меняется дизайн сайта, возможны перебои в работе сервиса
Трускавецький вісник №58(302)/2011

Інформаційний портал курорту Трускавець  

русский   українська   english

Головна
Санаторії
Готелі
Приватний сектор
Квартири подобово
Нерухомість
Трускавецький вісник
Публікації
Фотогалерея
Каталог сайтів
Контакти

Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

Трускавецький вісник
№58 (302) 13 червня 2011 р.

Новини Трускавця та регіону

Президент України Віктор Янукович привітав українців з нагоди Святої Трійці

Президент України Віктор Янукович привітав співвітчизників зі святом Святої Трійці. Про це повідомила прес-служба Президента України. "Дорогі друзі! Дні Святої Трійці належать до найважливіших християнських свят, які особливо шанують віруючі люди. У дні Зелених Свят, як кажуть у народі, уся Україна переживає особливе піднесення і радість. Для мене і моєї сім'ї Свята Трійця – одне з найулюбленіших свят. Я хотів би і цього року розділити його радість з усіма людьми. Щоб ми разом помолилися і попросили Господа благодаті для нашого народу і для України. Бажаю доброго здоров'я, Божої ласки та веселих Зелених Свят. Віктор Янукович."

На День міста обіцяють дощ

Традиційно в третю неділю червня, на День медичного працівника, Трускавець святкує День народження – День міста. Як і щороку, святкування відбуватиметься на центральній площі курорту. Згідно чинного законодавства, кошти на такі заходи не можна виділяти із міського бюджету, отже святкування пройдуть за сприяння благодійників. У Трускавці щороку з цим є певні проблеми, тоді як, для прикладу, у Стрию День міста повністю фінансують місцеві підприємці і беруть на себе всю відповідальність за його проведення. Відділ культури ТМР готує програму святкування, наразі нам невідомо, що саме. На жаль, на наступну неділю синоптики обіцяють в нашому регіоні дощі – ясно повинно бути тільки у вівторок – середу цього тижня.

Відпуст в Меденичах

Наступної неділі, 19 червня, о 17.00, відбудеться відпустова Служба Божа в храмі Пресвятої Трійці РКЦ в Меденичах (Дрогобицький район), інформує наше джерело. Відмінність святкувань Зелених свят між православними та католиками полягає в тому, що в УГКЦ на 50-й день після Великодня святкують свято Зіслання Святого Духа, а наступного дня – Пресвятої Трійці, у православних навпаки – в неділю відзначають Трійцю, а в понеділок – Духів день. Натомість в РКЦ на 50-й день святкується Зіслання Святого Духа, а свято Пресвятої Трійці – через тиждень, в неділю (цього року 19 червня).

Власна інформація

Співпраця батьків та дошкільної установи

7 червня у дошкільному закладі № 2 м. Трускавця «Ялинка» відбулися загальнобатьківські збори. Після звіту щодо роботи закладу за 2010 – 2011 н. р. було обговорено питання програмового забезпечення навчально-виховного процесу, кадрового забезпечення, питання мережі та наповнюваності груп. Окрім того, адміністрація ДНЗ спільно з вихователями та батьками обговорили питання режиму роботи дошкільної установи, організації харчування, було здійснено аналіз роботи садочка в звітному навчальному році, проаналізовано якість та результативність навчання та виховання дітей.

Батьки отримали щиросердечну подяку за підтримку, розуміння та плідну співпрацю. Окремі з них виявили готовність брати активнішу участь в житті дошкільної установи і запропонували створити батьківську раду ДНЗ «Ялинка» як добровільний орган громадського самоврядування, що створюється на основі єдності інтересів батьків щодо реалізації прав та обов’язків їхніх дітей під час організації їх життєдіяльності в садочку. Дане питання вирішено детально вивчити і при підтримці усіх батьків таку раду при ДНЗ № 2 «Ялинка» створити.

Світлана Сальо,
завідувач ДНЗ № 2 м. Трускавця «Ялинка»

Інформація Трускавецького ДЮСК "Спортовець" про проведення спортивно-масових заходів від 31 травня по 7 червня 2011 року

обласні змагання з вільної боротьби Шкільна Ліга 31 травня – 01 червня у спортивно-оздоровчому комплексі ДЮСК "Спортовець" були організовані та проведені обласні змагання з вільної боротьби «Шкільна Ліга» (2 тур) серед юнаків 1997-98, 1998 – 1999, 2000-2002 р. н. та дівчат 1997 р. н. та молодших дитячо-юнацьких спортивних шкіл Львівщини. Всього у змаганнях прийняли участь більше сотні юних борців. (головний суддя Володимир Раковський).

Трускавецький дитячо-юнацький спортивний клуб "Спортовець" (директор Любомир Мацькович) забезпечував необхідні умови до місця проведення змагань, організацію проживання всіх учасників та їх медичне обслуговування.

У цьому турі «Шкільної ліги» вихованці ДЮСК "Спортовець" вибороли чотири призові місця – бронзовими призерами стали Павло Гаман, Олег Степ’юк, Ростислав Халавка та Микола Артимко.

Всі призери змагань були нагороджені грамотами та медалями ДЮСК "Спортовець".

З 01 по 07 червня у м. Керч вихованці ДЮСК "Спортовець" приймали участь у Чемпіонаті України з боксу серед учнів ДЮСШ 1997-1998 р. н. Найкращого результату добився трускавчанин Ростислав Савшак, який увійшов у фінал і зайняв 1(2) місце (тренер ДЮСК – Михайло Стахнів).

02 червня у спортивно-оздоровчому комплексі ДЮСК "Спортовець" відбулися спортивно-розважальні ігри «Старт до Олімпу» серед дітей дошкільних установ міста, присвячені Дню захисту дітей.

Організатори змагань - відділ освіти Трускавецької міської ради (завідувач Михайло Шубак) та ДЮСК "Спортовець" (директор Любомир Мацькович). Обслуговували змагання тренери ДЮСК "Спортовець". Прийшли підтримати своїх дітей багато батьків та дітей.

Присутній на урочистому відкритті змагань вітав завідувач відділу освіти Трускавецької міської ради Михайло Шубак. Директор ДЮСК "Спортовець" Любомир Мацькович наголосив, що з нового навчального року всі учасники цих змагань будуть задіяні у секціях для занять різними видами спорту, зокрема плаванням буде охоплено 100% присутніх дітей.

Приймали участь у змаганнях команди: «Спритні Дзвіночки», «Сонечко», «Ялинка» (ІІІ місце), «Зірочка» (ІІ місце) та «Теремок» (І місце). Слід зауважити, що на минулорічних таких змаганнях у червні 2010 р. команда «Теремок» також виборола І місце, а «Зірочка» і «Ялинка» відповідно ІІ та ІІІ місця.

Нагородження проводили завідувач відділу освіти Михайло Шубак, директор ДЮСК "Спортовець" Любомир Мацькович та головний суддя змагань Ігор Гургула.

Під час нагородження учасників змагань вітали заступник міського голови Валентина Бодак та голова батьківського комітету і благодійного Фонду допомоги розвитку ДЮСК "Спортовець" Ігор Кісак, які бажали майбутнім олімпійцям успіхів та передали від Фонду п’ять спеціально приготовлених тортів для всіх команд дитячих садочків.

Команди призери отримали пам’ятні кубки а їх учасники грамоти та медалі, а всім іншим учасникам було вручено іменні грамоти за участь у спортивно-розважальних іграх «Старт до Олімпу» .

2-4 червня у спортивному залі ДЮСК "Спортовець" відбувся третій благодійний турнір з волейболу «Royal Volleyball Cup».

Засновником, почесним президентом та організатором проведення у м. Трускавці таких турнірів є меценат Андрій Лопушанський, який вже декілька років підтримує дитячі будинки та інтернати у Львівській області.

У турнірі приймали участь команди: «ROYAL HOTEL AND SPA RESORTS» м. Київ, «5-тий ЕЛЕМЕНТ» м. Київ, «Надзвичайні новини» м. Київ, «Європейська» м. Івано-Франківськ, модельне агентство «Білки» м. Київ, команда «Стрілки», школа-інтернат Самбірського району.

Відкривав змагання директор ДЮСК "Спортовець" Любомир Мацькович. На урочистому відкритті до учасників турніру звернувся генеральний директор готельного комплексу « SPA-Женева» Андрій Юрків, який наголосив, що проведення таких благодійних волейбольних турнірів покликано розвивати дитячий і підлітковий спорт у регіонах України, реально допомагати сирітським будинкам та школам інтернатам.

З показовими виступами на відкритті та на закритті змагань виступали багаторазові чемпіони України з кік-боксингу, переможці кубку світу серед юніорів та молоді – збірна команд з бойових мистецтв – Бійцевий клуб «Женева».

Переможцем третього благодійного волейбольного турніру стала команда «5-ЕЛЕМЕНТ» м. Київ, друге місце посіла команда представників «Європейської партії України» з м. Івано-Франківська, третіми стали гравці команди «ROYAL HOTEL AND SPA RESORTS». У матчі за Суперкубок між чемпіоном турніру, командою «5-ЕЛЕМЕНТ» та збірною командою інших учасників (по 2 гравці від кожної команди) – перемогу і Кубок отримала збірна команда турніру (капітан – Андрій Лопушанський ). Всі гравці отримали іменні дипломи та медалі за участь, а призери змагань грамоти , кубки та медалі.

На урочистому закритті змагань команда «ROYAL HOTEL AND SPA RESORTS» подарувала Стрілківській школі інтернат та Самбірському дитячому будинку - танцювальні костюми для хлопчиків і дівчаток, а Лаврському дитячому будинку - спортивний інвентар. Команда «5-й ЕЛЕМЕНТ» вручила Лаврському та Самбірському дитячим будинкам палатки для туризму та речі для творчого розвитку. Команда «Надзвичайні новини» подарувала Стрілківській школі-інтернат порохотяг, Лаврському дитячому будинку - спортивні сумки для речей та Самбірському дитячому будинку - сучасну літературу.

Також від мецената Андрія Лопушанского, всім дитячим будинкам вручили 30 сертифікатів (путівок) на відпочинок у готелі «Royal Park Hotel» біля Чорного моря у м. Ялта.

Учасники дали високу оцінку організації турніру, який пройшов завдяки співпраці колективів « SPA-Женева» та ДЮСК "Спортовець". Обслуговували змагання суддівська бригада ДЮСК "Спортовець" (головний суддя Ігор Гургула).

3-5 червня у м. Замосць ( Польша ) двоє учнів відділення волейболу ДЮСК "Спортовець" – Вероніка Нерсесова та Оксана Сирватка у складі збірної команди Львівської області брали участь у Міжнародних змаганнях з волейболу серед дівчат 1996-97 р. н. за програмою Фестивалю молоді та дітей і вибороли бронзові медалі. Разом з нашими спортсменами змагались волейболісти з Голландії, Словенії, Чехії та Польщі.

Ігор Гургула,
заступник директора ДЮСК "Спортовець"

Бориславська влада вшанувала журналістів

Бориславська влада вшанувала журналістів В кінці минулого робочого тижня, у п’ятницю, 10 червня, влада Борислава зустрілася з журналістами міста та регіону, щоб відзначити їхнє професійне свято. З Трускавця були запрошені представники двох мас-медіа, в тому числі нашого Інтернет-видання. Одразу варто зазначити, що захід не мав статусу прес-конференції – її влада міста Борислава планує провести найближчим часом. Та все ж не обійшлося без кількох питань, адже така вже натура журналіста – з перших вуст довідатися про наболіле та яким чином збирається влада його вирішувати.

Одним із наболілих для бориславців питань є водопостачання. От і нещодавно місто на три дні залишилося без води. Це не проминула використати опозиція та ряд політичних сил – з Києва приїхало аж чотири центральні телеканали. Про банальність причини (вийшов з ладу насос, який качає воду), а також про те, що запасний насос після капітального ремонту в Бердянську був у неробочому стані, центральні ЗМІ воліли не згадувати, як і про те, що окремі мережі в Бориславі діють з 1926 року і дивніше б виглядало, якби проблем не було взагалі. Натомість телебачення показало немиті дитячі горщики…

Видно, що влада Борислава болісно реагує на будь-яку критику, от і мер Володимир Фірман накинувся на видання «Франкова криниця Підгір’я», в якому він прочитав фразу «можна припустити», а це, на його думку – прояв необ’єктивності. Хоча керманичів Борислава можна зрозуміти – їм направду дістався нелегкий спадок і в нашому регіоні важко знайти навіть якесь порівняння, адже навіть у Стебнику та Дрогобичі аж такого хаосу нова влада не застала. І намагаючись звести кінці з кінцями, намагаючись нормалізувати, покращити ситуацію в усіх галузях міської господарки, владі Борислава будь-яка критика бачиться як намагання всунути палки в колеса як зі сторони тих, що при владі були, так і тих, що її на виборах жовтня 2010 не отримали, хоч і сподівалися.

«Нема безнадійних справ – є безнадійні люди». Ця фраза із вуст очільника Борислава характеризує як його розуміння ситуації, так і жорсткість, з якою Володимир Стахович змушений підходити до вирішення проблем. Бо допустиш слабинку – на голову вилізуть. Характеризуючи ситуацію у водоканалі, де керівники змінюються частіше, ніж шкарпетки, чи в освіті, де вже на повторний конкурс ніхто з директорів шкіл міста не хоче подавати своїх кандидатур, мер зі своїми заступниками щораз то дужче впевнюються – люди не звикли, що можна по-іншому мислити, по-новому працювати, що можна особисті інтереси інколи відсунути на другий план задля інтересів громади. Так, чому, для прикладу, ще нещодавно ліквідація одного витоку обходилася міській казні в 3 тисячі гривень, а тепер тільки в 400? Скільки ж за попередній час можна було зекономити! Або чому боятися брати відповідальність за стан справ у освіті? Виглядає на те, що і в Бориславі освітою керуватиме викладач із педуніверситету, як і в Трускавці, бо бориславські директори шкіл ініціативу зовсім не проявляють. Проте коли згадати про оптимізацію, чи про те, щоб гімназія функціонувала в нормальних умовах, в нормальному приміщенні, зразу ж містом ширяться плітки, зразу повно листів у прокуратуру, звернень до вищих інстанцій, до народного депутата Юрія Кармазіна – захистіть, мовляв. А глибше розібратися в ситуації ніхто не хоче – напевно, невигідно…

Людський фактор і став причиною такої тривалої в часі ліквідації аварії у водоканалі, людський фактор був визначальний у тому, що «пішли спати» фабрика нетканих матеріалів та фарфоровий завод, не на всіх діючих підприємствах міста інвестори готові працювати в нових умовах. Борислав сильно змарнував свої шанси за попередньої влади, коли реально можна було отримати багато, а взяли надто мало. Та одне тішить, коли чуєш керманичів Борислава – вони не так часто згадують про спадок, а більше говорять про перспективи.

Влада Борислава та журналісти взяли участь в неординарному заході – відкритті виставки, присвяченій Героїні світу Ірині Сеник (про подію – в окремій статті), а згодом відсвяткували День українського журналіста за святковим столом у відпочинковому комплексі «Садиба пана Стаха». «Найдужче не люблю лінивства та брехні, - сказав Володимир Фірман, - і дуже часто журналістів важко назвати лінивими людьми, адже ж пишуть. Але інколи таке пишуть!». Проте меру дуже коректно пояснили, що краще хай пишуть погано, ніж зовсім перестануть писати, бо навіть негативна згадка – це своєрідний позитив у піар-кампанії. Та все ж розмови за святковим столом не точилися виключно по прямій «стосунки влади та журналістів», адже цей день був і певною нагодою розслабитися, забути про буденну роботу.

Святкові тости виголошували не тільки мер Володимир Фірман, а і його заступники Андрій Паскевич, Руслан Зелінський, Сергій Оленич, секретар БМР Ігор Яворський, керуючий справами Олександр Майсак, маститі журналісти Борислава Роман Соловчук (редактор часопису «Нафтовик Борислава»), Тетяна Шеремета (директор бориславського радіо «Слово»), Богдан Британ (журналіст і талановитий поет), Наталка Кучер (тепер працівниця газети «Каменярі», свого часу працювала на бориславському телебаченні). Присутніх вітав і патріарх регіональної журналістики, перший редактор «Галицької зорі» Іван Тихий. Від «Трускавецького вісника» зі слів редактора видання міський голова Борислава почув золоті слова з інавгурації Руслана Козира, які трускавецькому меру говорила його вчителька: «Не кожен той ворог, хто тебе критикує і не кожен той друг, хто тебе хвалить».

Зустріч у неформальній обстановці сприяє тому, щоб бути більш щирим та сердечним. До речі, кожен журналіст може в будь-який час поспілкуватися з представниками бориславської влади і така відкритість явно тішить. Як тішить і те, що «Трускавецький вісник» в близькому майбутньому стане одним зі співзасновників проекту інформаційного прориву, який ще потрібно дещо доопрацювати та узгодити в певних колах. Поки що деталі не розголошуємо, але вважаємо, що вся наша діяльність спрямована саме на те, щоб не збіднів інформаційний простір нашого регіону.

Насамкінець висловлюємо вдячність бориславській владі та бориславським ЗМІ за плідну співпрацю із нашим виданням. Сподіваємося, що в нелегких умовах Володимир Фірман та його команда все ж зможуть не просто витягнути Борислав із глибокої ями, а й вивести його на передові позиції і настане час, коли вислів «Борислав сміється» звучатиме не лише в переносному, а і в прямому значенні. Бо місто, яке виплекало для світу багатьох українських, польських та єврейських знаменитостей, вартує кращого. А оскільки цього кращого без змін здобути неможливо, то саме над цим завданням і трудиться в Бориславі «Фронт змін».

На фото зліва направо: мер Борислава Володимир Фірман та його заступники Руслан Зелінський, Сергій Оленич, Андрій Паскевич.

Володимир Ключак

Великих шанують після їх смерті

Жила собі Ірина Сеник. Жила і померла. Як і всі люди. Між датою народження та смерті зазвичай – риска. Це на пам’ятнику чи на табличці на хресті. Проте дуже часто саме так буває і в житті. Помирає людина – і залишається від неї тільки риска між цими датами. Більше нічого.

Так чи приблизно так розпочав свою проповідь на урочистому відкритті виставки, присвяченій Ірині Сеник, о. Ігор Ткачів, настоятель храму св. Анни УПЦ КП в Бориславі. Суть проповіді зводилася до того, що життя Ірини Сеник – це незрівнянно більше, ніж просто риска. Була рецидивісткою, бо двічі відсиділа в тюрмах за політичні переконання. 14+18=32. Саме стільки років молодості, найкращої пори життя поклала на вівтар Вітчизни щира патріотка. Любила життя, любила родину, любила світ. Та Україну любила найдужче.

виставка, присвячена Ірині Сеник виставка, присвячена Ірині Сеник
виставка, присвячена Ірині Сеник виставка, присвячена Ірині Сеник

Виставка відкрилася в історико-краєзнавчому музеї Бориславі. Поміщається в одній кімнаті. Борислав надто багато дав світу видатних людей, щоб кожен з них мав музей у цьому місті. Поряд із кімнатою Ірини Сеник – кімната справжнього світоча, знаменитого Стефана Коваліва. На жаль, знаменитого тільки для Борислава, бо поза межами міста не дуже хтось знає, хто це. Не знали б, можливо, і ми, якби не читали творів Анатолія Власюка, теж знаменитого бориславця сьогодення.

Ірина Сеник не була уродженкою Борислава. Напевно, ніколи не думала, де їй доведеться помирати. Напевно, й не думала про смерть, адже до останніх днів любила життя, планувала продовжити роботу над своїми вишивками, обіцяла вишити сорочку начальнику відділу культури Андрію Спасу, мала задум і надалі творити, писати вірші, спогади. Поховали її у Львові. Від Львова до Борислава – 101 кілометр. Після звільнення з ГУЛАГів Ірина Сеник не мала права жити ближче до Львова, ніж на 100 кілометрів. Тому й обрала Борислав.

Чому Героїня світу? Серед 100 жінок світу, удостоєних цього звання, вона – єдина українка. Так вирішили в Америці, а при присудженні цього почесного звання не могло бути підкупів, не могло бути махінацій. Бо це хіба в нас премії, посади та відзнаки найчастіше отримують ті, що при спілках (неважливо, чи журналістів, чи письменників), ті, що чиїсь дружини чи коханки (неважливо, чи письменників чи політиків), в нас легко можуть благій людині навісити ярлик «ворог № 1», а злочинцеві – лавровий вінок. В Ірини Сеник вінок був, але не лавровий, а терновий. Вона дочекалася незалежної України (померла в жовтні 2009, не доживши кілька місяців до 80-річчя), але чи про таку Україну мріяла?

На відкриття виставки памяті Ірини Сеник прибула міська влада, друзі-політвязні і просто друзі, молодь. Молоді не було багато, в основному ті, хто отримав премію за участь в літературному конкурсі імені Ірини Сеник. Життя продовжується і смерть Ірини Сеник для бориславців навряд чи стала епохальною зміною світосприйняття, кардинально новим усвідомлення, що треба жити по-іншому. За життя її згадували, кликали на різні урочистості, до її думки дослухалися, проте наскільки дослухалися? Ірина Сеник продовжує говорити до людей у своїх віршах, але чи хочуть до неї дослухатися тепер, коли на світі її ніби і немає? Для Борислава це честь, що тут проживала така велика людина, але хіба це до чогось зобовязує?

Великих людей шанують після їхньої смерті. Ірину Сеник теж вшанували 10 червня в Бориславі. Відкрили виставку, захід явно затягнувся в часі. Патетичні промови, не менш патетичні декламування віршів, здавалося, ще трішки – і затріщать сорочки та й розірвуться на грудях. От які ми патріоти! А чи не спробувати б не лише говорити про Україну, але й жити для неї? Ірина Сеник жила для України і їй навряд чи потрібні наші визнання чи признання в вірності якимось ідеалам, в любові тощо. Вона вже на правді. А ми, що тут, на землі, любімо Україну – «як вітер, як трави, як води, в годину щасливу і в радості мить, любіть і в годину негоди». Це слова не Ірини Сеник, а Володимира Сосюри, але хіба це має якесь значення? Головне – щоб після нас не тільки риска на табличці залишалася, а ще щось. А що саме – вирішувати нам.

Володимир Ключак

Вода: в кранах замало, з неба - забагато

Сильні зливи початку червня показали, що міська ливнева каналізація не справляється з такими потоками води. Хто прогулювався парком, центром міста після цих дощів, бачив, у яке болото зі сміттям перетворюються вулиці міста. Обговорити перспективи інженерних мереж Трускавця, особливо в нагірній частині курорту, де будуються великі нові об’єкти, зібрали забудівників у середу, 8 червня, міський голова Руслан Козир та його заступник з комунальних питань Петро Нестерівський. Головна установка влади не нова і відома – щоб нормально функціонували і приносили прибуток нові готелі та вілли, необхідно спершу скинутися і вкласти у розвиток комунікацій, адже у існуючих мереж фізичний знос. І присутні представники забудовників – «ТКС»у, «Житлобуду», «Ромашки +» та інших мляво, але в принципі дали згоду сплачувати пайову участь на модернізацію водопровідних та каналізаційних мереж.

Головний архітектор міста Олександр Грищенко продемонстрував фрагмент Генплану в розрізі розвитку комунікацій, розроблений інститутом «Львівмістопроект». Інститут пропонує трохи розвантажити центр, а каналізаційні потоки пустити північною і південною стороною міста. Проектанти також пропонують провести інвентаризацію техумов та очікуваних потужностей нових об’єктів, узагальнити свої пропозиції та потреби у воді, а інститут підготує оновлений проект.

Директор ТзОВ «Трускавецький водоканал» Володимир Возняк зазначив, що води як не було в нагірній частині, так і немає. Щоб з’явилася, треба вкласти гроші. Бо якщо зараз підключити хоч один великий об’єкт у нагірній частині, то без води залишаться всі мешканці мікрорайону Бориславська-Сагайдачного.

Не про дольову участь у розвитку комунікацій, а швидше про відновлення втрачених лікувальних факторів курорту говорив на нараді представник ЗАТ «Трускавецькурорт» Мирон Петрів. Зокрема, він нагадав про джерело № 12 – «Роксолану» - яке було знищене у 1982 році внаслідок будівництва «Миру». Головний інженер ЗАТу зазначив, що у 1998 році подачу «Роксолани» було відновлено на верхній бювет, і ця вода користувалася великим попитом. Мирон Петрів пробував донести новій, дуже хорошій владі, яка вболіває за громаду і збереження природи, до Великодня проводила показові толоки, необхідність відновлення джерела №12. Але міський голова Руслан Козир обірвав цей зворушливий монолог словами «Це неактуально!». Представник ЗАТу також просив водоканал таки дослідити, куди СПА-готель «Женева» скидує стоки зі своїх басейнів, бо є спостереження і в тому числі лабораторні, що ці стоки йдуть в річку біля «Юзі», що років через 10 може стати джерелом забруднення джерел «Марії» та «Броніслави». Директор водоканалу зауважив, що техумови видавалися на «Юність». «Але ж в «Юності» не було СПА-центру», - парирував Мирон Петрів…

Іра Циган,
газета "Франкова криниця Підгір’я"

Несанкціонована торгівля безсмертна?!

Їм начхати на контролюючі органи

Від сімнадцяти до ста гривень - ціна за порушення громадського порядку, а точніше, за несанкціоновану торгівлю. «Розмір штрафу просто смішний, - говорить Віталій Малицький, заступник начальника міського відділу внутрішніх справ. - І вибачте, начхати їм на ті контролюючі органи, вони без сорому «обкладуть» брутальними словами всіх, хто застереже чи, боронь Боже, вижене з «насидженого» місця. А що може міліція, адже за грубий вислів самі правоохоронці можуть понести відповідальність».

Питання несанкціонованої торгівлі на вулицях міста вже неодноразово підіймалося на різних нарадах та засіданнях. «Джерела Трускавця» вкотре висвітлюють цю проблему на своїх сторінках. Минуло багато тижнів з часу, коли виконавчі органи отримали від міського голови вказівки: чим швидше звільнити наше місто від «бордюрних» торгашів. Виявляється, з цим явищем не так просто боротися. Адже аби не платити кошти за місце на ринку, люди продовжують виносити на продаж товар та сільськогосподарську продукцію куди їм заманеться. І якщо раніше продавці юрмилися поблизу ринків, то нині бабусі з трьома кілограмами картоплі, двома яблуками торгують будь де. За їхніми поняттями, де хочуть там і продають!

Поки міліція бігає за торговцями…

Міліція, запевняє Віталій Малицький, бореться, щоденно. Виставляється патруль, який слідкує за порядком, але ж кадрів не вистачає. «Якщо мої хлопці весь час патрулюватимуть торговців, - зазначає Віталій Казимирович,- то хто ж буде слідкувати за безпекою мешканців. Це справа не одного дня і не лише міліції, а й влади міста та санепідемстанції, має бути комплексний підхід».

- По торгівлі ми склали близько 400 протоколів, це в два рази більше, ніж минулого року. Згідно адміністративного законодавства передбачено попередження або адміністративний штраф від 1 до 7 неоподаткованих мінімумів громадянина. Людей попереджали неодноразово і накладали стягнення, в основному це попередження, адже що візьмеш від стареньких бабусь? - каже Віталій Малицький.

Поки правоохоронці ганяють «народних» продавців по парку, місцева влада придумує альтернативні місця для торгівлі. Як відомо, вже є рішення міського голови про те, щоби всю торгівлю винести на бульвар Юрія Дрогобича. Також створять довгоочікуваний ринок з помірними цінами. Є ідея по вулицях Сагайдачного, Довженка, Івасюка спорудити міні-ринки, над цим вже попрацювали архітектори міста, знайшлися і спонсори. Вже відведені земельні ділянки. Втім, чи подіє такий метод на торгашів і вони покинуть центральні вулиці, невідомо, адже ці люди якраз на оренді й економлять, і покупці в центрі є завжди, а от як на ринку буде з клієнтурою, передбачити складно, гарантій ніхто не дасть.

Де сирочок брали, там і правди шукайте?

Проте несанкціонована торгівля не лише псує естетичний вигляд міста, а ще й є небезпечною для здоров’я його мешканців та гостей. Якщо ви думаєте, що домашній сир з бордюру на вулиці кращий, ніж з ринку, де він точно був перевірений на безпечність, то ця хибна думка може коштувати вам здоров’я. "З летальними випадками справи не мала, але важкі отруєння були", - каже головний державний санітарний лікар Трускавця Наталія Когут.

Вся продукція повинна мати сертифікат якості. Продукти, особливо кисломолочні та ще й в таку спеку, псуються миттєво, а за наявності документу, сертифікату якості у продавця ви можете поскаржитись нам і ми зможемо вжити заходів. А якщо це куплено в місцях стихійної торгівлі, то ми реагувати ніяк не можемо».

Несанкціонована торгівля - це порушення громадського порядку. Засоби впливу санепідемстанції є обмежені. Вона може лише інформувати, виносити постанови про заборону, а от ліквідація продукції не в її компетенції. Та все ж санепідеміологи попереджають, що така торгівля є чинником, який впливає на поширення глистяної інвазії, кишкової палички. Окрім того, оскільки в країні зафіксували випадки холери, людям взагалі треба бути обережнішими вдвічі. Пані Наталія авторитетно заявляє, що джерелом захворювання на холеру є хвора людина, а не тільки заражені продукти. Ніхто не виключає, що до нашого міста приїхав хворий з території Маріупольщини чи Бердянщини і продає собі спокійно продукти харчування.

А родзинка вже з пліснявою

Втім, не було б попиту - не було б і пропозиції. Самі відпочиваючі часто заступаються за торговців, кажучи, що це така собі родзинка Трускавця, і взагалі їм так зручніше, бо можуть придбати все необхідне і нікуди далеко не треба їздити. Але ж хто потім відповідатиме за втрачене здоров’я кожного, і до кого підуть споживачі зі скаргами, невідомо. Ми розпитали мешканців міста, що вони думають про придорожню торгівлю чи купують такі продукти. Думки розходяться, але більшість людей, звісно, проти.

Ольга Миколаївна: «Я завжди купую у торговців, я живу тут поряд (Стебницьке кільце), а жінки з молоком раненько приходять, от мені й виходить купувати одразу свіженьке».

Олег Петрович: «Покупками займається жінка, але я їй не дозволяю купувати продукти на дорозі, хто знає, що та бабка продає, а потім якщо щось станеться, то шукай вітру в полі».

Марія, відпочиваюча: «Мне все нравится, может, оно и не очень хорошо, что продают прямо на дороге, но я всегда покупаю овощи, где еще можно побаловать себя домашними продуктами…».

Вася: «Я не знаю, як люди можуть купувати продукти з землі, де ходять всілякі бомжі, собаки, поряд стоять брудні машини і задимлюють все вихлопними газами...».

Так чи інакше - незаконна торгівля процвітає, найболючішими точками Трускавця на сьогодні є території біля ринку «Дукан», санаторію «Весна» та кінотеатру «Злата», також біля Стебницького кільця та нагірна частина біля бювету. І нарікати лише на правоохоронні структури не зовсім правильно, хоч мотиви їхньої лояльності також не зовсім зрозумілі. Бабусь, звісно, шкода, але попри місцевих бабусь на бордюрах розгортається прибутковий бізнес, який, виходить, ніхто не може проконтролювати.

Леся Боднар, газета "Джерела Трускавця"

Наркотична пастка

Інтерв'ю з лікарем-наркологом

Переконувати в тому, наскільки гострою для Борислава та нашого регіону є проблема наркоманії, мабуть, нікого не потрібно. Щоб упевнитися у цьому, достатньо зранку пройтися алеями нашого парку – мало не біля кожної лавочки побачите використані одноразові шприци. Це справжній знак біди. Біди, що нависла над нашим молодим поколінням, а отже, над майбутнім нашого міста й України взагалі, адже у східних реґіонах держави ситуація ще катастрофічніша. Причини цієї страшної недуги — соціальні: наростаюче безробіття, неможливість реалізувати себе у суспільстві, що оцінює людину тільки за кількістю грошей у її кишені; жодних перспектив, що ними мала б забезпечити держава, коли справді турбується про молодь та й народ взагалі. Але для того, щоб подолати цю біду, кожен із нас зобов'язаний зробити бодай щось — бодай те, що залежить власне від нього. Вилікувати людину, призвичаєну до наркотиків, дуже й дуже важко. Це справа фахівців. А от переконати підростаюче покоління, що цього зла можна уникнути, відмовившись від першої затяжки сигарети з «травичкою» чи наркотичної пігулки, зможемо, коли долучимося всі разом — батьки, педагоги, медики. І навіть телепередача чи публікація у газеті можуть когось зупинити за крок до тієї межі, із-за якої повернення у нормальне життя вже не буде. От і запросили ми до розмови лікаря-нарколога центральної міської лікарні Віктора Тукачова, для якого порятунок людей, котрі втрапили у наркотичну пастку, — це професія.

- Пане Вікторе, професія у Вас справді дуже складна - нікому не побажаєш, щоб кожного дня стикатися із такою страшною людською трагедією. Адже людина свідомо себе знищує і часто навіть не має бажання зупинитися, хоч розуміє, що попереду - смерть.

- Це справді дуже велика біда для близької людини, котра втрапила у наркотичну пастку. Починається все з малого - з цікавості скуштувати заборонений плід. Молодість, поряд так звані друзі, які, знаючи, що приречені (адже від наркотичної залежності дуже важко вилікуватися), пропонують і пропагують отой кайф: «Ти спробуй, то файно...». Вони ж не говорять, що попереду - прірва, з якої вибираються одиниці. От і спробує той бездумний підліток, щоб не відриватися від компанії. І - все. Бо коли для того, щоб стати хворим алкоголіком, потрібні кілька років, то для того, щоб стати наркоманом, достатньо тижня. А враховуючи ті синтетичні препарати, що є зараз, інколи достатньо й однієї ін'єкції, щоб з'явилася ота залежність, від якої вилікуватися дуже й дуже важко. Це надто швидко затягує. Потрібні щораз більші дози і, почавши з півкубика наркотику, дуже швидко та доза збільшується до одного, двох, а врешті - смерть від передозування.

- Наскільки знаю, багато наркоманів помирає навіть не від передозування, а від тієї ж ВІЛ-інфекції...

- Так, це дуже часто. Адже колються одним шприцом. І коли один із них хворий на СНІД, то ВІЛ-інфекція передається усій компанії. Крім того, може потрапити у кров й інша інфекція. А окрім того, наркотики коштують дорого: людина деградує і йде на крадіжку, на грабіж, на будь-який злочин, щоб роздобути кошти на чергову дозу. Далі - кримінал, тюрма, життя закінчено.

- Добре, пане Вікторе, у Вас двадцять п'ять років практики як лікаря-нарколога, перебачили Ви всього за цей час. Наскільки виліковна ця недуга?

- Бачите, найголовніше - щоб розпочати лікування на ранніх стадіях. Міг би навести багато прикладів, коли людина, відчувши, що її затягує ота наркотична залежність, приходить до нас чи то сама, чи за допомогою рідних та близьких. Допомагаємо, й ці хворі стають повноцінними людьми. Та й самі ми ведемо велику профілактичну роботу, аби на ранніх стадіях виявити, що підліток призвичаюється до наркотиків. Це, звичайно, спільно зі вчителями, батьками. Адже інколи все розпочинається навіть із куріння звичайних цигарок. Деякі виробники у гонитві за прибутками навіть до звичайного тютюну додають «легкі» наркотики, що сприяють звиканню. І це не вимисел, це так воно і є. Батьки чи вчителі, коли помітили щось підозріле, можуть звернутися до нас. Зараз є якісні тест-системи, що дають можливість виявити будь-який вид наркотиків. Для цього достатньо зробити відповідну пробу сечі, щоб мати чітку картину, чи вживався наркотик і навіть який саме.

- А Ваші поради для батьків: що їх мало би насторожити і стати приводом для звернення до лікаря?

- Батьки в першу чергу мають звернути увагу на зміни у поведінці дитини. Якщо син чи дочка раніше були лагідними й відкритими для спілкування, і раптом збайдужіли до рідних, а ще конкретніше, коли почали пропадати з оселі якісь речі, дитина перестала спілкуватися з батьками, замкнулася в собі - це має насторожити. Коли дитина безпідставно змінюється психологічно - є привід для занепокоєння. І нічого страшного, якщо для перестрахування батьки звернуться до нас. До речі, такі звернення зовсім анонімні, але перестрахуватися, коли вболіваєте за долю своїх дітей, варто.

- Ще одне запитання. От ідеш містом і дуже часто на узбіччі можна побачити використані одноразові шприци. Що, так багато у нас наркоманів?

- У мене на обліку зараз десь тридцять чоловік. Спокійно можна додати ще один нуль. Це - мінімум. А статистика не відображає реальну картину через те, що у нас діагноз «наркоманія» може бути поставлений тільки тоді, коли людина пройшла обстеження стаціонарно. Тоді я можу поставити цього хворого на облік. Навіть, коли знаємо, що ця людина дійсно наркоман. Але коли вона не погоджується на лікування, то не можемо поставити її на облік. Тому такі розбіжності між цифрами і реальною ситуацією. Таке вже благеньке наше законодавство. Якщо така людина не погоджується на лікування - ніхто не має права її змусити. Україна підписала Гельсінські угоди, що примусове лікування порушує права людини. Особисто я вважаю, що це – злочин проти нашої молоді, проти нашого народу. Є сили, зацікавлені, щоб тривало виродження нації, виродження наших дітей. Не побоюся слова "геноцид".

- Але Ви особисто, як лікар, робите все, щоб уберегти молоде покоління?

- Звичайно. Хоча скажу, що дуже нелегко працювати з нашими пацієнтами, з наркоманами. Якщо людина вже стала залежною від наркотиків і навіть пролікувалася стаціонарно, то після лікування, побачивши шприц, часто не може подолати бажання повернутися до старого. І скочується далі на дно. Потрібно мати велику силу волі, знайти сенс життя. Мати підтримку близьких - і тоді можна вибратися із тієї наркотичної пастки.

- Пане Вікторе, все пізнається у порівнянні. Ви уже двадцять п'ять років працюєте лікарем-наркологом. Чи змінилася ситуація за цей час до кращого?

- Позитив, певно, в тому, що на відміну від дев'яностих років зараз у нас набагато менше наркоманії серед учнів шкіл. Можна сказати, нема школярів-наркоманів. Інша справа - молодь, яка закінчила школу і не знайшла свого місця в житті. Не вступила у вуз, не знайшла роботи, а батьки - заможні, або висилають гроші десь із-за кордону. Ось ці підлітки і потрапляють на гачок наших місцевих наркоділків. Адже наркотики потребують грошей.

- Тобто є «заслуга» у поширенні наркоманії і тих батьків, які тяжко працюють за кордоном, щоб забезпечити матеріально своїх нащадків?

- Безперечно. Бо дитина без батьківської опіки фактично стає некерованою. Нібито вже й доросла, але ж нема життєвого досвіду, немає поряд тих, хто б міг застерегти від біди, хто був би для неї авторитетом. А, окрім того, знає, що мама пересилає гроші бабці, а отже, й шукає розваг на свою голову. От і дожили до ситуації, коли за статистикою Борислав в області на третьому місці після Львова і Червонограда - за кількістю ВІЛ-інфікованих на сто тисяч населення. У нашому місті більше сотні ВІЛ-інфікованих, серед них - 22 наркомани, що перебувають у мене на обліку. Тобто 80 відсотків наркозалежних підхопили ще й цю страшну недугу. Це страшна статистика, адже якщо людина заразилася СНІДом, то лікування вже немає. Вона приречена.

- Пане Вікторе, а коли ж розпочалася та пошесть у Бориславі?

- Ще в дев'яностих роках. Тоді епідемія СНІДу розпочалася в мікрорайоні Баня. Саме цей район був на першому місці по наркоманії. І значною мірою завдяки роботі вчителів восьмої школи спільно з нами ситуацію вдалося переламати. Нині на Бані є кілька наркоманів - ВІЛ-інфікованих, але це десь тільки один процент від загальної кількості по місту. Саме завдяки тому, що за п'ятнадцять років там провели дуже велику профілактичну роботу, в першу чергу педагоги школи. Цього, на жаль, не можна сказати про інші школи міста. Якби стільки уваги приділяли проблемі наркоманії в інших школах, то, може, і по місту статистика була б більш оптимістичною. Зараз найкритичніша ситуація у мікрорайоні Коваліва. І тому, що там мешкає ледь не половина населення Борислава, і тому, на мою думку, що підлітки, які там мешкають, менш контрольовані. Зайшла дитина у під'їзд дев'ятиповерхового будинку нібито до знайомих, а спробуй проконтролюй, з ким вона, і в якій компанії. А найбільш спокійно в Тустановичах, Мразниці, Губичах - там підлітки більше займаються господарськими справами, постійно на виду і під контролем батьків, там люди знають один одного, а громадою, звичайно, легше побороти будь-яке лихо.

Наголошу ще раз: дуже багато залежить і від батьків, і від шкільних наставників, і від наставників духовних - маю на увазі священиків, і від нас, медиків. Хотів би наголосити, що тільки спільно зможемо уберегти нашу молодь, наше майбутнє від тієї страшної наркотичної пастки, куди дуже легко втрапити, але вибратися з неї дуже й дуже складно.

Розмову вів Ігор Юринець,
газета "Нафтовик Борислава"

© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.
 © 2007-2017 Информационный портал курорта Трускавец