгресу українських націоналістів. Принаймні це дасть змогу виборцю “керувати” імовірним народним депутатом, а йому самому не потрапити під вплив керівників партії й автономно, наскільки це можливо в даному випадку, діяти у Верховній Раді України й особливо на своєму виборчому окрузі.

Але найголовніше, що вибори слід максимально використати для націоналістичної агітації, вкласти в руки імовірних кандидатів у депутати не лише націоналістичні гасла, а добитися внесення в їхні програми механізмів утілення цих націоналістичних гасел у життя. Це дасть змогу потім питати у народного депутата, а що ж він зробив для того, аби наповнити наше життя українським змістом. Потенційного кандидата не слід лякати відкликанням, бо механізму цього наразі нема і не буде, але той повинен зрозуміти, що не лише в Києві, а передусім на рідному окрузі йому не буде спокійного життя через відступництво. Головним у передвиборчій програмі обраного націоналістом кандидата має бути саме націоналістична, а не соціальна складова. При цьому слід виявити і хитрість, зважаючи на те, що більшість електорату ведеться саме на солодкі обіцянки щодо космічних зарплат і пенсій. Але завжди можна оцінити, чи справді цей кандидат сповідує українську національну ідею, чи просто хизується своїми предками-націоналістами, які віддали своє життя за незалежність, чи використовує націоналістичні гасла для розв’язання проблем особистих і своєї родини.

Я не можу давати рецептів, за яку партію голосувати, бо це справа совісті кожного націоналіста. Зауважу лише, що жодної націоналістичної партії в Україні нині не існує, а ті, що вважають себе такими, насправді здійснюють анти-націоналістичну політику.

Вибори 2012 року не лише для націоналістів, але й для усіх українців будуть виборами без вибору, бо змагатимуться не ідеології, а брехливі політикани. Переможе той, хто більше наобіцяє нещасному виборцю. Говорити про націоналістичну свідомість населення, яке не бачить себе великим українським народом, наразі не доводиться. Ми вкотре приречені на бунт, який чомусь свого часу назвали Помаранчевою революцією.

Українська Революція, за Степаном Бандерою, таки відбудеться. Чим далі націоналісти відтягують її в часі, тим важчою вона буде. Жорсткі обійми Путіна, який хоче задушити Україну, зроблять стихійними націоналістами навіть тих, хто жахається нині самого наймення бандерівець. Чим більше режим Януковича буде окупаційним стосовно України, тим швидше прокинеться інстинкт самозбереження українців і представників інших національностей, які тут живуть. Тоді я не заздрю ні тим, хто задумав зробити з України колонію, ні тим, хто ревно прислужував колонізаторам. Українець зробить свій остаточний вибір.

Анатолій Власюк,
часопис «Тустань»

Дещо про йогу та східні медитації з точки зору християнства

Чи не переслідує вас останнім часом слово «йога» на вулицях міста, всіяних біг-бордівськими чи паперово-агітаційними оголошеннями про курси-сеанси усіляких далекосхідних релаксуючих та тонізуючих медитацій? Або ж через уста більшості з ваших друзів, родичів, знайомих, які на ваше запитання: «Чим займаєшся у вільний час?», - після недовгих роздумів відповідають: «Відвідую сеанси йоги!». Через ЗМІ? Мене переслідує, тому постановив собі у рядках цієї статті «розібратися» з йогою та різноманітними медитаціями і з їхнім місцем серед мого, християнського за стилем життя. Не знаю, які асоціації у вас зароджуються від слів «йога» і «медитація», а от у мене такі: омолодження, оздоровлення, розслаблення організму, психологічна і фізична розвантаженість думок, рефлексів та тілесних болів, профілактика та лікування якнайрізноманітніших захворювань тощо. Знаю ж, напевне, і те, що ці практики є невід'ємною частиною тієї чи іншої язичницької релігії: індуїзму, буддизму, синтоїзму... Тому так і хочеться поставити собі і вам, дорогі читачі, наступні запитання: чи можуть такі психологічно-фізичні вправи й медитації бути справді корисними для духовного й фізичного здоров'я людини, котра себе вважає і прагне бути справжнім християнином? Чи можливо відокремити ці вправи від їхньої релігійної основи й практикувати їх без шкоди вірі в люблячого, у Трійці Святій єдиного Бога? І ще: чи потрібні йога й решта медитацій для нашого щастя?

Довідка

Йога – сукупність психологічних і фізичний практик, які розробляються у різних напрямах індуїзму і буддизму й використовуються з метою) управління психофізіологією людини для досягнення більш піднесеного психічного і фізичного станів] Це язичницьке релігійне вчення, що рекомендує досить аскетичний, більш дисциплінований спосіб життя. Він полягає в управлінні диханням у відповідних позиціях тіла (позах), які приводять до стану розслаблення, сприяючи медитації, у якій, зазвичай, для зосередження застосовується мантра або священний вислів. Слово «йога» походить від «йодж» або «юдж», що має багато значень: вправа, приборкання, поєднання, зв'язок, гармонія, союз, спільність, метод. Багато спільного вона має з різноманітними далекосхідними тібетськими чи китайсько-японськими медитаціями і є їх масово популярним у сьогоденні різновидом. Ось лише короткий перелік найпоширеніших сьогодні медитативних практик та різновидів йоги: японський дзен-буддизм, індійська йога, трансцендентальна медитація, мантра-йога, шава-садхана, хатха-йога тощо.

Бог «забув» згадати їх

Якщо ми у своєму житті прагнемо бути справжніми, а не поверхневими й нещирими християнами, то маємо вважати себе людьми Книги, тобто Святого Письма, а також послідовниками Святого Передання Христової Церкви, вираженого в її щоденному житті та творах Святих Отців. Так от Господь через своїх біблійних авторів і святих людей «не забув» нагадати нам про такі необхідні складові духовного життя, як молитва, покаяння, гріховність, святість, численні методи боротьби з гріховними пристрастями тощо. Життя Христової Церкви та колосальний досвід ведення щасливого, благодатного християнського життя на сторінках творів Святих Отців та у досвіді мільйонів святих, дають нам підставу стверджувати про досконалість, невичерпність, самодостатність, постійну новизну та цікавість, витонченість та незвідані й безмежні можливості й перспективи, які Господь дарує кожному через практикування євангельського стилю життя, тим самим наслідуючи Христа й духовно з'єднуючись з Ним і постійно перебуваючи в Ньому. Для щастя більше нічого не потрібно, лише духовно з'єднатись з Богом через молитву й святі Таїнства Церкви і невпинне внутрішнє пильнування за порухами своєї душі й тіла. А ще - відчитувати Господню присутність і дію у світі і через своє життя все більше поширювати її, перетворюючи його на Небесне Царство й запалюючи до цього інших. Ось яке воно - людське щастя і мета життя кожного з нас.

Чомусь про йогу і східні медитації, які були б корисними у християнському житті, Господь у рядках Своїх Писання й Передання «забув» повідомити. Це мало б нас насторожити. Практикуючи певні чужі речі, навіть з невинних мотивів, ми, не підозрюючи, через власну підсвідомість «посвячуємося» в практичну індуїстську, чи тибетську релігійну обрядовість. Підсвідомість - часто непідконтрольна для нас ділянка, яка найлегше піддається зовнішнім впливам і гіпнотичним навіюванням, що через неї опановують нашими душевними й тілесними процесами. Тому зовсім непомітно можемо почати робити те, що масово відмовлялися чинити наші предки-християни, через що їх піддавали мукам і мученицькій смерті: приносити жертву язичницьким богам у сьогоденні. А цього й не усвідомлюємо.

Не беруся стверджувати, що саме так відбувається з йогою й іншими східними медитаціями. Однак варто відповісти на наступне запитання. Чи можна, наприклад, займатися йогою й медитаціями виключно як фізичними вправами, незважаючи на релігійну язичницьку складову кожної з них?

Найпривабливішим і, здавалось би, нейтральним (за характером релігійного елементу) видом йоги є так звана хатха-йога. Саме з цим стилем асоціюють поняття йоги на Заході й у нас. Це практика сидячих поз тіла (асанів) і контролю дихання. Саме її прагнуть максимально очистити від будь-яких «ідеологій», як просто фізкультуру, яка корисна всім. Однак таке питання все-таки дуже непросте і спірне.

З одного боку, в умовах численних стресів, які масово переживає сучасна людина, йога й медитація може мати психокорегуючу, релаксаційну дію. Поєднання фізичної гімнастики та навиків концентрації уваги і думок, а також можливостей розслабитися, зняти стрес, забезпечили цим практикам популярність у жителів планети. Справді, особливо сьогодні, велика кількість людей більшу частину дня зайняті тим, що ворушать кінчиками пальців над клавіатурою й обертають очними яблуками перед монітором. Решту їхнього великого організму, практично, не задіяна. Просте перемикання свідомості від рук до колін вже в якомусь сенсі звільняє людину від гніту «зажатості», як фізичної, так і психічної.

Дихальні вправи сприяють пошуку стану якогось душевного комфорту через зняття стресів. Але ось у чому справа: цей комфортний стан та його все більший і постійний пошук мають тенденцію ставати самодостатніми. І замість того, щоб молитися, коли нам погано, сумно, коли відчуваємо психологічну й фізичну важкість, дискомфорт, тиск тощо, ми можемо сісти в асану і правильно подихати. Для тих, хто сам здатний розібратися у собі, коли час молитися, а коли релаксувати, мабуть, нешкідливо практикувати дихальну гімнастику. Але хто з нас може таким похвалитися?!

Йога і медитація - християнська молитва?!

Для тих, хто вважає йогу чи медитацію повноправною молитвою в межах християнства або ж трактує їх як гарну підготовку до неї, пропоную кілька висловлювань Святих Отців: «Кожен, хто молиться, - розмовляє з Богом... Молитва є спільною справою для ангелів і людей, тому хто все життя силкується вправлятися в молитвах і в служінні Богові, швидко стає схожим до ангелів у житті, в честі, в доброті, у мудрості і розумінні Бога, своєї душі й тіла, людей і навколишнього світу... Якщо ж ти позбавляєш себе молитви, то стаєш подібний до того, хто виймає рибу з води: бо як для цієї життя є вода, так для тебе - молитва». Тепер про заклик Святих Отців творити справжню молитву: не кожна молитва сприяє спілкуванню з Богом, а лише та, яка супроводжується покаянням і смиренням (тобто готовністю визнати власну неправоту навіть тоді, коли ти правий, а вину тоді, коли невинний, заради уникнення гордості та марнославства): «Досконале покаяння полягає в тому, щоб не робити більше тих гріхів, в яких каємося і в яких викриває нас совість». Християнин покликаний до безперервної молитви: «Моліться без перерви» (І Сол. 5, 17). Але при цьому він повинен пам'ятати, що «сам сатана вдає з себе ангела світла» (пор. II Кор. 11, 14). Щоб під час духовної практики замість спілкування з Богом не прийти до спілкування з демонами, дуже важливо молитися правильно. Однією з найважливіших умов молитви, окрім смирення і покаяння, є свідома відмова від будь-якої візуалізації, мислених уявлень: «У глибині самого себе не породжуй уявлень, ані не звертай уваги на тих, які самі по собі утворюються в тобі, не слухай їх і розуму не дозволяй вимальовувати їх у собі», бо «диявол має звичку, особливо для початківців, виставляти під виглядом правди свою «красу», перетворюючи своє лукаве в духовне».

Дія уяви під час молитви не просуває людину в глибини її серця, а залишає на рівні тіла й емоційних відчуттів: «Справжня підстава молитви - бути уважним до своїх помислів і віддаватися молитві у великому спокої... Для молитви не потрібно ні жестів, ні вигуків, ні стогонів, ні ридань; все, що ми отримуємо в молитві - це прихід Бога». Отже, Святі Отці навчають не тільки уникати емоцій у молитві, але й відмовитися від різноманітних уявлень і навіть видінь: «Мовчачи і бажаючи бути з єдиним Богом, ніколи не приймай, якщо побачиш що-небудь образне або уявне всередині або ззовні себе: Христа, ангела, святого, або світлове зображення, намріяне розумом; не вір цьому, хоч би те і добре було. . . Зберігай же розум свій завжди безбарвним, пустинним, безобразним».

Отже, чи сумісні йога і медитація з християнською молитвою? Ні, не сумісні. Святі Отці вчать уникати будь-яких видів візуалізації під час молитви, коли в багатьох різновидах йоги та медитацій образні уявлення - нормальне явище. У релаксуючому процесі східних практик не передбачено усвідомлення власної немічності, гріховності, постійної пам'яті про них, отже, і покаяння, без чого справжня молитва неможлива. Чи буде у нас час, чи виникне у нас думка про власну гріховність, покаяння, потребу смирення під час виконування вправ йоги та медитувань? Ні, не буде, не виникне. Необхідні умови справжньої зосередженої молитви: при повній свідомості, без обмеження розумових функцій і мислення, притуплення свідомості, реалістичного способу мислення тощо. Всі ці умови частково або повністю відсутні в будь-якому виді йоги й решти східних медитацій, тому вони ані не є молитвою, ані не можуть бути корисною підготовкою до неї. Щоб не відібрати від Бога провід свого духовного, внутрішнього життя і вручити іншим стихійним силам, слід прислухатися до слів Святих Отців і не намагатися черпати духовність з отруйних джерел.

Хапаємося за чуже, не знаючи глибини й багатства свого

Ми недаремно згадували про досконалість, самодостатність, постійну новизну та цікавість, безмежні можливості, які дарує Господь кожному через християнську духовність. Однак нами, християнами, є відкинуте, висміяне, забуте все, чим захоплювались і що так масово пропагували Святі Отці Церкви, а також наші предки. Наприклад, молитва. Вона – не автоматичне напівмагічне промовляння певних текстів, а набагато краща духовна вправа, ніж будь-яка йога чи медитація. Навчившись молитись зосереджено, уважно, по-справжньому ставимо себе не лише в Божу присутність, але й отримуємо благодать, таку необхідну для підтримки життєвих сил, як наших, так і ближніх.

Навчитись справжньої молитви можемо у Святих Отців Церкви. Якщо б їхні твори поставити перед очима замість теорії йоги та східних медитацій, ми зрозуміли б, які можливості й перспективи втрачаємо, якщо не молимось по-справжньому, не ставимось до молитви серйозно, як до спілкування з Богом і до можливості проникнення Його в наше життя і життя навколишнього світу через нас і нашу молитву. Навчаючись молитви крок за кроком, наприклад, разом із прочанином із книги «Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві», або ж з інших творів Святих Отців, зрозуміємо, що є набагато важливіші речі, ніж умиротворення тіла, думок і психологічна релаксація. Справжня молитва теж дає такі результати для нашого тіла й душі, адже вони також задіяні в ній. Однак вона веде нас до зустрічі з Богом усередині нас, Котрий там перебуває від моменту нашого хрещення й миропомазання» (пор. І Кор. 6, 19). Ось цей хвилевий зв'язок з Богом під час молитви маємо зробити тривалим, заповнивши ним все наше життя. Відкриймо за допомогою християнської молитви набагато більші можливості не лише для фізичного й психологічного розслаблення, але й для перебування у Бозі, наповнення Ним життя свого і ближніх.

Диякон Дмитро Сенейко,
часопис «Слово» Дрогобицької духовної семінарії СДЄ УГКЦ

Оголошення

Кафе-бар «Арарат» (м. Дрогобич) запрошує на роботу досвідчених кухарів, помічників кухаря, офіціантів та мангальщиків. Адреса – м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 5. Телефон для довідок 067-36-91-221.

Кафе-бар «Арарат» пропонує відвідувачам: холодне Львівське пиво, вірменський коньяк «Арарат», справжній соковитий вірменський шашлик, холодні та гарячі закуски, м’ясні та рибні страви, гарніри, закуски до пива, десерти, випічки, вишукані напої, ароматну каву та неперевершений англійський чай… одним словом – усе, чого душа бажає. Широкий асортимент вибору страв та вишуканих напоїв, помножений професійним обслуговуванням досвідченого персоналу створять вам незабутню атмосферу святкування Днів народжень, свят, корпоративних вечірок, ювілеїв, зустрічей з друзями, тощо.

До уваги клієнтів: сервісне обслуговування дозволяє нашим клієнтам не тільки споживати смачний соковитий шашлик у кафе-барі, але й брати його з собою, аби весело провести час на дозвіллі.

© 2008-2012 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.
 © 2007-2017 Информационный портал курорта Трускавец